Що такого чудового у Великих Книгах? Princeton University Press (399729195)

Популярна романістка та літературна блогерка відповідає тим, хто стверджує, що класика занадто складна, занадто проблематична та занадто біла, і пояснює, що ми отримуємо, читаючи їх. Коли їй було трохи за двадцять, тодішня письменниця-початківець Наомі Канакіа вирішила прочитати Великі Книги – найшанованішу літературну класику людства, що представляє «найкраще, що людство думало чи говорило», як визначили двоє літніх інтелектуалів, які написали путівник, яким вона користувалася. За двадцять років вона прочитала приблизно дві третини цих книг і вважає читання їх надзвичайно приємною та проникливою діяльністю. Платон, Мільтон, Толстой, Пруст, усі ці мертві хлопці – їхні книги витримали випробування часом. Але з початку своєї подорожі Канакіа виявила, що хоча читання Великих Книг є частиною давньої традиції взаємодії з думками попередніх поколінь, це також високо залежна діяльність, яка виникла в певний час і місце, плід невеликої групи популяризаторів початку двадцятого століття, пов'язаних з Колумбійським університетом та Чиказьким університетом. І люди завжди ставилися скептично до ідеї читання Великих Книг, запитуючи, чи є це справді реалістичною чи навіть бажаною метою для звичайної людини. Більш нова і зростаюча група скептиків Великих Книг запитує, чи не є ці твори занадто проблематичними, реакційними та неактуальними, щоб їх читати. Канакіа, яка сама себе описує як «людину лівих поглядів», розбирається з цими запереченнями, намагаючись відновити контекст для Великих Книг, навіть захищаючи їх. Адже книги, які відкривають нам фундаментальні істини про природу краси та реальності, варті того, щоб за них боротися.