Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони. Відповіді на цікаві запитання про стародавніх греків і римлян Наш Формат (370054364)

Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? Це лише частина запитань, на які відповідає Ґаррет Раян. Він пише просто й цікаво, а ще — зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися, як робили операції та які використовували контрацептиви, коли в тренді були бороди, а коли ні. Автор не заявляє про всеохопність, але претендує на захопливість. У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності. ВІДГУКИ ПРО ВИДАННЯ «ГОЛІ СТАТУЇ, ТОВСТІ ГЛАДІАТОРИ ТА БОЙОВІ СЛОНИ. ВІДПОВІДІ НА ЦІКАВІ ЗАПИТАННЯ ПРО СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ І РИМЛЯН» > Дивно, що у школі не розповідають про людей Стародавньої Греції та Риму. Чи > були вони високими? А чи голилися? Чи ходили у відпустку? Чи вірили в > іншопланетян? Таке відчуття, що я не просто знав про них, але справді знав їх. > Кен Дженнінгс, письменник, чемпіон гри-вікторини Jeopardy! > Ця надзвичайно цікава і захопливо написана книжка поєднує ерудицію науковця й > живе почуття гумору. Вона структурована як відповіді на 36 поширених запитань > про грецьку та римську античність і охоплює все — від релігії та політики до > хобі й домашніх улюбленців. Професор Ґреґорі Олдріт, автор книжки «Повсякденне > життя в римському місті» ЦИТАТИ ІЗ КНИЖКИ ҐАРРЕТА РАЯНА «ГОЛІ СТАТУЇ, ТОВСТІ ГЛАДІАТОРИ ТА БОЙОВІ СЛОНИ. ВІДПОВІДІ НА ЦІКАВІ ЗАПИТАННЯ ПРО СТАРОДАВНІХ ГРЕКІВ І РИМЛЯН» > Здавалося б, штани в античному світі були вкрай потрібні. Але — за кількома > винятками, як-от ексцентричний імператор Геліогабал, який залюбки штатувався в > шовкових штанях — греки й римляни вважали штани ознакою варварів. Афінянам цей > одяг нагадував про персів, які вторглися в Грецію, несучи із собою масштабні > руйнування, а на собі — широкі штани. А римляни асоціювали штани з народами > півночі, особливо германцями, які любили вкривати себе татуюваннями і цмулити > пиво. > В епоху класики майже всі грецькі чоловіки носили бороди. У різні часи в моді > були різні «зачіски», але найпопулярніша — пишна борода й поголена верхня > губа. Поголених чоловіків вважали надто жіночними — аж до вступу на трон > Александра Македонського. У видатного завойовника було чимало мух у голові > (від «закоханості» в «Іліаду» до переконання, що він народився безпосередньо > від Зевса), зокрема, він кожнісінький день голився. Невідомо, чи Александр у > такий спосіб намагався підкреслити власну молодість, чи просто борода в нього > була ріденька. Але неймовірні успіхи македонського царя посприяли виникненню > нової моди — на чисто виголене обличчя. > Заможні греки й римляни часто тримали одного-трьох песиків мальтійської > породи. Їхні зображення можна побачити на грецьких вазах — собачки прив’язані > до банкетних лож своїх хазяїв. У римському світі мальтійці стали модними > аксесуарами елітних матрон — дами носили своїх улюбленців у складках тунік. > Часто домашніх псів непристойно балували: один римський поет написав, як > надміру захоплений власник замовив художникові портрет свого песика Міссі. > Улюблених гончаків розпещували не менше: в одній праці грецький історик довго > й детально розводиться про свого грейхаунда, який лежав поряд, поки писалася > праця, і щодня супроводжував хазяїна до гімнасія. А Александр Македонський > назвав ціле місто на честь свого вірного гончака Перітаса.