Ялтинські доньки. Черчиллі, Рузвельти й Гаррімани: історія про любов і війну Наш Формат (370074716)

Ця історія — про Ялтинську конференцію очима жінок, які відвідали її зі своїми впливовими батьками. Сара Черчилль була акторкою, а згодом стала офіцеркою ВПС Британії. Анна Рузвельт — єдиною донькою президента і берегинею батькових таємниць. Кетлін Гарріман — чемпіонкою з лиж, військовою кореспонденткою і донькою посла США в Радянському Союзі. Що їх об'єднувало? Як вони впливали на батьківські рішення? Які романи яскраво забарвлювали їхнє перебування в Криму? А ще — чому на конференції не було доньки Сталіна? Кетрін Ґрейс Кац дає докладні відповіді на ці питання і ділиться подробицями про залаштунки політичного театру тих вирішальних для світу днів. Про авторку Кетрін Ґрейс Кац — американська історикиня, випускниця Гарварду і Кембриджу. Здобуває ступінь доктора права в Гарвардській школі права. Авторка двох книжок з історії, і «Ялтинські доньки» — її успішний дебют як дослідниці та письменниці. Цитати з книжки «Ялтинські доньки. Черчиллі, Рузвельти й Гаррімани: історія про любов і війну»: > Довга подорож до Ялти розпочалася в темряві. О 10-й годині вечора 22 січня > Рузвельт і його делегація таємно покинули Вашингтон. Газети пророкували, що > так звана «велика трійка» незабаром збереться на ще одну конференцію, але з > міркувань безпеки ніхто у Сполучених Штатах, Великій Британії чи Радянському > Союзі не повідомляв, де і коли відбудеться зустріч. Президент мав таємне > залізничне депо в підвалі Бюро гравіювання та друку — невинної на вигляд > будівлі з бетону та вапняку на 14-й вулиці в південно-західній частині > Вашингтона, на південь від Національної алеї. > Гарріман був шокований, дізнавшись, що Червона армія просто спостерігала з > берегів Вісли за тим, як нацисти знищують польський опір. Він не міг збагнути, > чому Радянський Союз дає нацистам змогу знову захопити Варшаву, тож домагався > в радянського уряду дозволу приземлитися на радянські аеродроми американським > і британським літакам, щоб забезпечити постачання польського опору. Сталін > відмовив. Жодні аргументи на нього не впливали. Отоді Гарріман почав > усвідомлювати, що Захід страшенно помилився. Західні лідери зовсім не розуміли > людину, яку жартома називали «дядечком Джо». > На аеродромі в Саках Молотов збрехав Черчиллю й Рузвельту, коли сказав, що > Сталіна досі немає в Криму. Радянський генсек уже приїхав з Москви > бронепоїздом і комфортно розташувався на віллі в Кореїзі. Під пильним оком > Лаврєнтія Бєрії робітники збудували бомбосховище з бетонною стелею завтовшки > два метри, здатною витримати пряме попадання п’ятисот кілограмів вибухівки. З > вілли в Кореїзі Сталін стежив за прибуттям союзників, отримуючи від Молотова > телефонні повідомлення. Він відрядив до Сак кількох лікарів інкогніто (їхнє > завдання полягало в тому, щоб спостерігати за Рузвельтом і доповідати, чи > правдиві чутки про погіршення здоров’я президента). Вони це підтвердили. > Хай би як протестувала радянська сторона, британці та американці вже отримали > безліч доказів того, що їхній союзник брехав, — ще до того, як Аверелл > відрядив доньку свідчити про наслідки злочину, скоєного в Катинському лісі. > Але висновки Кеті спростили союзникам віру в брехню, у яку ті хотіли повірити. > Західні союзники потребували 63, щоб Радянський Союз і надалі ніс основний > тягар німецької агресії на Східному фронті, поки британська та американська > армії готують наступ проти нацистів на Західному фронті. Захід зіткнувся з > моральною дилемою неабиякого масштабу. Чи уникати розриву зі Сталіним за > будь-яку ціну, зважаючи на гостру потребу в його військовому внеску в боротьбу > проти нацистів? Чи дотримуватися моральних принципів західної демократії й > поставити цю співпрацю під загрозу? > Як і багато жінок, кожна з трьох доньок виявила, що війна дала їй змогу на > короткий час реалізувати таланти, які могли б залишитися нереалізованими, і > попрацювати на посадах, які в іншому разі були б для них недоступними. Сара > працювала в Жіночому допоміжному корпусі Королівських ВПС Британії, Кетлін — > журналісткою, Анна — помічницею в Білому домі. Війна дала їм змогу > подорожувати країнами, що відрізнялися від їхніх за звичаями і традиціями. > Вони сиділи за одним столом зі світовими лідерами тієї пори, коли > жінок-дипломатів було обмаль.