Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства Лабораторія (370074778)

* «Хто подумав би, що в селі на триста душ так багато гріха?» * Перша загадка інспектора Барнабі * Для фанатів інспектора Барнабі й серіалу «Суто англійські вбивства» Дуже часто в гонитві за все більш сенсаційними, а іноді й жалюгідними сюжетними лініями втрачається цікавість до людини. І хоча результати такої погоні можуть бути настільки ж захопливими, наскільки популярними, безумовно необхідний для хорошої детективної історії елемент може втратитися. Але не впадайте у відчай! Ви побачите, що в книжках Грем цей гуманізм відновлено, тож драма більш реалістична, а задоволення — абсолютне. Приємного читання! Джон Неттлз, британський актор, зіграв старшого інспектора Барнабі в детективному серіалі «Суто англійські вбивства» Беджерс-Дріфт — тихе англійське село з вікарієм, місцевим незграбним лікарем і доброю старою вчителькою міс Сімпсон, яку одного ранку знаходять мертвою. Ця раптова смерть не дає спокою її близькій подрузі міс Беллрінгер, яка вперто набридає поліції із проханнями відкрити слідство. І саме тоді, коли за справу береться старший інспектор Барнабі, Беджерс-Дріфт розкриває свою справжню сутність — один за одним виринають давні забуті вбивства, подружні зради, ревнощі, суперництво, шпигунство й шантаж. Чи вдасться Барнабі розплутати клубок таємниць швидше, ніж вбивця обере наступну жертву? Поєднання жорстоких злочинів, гумору й ідилічної природи принесли славу інспектору Барнабі не лише на сторінках детективів Керолайн Грем, а й в екранізації «Суто англійські вбивства» з Джоном Неттлзом в головній ролі. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «БЕДЖЕРС-ДРІФТ. СУТО АНГЛІЙСЬКІ ВБИВСТВА»? * Різке протиставлення жорстоких вбивств, тонкого гумору й ідилічної сільської місцевості та природи триматимуть у напрузі до останньої сторінки. * Роман було екранізовано, як перший телеепізод британської кримінальної драми «Суто англійські вбивства» з Джоном Неттлзом у ролі старшого інспектора Тома Барнабі. * У 2019 році The Guardian включив роман до списку 10 найкращих детективних романів золотого віку світової літератури. * Увійшов до списку «100 найкращих кримінальних романів усіх часів», опублікованого британською Асоціацією письменників кримінального жанру (British-based Crime Writers' Association, 1990), а також отримав премію Macavity Award за «Найкращий дебютний роман» (1989) і був номінований на премію «Ентоні» (1989) та премію «Агата» (1988). ЦИТАТИ: > Із того дня почалася їхня вдавана ворожнеча. Щороку подруги іноді разом, а > іноді поодинці вирушали в путь, прагнучи знайти новий екземпляр. З великими > надіями, гострим поглядом та блокнотами з олівчиками напоготові вони > прошукували тьмяні букові ліси. Перша, хто знаходила рослину, влаштовувала > переможеній вишукане чаювання як такий собі утішний приз. Орхідея розквітала > рідко та, через складну систему кореневищ, не завжди двічі на тому самому > місці. За останні п’ять років подруги починали пошук все раніше й раніше. > Кожна знала, що інша так робить, але жодна про це не згадувала. > За тридцять років спостерігання і слухання він переконався, що ніхто ніколи не > поводиться несхоже на себе. Інші сприймають за характер людини комбінацію (чи > брак) певних соціальних, освітніх і матеріальних активів — якісь поверхові > речі. Справжній характер проявляється, коли ці нашарування знято. Старший > інспектор вірив, що кожен спроможний на все. І, як не дивно, ця думка не > пригнічувала. Барнабі навіть вважав її не песимістичною, а радше єдиною > раціональною для поліцейського. > > Однак міс Сімпсон в останній день свого життя, за словами людини, яка близько > знала її з самого дитинства, зробила кілька абсолютно нехарактерних для себе > речей. > Стрьомно, подумав Трой. Сірий та аскетичний будинок зіщулився біля самого > лісу, як горбата жаба. Попри теплий день, сержант здригнувся. Легко було > уявити відьму, яка виповзає звідти та хапає Гензеля і Гретель. Якісь казки > Грімм. Він злегка посміхнувся своїй дотепності та подумав, чи не поділитися > жартом із Барнабі, але вирішив цього не робити. Проблем сьогодні і так > вистачало. > > Коли вони наблизилися до ґанку, вийшло сонце, і його промені вдарили у > південну стіну. Кремінь на стінах запалав, граючи найтоншими відтінками. > Барнабі торкнувся одного з камінців. Схожий на величезний льодяник, увесь в > ірисково-коричневі та кремові смужки. Він постукав у двері. Ніхто не відповів. > Барнабі дуже чітко запам’ятав цей момент. Коли він поклав слухавку, з’явилося > найсильніше відчуття: механізм справи, який, здавалося, геть зупинився через > алібі, недоведені та недовідні ствердження та свідоме бажання обдурити з боку > принаймні двох осіб, знову рушив. Хоча він і не міг знати, з якою швидкістю > механізм набере ходу або чия рука, поки йому невідома, з такими жахливими > наслідками встромлятиме палички в коліщатка. ВІДГУКИ > Персонажі сильні, з безперечно темною стороною, а сюжет достатньо закручений, > щоб поставити в глухий кут навіть найкмітливіших. > > The Washington Post > В кращих англійських традиціях детективу.