Американська війна в Афганістані Наш Формат (370068445)

Американська війна в Афганістані, що тривала з 2001 по 2021 рік, стала найдовшим збройним конфліктом в історії США. Книжка військового аналітика Картера Малкасяна надає вичерпне розуміння всього конфлікту, розкриває політичну, економічну та соціальну складові війни. Спираючись на власний досвід, глибокі знання і багатий масив першоджерел, автор проходить через кілька етапів війни: вторгнення 2001 року; відродження талібів у 2006 році; «велике поповнення» епохи Обами; перезавантаження стратегії після 2011 року, наслідки ліквідації лідера «Аль-Каїди» Усами бен Ладена та вплив на війну «Ісламської Держави»; трагічна кульмінація поразки США після виходу з Афганістану у 2021 році та швидкого повернення «Талібану» до влади в країні. Ця захоплива розповідь про мілітарне протистояння культур і світоглядів буде цікава для всіх, хто вивчає військову справу, ісламський світ Близького Сходу і Південної Азії, основи геополітики Сполучених Штатів та інших провідних гравців на мапі світу. Картер Малкасян — історик і завідувач кафедри оборонного аналізу Військово-морської післядипломної школи, провідний науковець із вивчення Афганістану, знає мову пушту. Колишній старший радник військового командувача США в Афганістані. Цитати з книжки: > Операція «Нескорена свобода» (офіційна назва, яку уряд США використовував для > війни) розпочалася 7 жовтня 2001 року з авіаударів бомбами і крилатими > ракетами. Перші нальоти швидко знищили аеродроми талібів, радари, зенітну > зброю та системи зв’язку. Тоді літаки повернулися, щоб ударити по штабах, > міністерствах, базах та інших військових об’єктах. Постраждав і будинок мулли > Омара. > > США застосували набір високоточної зброї, яка визначала американський спосіб > ведення війни від 1991 року. Керовані бомби і крилаті ракети «Томагавк» здатні > влучати в цілі розміром з вікно. Бомби з лазерним наведенням, керовані > лазерним вказівником з літака чи від наземних військ, переважали у В’єтнамі. > Нові GPS-системи супутникового наведення можуть спрямувати бомбу в будь-яку > задану координатами точку з точністю до квадратного метра. Пілот може скинути > смертоносне знаряддя й забути про нього, упевнений, що воно досягне цілі. > Поки уряд Афганістану воював сам із собою, «Талібан» теж переживав труднощі. У > 2013–2014 роках на Близькому Сході сформувався новий терористичний рух, > відомий як «Ісламська держава Іраку та Леванту» (ІДІЛ). Він виріс із > «Аль-Каїди» Мусаба аль-Заркаві в Іраку, яка зазнала серйозної поразки у 2007 > році під час американського нападу на цю країну. Коли США у 2011-му залишили > Ірак, організація відновилася з новою назвою. У червні 2014 року «Ісламська > держава» прокотилася через Північний Ірак, захопила місто Мосул і майже всю > територію на південь до Багдада. Це було приголомшливе свідчення її сили. Її > лідер, Абу Бакр аль-Багдаді, проголосив новий «Ісламський халіфат», а себе — > новим халіфом. Успіхи ІДІЛ на полі бою та проголошення халіфату > наелектризували ісламський світ. Угруповання залучало прибічників далеко за > межами Іраку та Сирії. > Дадулла й значна частина бійців і командирів вірили в справу «Аль-Ка-їди». > «Талібан» прихистив Усаму бен Ладена в Пакистані, коли той вислизнув з > Афганістану в останні дні 2001 року. Деякі засновники руху підтримували з ним > дружбу. Пізніше Бен Ладен знову почав давати «Талібану» гроші. Не всі найвищі > талібські керівники були прихильниками Бен Ладена, і сам Омар, можливо, волів > зберігати дистанцію. Проте небажання відмежуватися від Усами й «Аль-Каїди» > було відчутним. У 2005 році Абдул Хай Мутмейн як речник «Талібану» публічно > засудив атаки 11 вересня і заявив, що рух не мав наміру вести війну за межами > Афганістану, — тоді чимало талібських ватажків обурилися.