Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти Yakaboo Publishing (370078147)

Реалістично про старшання у новій книзі Дарки Озерної "Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти", яка стала третьою у серії "Оптимістично про здоров’я". Власне, в нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть "дорослі"? А це правда, що старші люди всі хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в дзеркалі?.. Ні, неправда. Давно на часі переглянути ставлення до віку, старіння, старшання, хронічних хвороб. При чому не просто "взяти і перестати хворіти", а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики та можливості в кожного віку, та продовжити старшати, та не старіти. "Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти" в цьому допоможе. В ній йде мова про чинники, що сповільнюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень й кишківника, піклування про тіло від очей до кісток, психічний добробут, загальні та специфічні поради з харчування, про менопаузу, ерекцію, секс, й те, як жити довго і щасливо. Тільки без магії й чарівних пігулок. Дарка Озерна, як завжди легко, науково й доказово, з цитатами Оксани Забужко, Євгенії Кузнецової, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Патріарха Юрія Андруховича, Івана Семесюка та Леся Подерв’янського дає відповіді на неочікувані та провокативні питання: * Чи є підґрунтя в мему про "склянку води на старості" та який зв’язок може бути між зневодненням та маячінням? * Яким зморшкам можна запобігти, а які розгладити, як вам того хочеться? * Чому бути солодкими пиріжечками після сімдесяти – дуже навіть добре? * Чому варто подарувати батькам кілька секс-іграшок? * Чи рятують кросворди від деменції? * Чому дуже немолода сусідка вважає вас повією? * Чому від корисних яблук та гарбуза у вас болить живіт? * Чому дарувати пляшку червоного – сексі, а коробку цукерок – ні? Книжку доповнюють вже традиційні ілюстрації від Ольги Дегтярьової. ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ > Футурологи кажуть (нуок, не всі, але Андрій Длігач у мене в ефірі точно > казав), що людство все більш інфантилізується. І тому йому все цікавіше читати > про дорослішання і старшання. Особливо якщо дізнаєшся, що дорослий і старший — > не обов'язково дорівнює (виявляється!) старий і немічний. І тут найцікавіше > (пам'ятаєте чиєсь "стиль суперечки важливіший за предмет суперечки"?) — мені > важливо, з якою інтонацією мені повідомляють навіть найцікавішу і найважливішу > для мене інформацію. Адже часто-густо наук-поп, який пояснює людині як працює > її біологічна машинка, грішить інтонацією менторсько-поблажливою: "все це > гормони", "ви всі наїйвні романтичні дурники, все це хімія", "любов це > хвороба" і оце от все... Мені особисто таке "інтонування" заважає читати > навіть найцікавішу інформацію. Дарина Озерна — і це відчувається кожному рядку > цієї книжки — поважає той простий і не очевиний факт, що живі люди — живі. І > при цьому по-дорослому тверезо і раціонально "розкладає по поличках" важливі > речі. Думаю у цьому секрет такого приємного читання цієї книжки. Призволяйтеся > :) – Роман Коляда, радіо та телеведучий, композитор, автор музичних портретів > людей > Читаючи цю книжку я відчувала полегшення, що трохи дивно для книжки з такою > кількістю сумної статистики. А втім це відчуття мене не полишає, бо я читаю, і > чую дорослий голос, позбавлений специфічного пострадянського намагання всім > сподобатись, сховатися за нагромадженням приголомшливих цитат, > перестрахуватися посиланням на авторитет, я чую інтонації внутрішньої свободи, > які сприймаєш як норму у нескалічених вторинним статусом мовах, але які все ще > впадають в око, коли читаєш нехудожні тексти українською. Це внутрішня > свобода, яку тільки володіння усім діапазоном мови — включно з анекдотами і > застільними жартами, своїми, сучасними, цитатами і натяками, жаргоном, — і > дає. Це внутрішня свобода, яку помічаєш, бо Дарія Озерна пише про проблеми > суспільства, як от алкоголізм чи невміння давати собі раду з емоціями та > сімейними негараздами, без знеособлення, аж до особистих прикладів. Так пишуть > в неприсоромлених культурах, так пишуть, коли це суспільство справді твоє і > нічиєї на світі санкції не потрібно, щоби чесно з ним розмовляти. – Оксана > Форостина, видавчиня, письменниця, журналістка > Колись я думала, що в 40 років людина невідомо для чого живе, якщо вона не > ВЕЛИЧНА! А це, погодьтеся, світить не усім. В 40 років, особливо якщо ти > жінка, тебе фактично нема. Момент, коли тебе не помічають як із космосу, так і > тут, на землі. Хто здєсь? > > Але зараз мені 48 і я усвідомлюю, наскільки важливо добре знати себе, > турбуватися про те, щоб якість мого життя, мислення, вигляду була на гідному > рівні доооовгі роки. І це залежить від мого здоров'я, що напряму залежить від > того, як я сплю, що я їм, скільки п'ю, як я реагую на виклики і проблеми, які > люди моєї сили та оточення, що мене підсилює, смішить, надихає і врівноважує, > як фізичне навантаження допомагає впоратися з загальножиттєвим. Взагалі щоб >