Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят Лабораторія (370051606)

Путівник у світ різдвяно-новорічних традицій Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні... Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові. Навколо круговерті зимових свят, окрім магічності, завжди присутні питання й історичної складової. Яких символів сповнене традиційне й сучасне українське Різдво? Чому ми чекаємо Миколая і який він має зв'язок із Сантою? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — повністю продукт радянської культури? Коли українці почали прикрашати ялинку і чи можна казати, що вона заступила собою дідух? Як співіснували практики святкування Різдва у містах і в селах? Як формувалися нові канони свята під впливом радянської влади й у часи незалежності? Зимові свята — це сімейні традиції, віра в диво, смаколики й подарунки. Ґрунтовне дослідження антропологині Дар'ї Анцибор «Під подушку чи під ялинку» допоможе вам дізнатися, як і коли ці уявлення утвердилися. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ПІД ПОДУШКУ ЧИ ПІД ЯЛИНКУ? АНТРОПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТ»? * Ви знайдете відповіді на запитання, як виникли й розвивалися традиції зимових свят на території України. * Допоможе розібратися у міфах, що утворилися довкола постаті Діда Мороза. * Подарує відчуття ностальгії за магією свят, яку всі так чекали в дитинстві. ЦИТАТИ: > Через популяризацію серед народу різдвяних містерій неписьменному селянству > дохідливо й наочно доносили догмати християнського вчення. Водночас > нав’язувалися «регламентовані» церковні колядки замість народних, які > часто-густо мали дохристиянські сюжети й далекі від християнства традиції > виконання. Тож, так чи інакше, різдвяні звичаї поширювалися. Десь завдяки > народній традиції, яка освоювала містерії, вертепи і ялинки, десь уже більше > завдяки церкві, яка зрозуміла, що варто очолювати процеси, поки вони не вийшли > з-під контролю остаточно. Простіше було заохочувати вірян ставити вдома ялинку > як нагадування про Едем і переосмислювати її декорування на християнський > лад. > Треба згадати, що любов до салютів і петард справді дуже давня, і в Європі > вона сягає Середньовіччя. На українські землі феєрверки ввійшли в моду у XVIII > столітті. Провести новорічний салют доручали Генеральній артилерії. За ці > кілька днів вона витрачала до половини річного запасу пороху й петард. > Козацькі феєрверкери не лише вправно стріляли з гармат, але й фігурно > викладали вензелі з ініціалами гетьмана та іменитих гостей із порохових свічок > і ґнотів. Розваги з салютами були популярні протягом наступних століть. Через > пережитий під час війни досвід для українців ці звуки є такими тригерними, що > наразі важко уявити, коли феєрверки знову асоціюватимуться зі святом. Тим > часом гучне святкування — це й досі одна з головних особливостей не лише > європейської новорічної ночі. У XVIII - XIX століттях по всій Європі стріляли > й підпалювали порох. Про гучні стрілянини в різних українських містах часто > згадують в історичних і літературних джерелах. Наприклад, публіцист Павло > Морозов, писав про одеський звичай стріляти з рушниць і пістолетів усю ніч > напередодні Різдва й Нового року. Але так було лише до 1825 року, далі > традиція затихла. Окрім цього, довго жив звичай розстрілювати кутю з рушниць > на Водохрещу. > …законодавицею різдвяних мод (і взагалі всього шаленства довкола Різдва — від > декору вашої піжами до оленів на ґанку) стала Америка... В Україні все > почалося раніше, ніж у США, але через війни, голод і радянську окупацію в нас > просто не було шансів продовжувати те, що так яскраво зароджувалося в XIX > столітті. Звісно, магазини реагували на сезонний попит, тож різдвяний > маркетинг і в нас — далеко не сучасне явище. Вже з 1830-х років у Київ, Одесу, > Харків та інші великі українські міста завозили фабричні іграшки, які > замовляли з-за кордону або з тодішніх імперських столиць. З часом з’явилися > місцеві майстри, готові робити картонажі, коників, візочки для ляльок, музичні > інструменти та іграшки на замовлення. У Києві з 1834 року цим зайнявся > німецький ремісник Кордес, що потім переросло у справді прибуткову справу і > власний магазин на Хрещатику. > Первинно практики обдаровувати одне одного на Різдво не існувало. Її пов’язали > з біблійною оповіддю про трьох волхвів уже згодом. Спочатку символічні дарунки > дітям пов’язувалися саме з Миколаєм Мирлікійським. > > Сьогодні чимало українців вірить, що Миколай — споконвічний, органічний, > питомий, автентичний,