Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака Наш Формат (370075801)

ПРО КНИЖКУ «ТА ВИ ЖАРТУЄТЕ, МІСТЕРЕ ФЕЙНМАН» Фізика була сенсом життя видатного науковця й педагога, а кожна його лекція перетворювалася на захопливу гру. Утім особистість Фейнмана така неординарна й багатогранна, що заслуговує не меншої уваги, ніж його наукові досягнення. Фізик-теоретик, художник-портретист, віртуозний барабанщик і жартівник, який полюбляв розігрувати друзів та колег і часто сам потрапляв у кумедні ситуації... Ніхто краще за нього не розповість про неймовірно-божевільні пригоди, на які науковця штовхала невгамовна цікавість. Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями цікавих особистостей, наукою, а також тих, хто цінує хороший гумор і дотепні життєві історії. Це вибухова суміш високого інтелекту, мудрості, безмежної допитливості та разючої сміливості. ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ «ТА ВИ ЖАРТУЄТЕ, МІСТЕРЕ ФЕЙНМАН» > Біографія лауреата Нобелівської премії з фізики Фейнмана — чудова ілюстрація > людської цікавості, критичного мислення, уміння залишатися собою в будь-яких > ситуаціях, бути простою людиною зі своїми сильними та слабкими сторонами, але > при цьому виконувати неймовірну інтелектуальну роботу. – Ілля Філіпов, > співзасновник та керівник студії онлайн-освіти EdEra > Читайте ці історії. Перечитуйте знову. Думайте і смійтеся! – Los Angeles Times > Генії бувають двох типів. Звичайні генії роблять щось визначне, але залишають > іншим можливість повірити, що ви могли б досягти таких самих результатів, якби > достатньо для цього працювали. Водночас є чарівники, і ви й гадки не маєте, як > вони це роблять. Фейнман був чарівником. – Ганс Бете, фізик-теоретик, лауреат > Нобелівської премії > Оповідь Фейнмана продовжує традиції, які заклав Марк Твен. Автор укотре > доводить, що можна сміятися й водночас замислюватися над серйозними темами. – > New York Times Book Review ЦИТАТИ З КНИГИ «ТА ВИ ЖАРТУЄТЕ, МІСТЕРЕ ФЕЙНМАН» > Людям часто здається, що я їх розігрую, а я зазвичай кажу правду, тільки > по-своєму — так, що мені ніхто не вірить. > Потім прийшла інша думка: зараз мене верне від фізики, але ж раніше вона > давала мені задоволення. Чому вона мені подобалася? Бо я грався з нею. Робив > те, що мені подобається, не оглядаючись на те, наскільки це важливо для > розвитку ядерної фізики, просто робив те, що давало інтерес і радість. Якось у > старших класах я помітив, що струмінь води з крана стає вужчим, і мені стало > цікаво, що визначає його форму. Виявилося, що це досить легко зробити. Я не > мусив цього робити, це не мало значення для майбутнього науки, хтось уже > зробив це до мене. Але мені було однаково, я винаходив усякі штуки і грався з > ними у своє задоволення. > — Професор Фейнман? — Що таке?! Я ще сплю! — Вам присуджено Нобелівську > премію. Я подумав, вам буде приємно про це дізнатися. Так, але я ще сплю! > Подзвонили б уранці, — і поклав трубку. Дружина питає: — Хто там? — Кажуть, я > отримав Нобелівську премію. — Та ну тебе, Річарде, хто дзвонив? — моя розумна > дружина вже звикла до розіграшів і знає, що не треба вестися, але цього разу я > її підловив.