Діло діточе. Як наші предки були маленькими / Остап Українець, Катерина Дудка Vivat (382805049)

Анотація: Ця книжка — подорож у дитинство п’ятьох хлопців і дівчат із різних регіонів України кінця ХІХ століття. Вона відкриває світ обрядів, слів і речей, які колись здавались звичними на Гуцульщині й Буковині, Поліссі, Поділлі й Наддніпрянщині. Історія бере початок від перерізання пуповини бабою-повитухою і закінчується кількома гучними українськими весіллями. Автори поєднують художню оповідь із етнографічним матеріалом і показують, як традиції формувались під впливом місця, віри, мови й родинного ладу, якими різними вони були і як урбанізація впливала на трансформацію соціальних ролей. «Діло діточе» — це не ностальгія за минулим, а спроба його зрозуміти. Прочитавши, ви побачите, як жили ваші прапра — і, можливо, впізнаєте в них щось своє. Книга «Діло діточе. Як наші предки були маленькими» — це нонфікшн з етнографії дитинства від творчого дуету Остапа Українця і Катерини Дудки. У науково-популярній формі викладу автори пізнавально й доступно проведуть стежками життєвого циклу дитини в традиційному українському суспільстві. Послуговуючись численними етнографічними дослідженнями та розвідками, пан Остап і пані Катерина у деталях реставрують традиційний культурний простір українських земель. Завдяки ретельній роботі над нонфікшном читачі отримують унікальний шанс зануритись у побутове та обрядове дитяче буття минулих століть. Світ дитинства у різних регіонах України: обрядовість і звичаєвість Тривалий час українська культура розвивалась і трансформувалась, розділена між двома державами. Люди не мали можливості подорожувати, тож й уявити не могли, які вони — побут і звичаї іншого краю. Коли двісті років тому серед освіченого прошарку набуло популярності мандрувати в село й досліджувати матеріальну культуру, великим здивуванням стало те, наскільки традиції українського народу міцно об’єднують етнос, землі якого посічені кількома кордонами. На Гуцульщині, Буковині, Наддніпрянщині, Поліссі й Поділлі світ дитинства пересічної людини був пронизаний численною кількістю спільних ритуалів і порядків. Відтак українська малеча, що жила як в гірській, так і в степовій місцевостях, поділяла надзвичайно схожі звичаї. У нонфікшні «Діло діточе. Як наші предки були маленькими» Остап Українець і Катерина Дудка повідають про те, що складало велику мозаїку буття традиційної української родини минулого, висвітлюючи шлях людини від народження до одруження. Від перших митей буття до свята весілля Нонфікшн складається з дев’яти розділів, кожен з яких розкриває важливі аспекти життя наших предків. Відтак перша частина розкаже про те, як обрізали пуповину новонародженому, вимолювали ім’я у священника й стежили за важливими моментами зростання малечі. Коли вже ніжки самі тупцяють по землі, настає час входження у сільське дитяче товариство, про що й повідає другий розділ. Читачі дізнаються, в які ігри бавилась малеча, а також які смаколики вона полюбляла. Оскільки сільська родина потребувала робочих рук, то безтурботна пора дитинства закінчувалась швидко: спочатку хлопчики й дівчатка пізнавали повсякденні обов’язки, а згодом засвоювали поведінкові моделі життя у шлюбі. Дух минулого, що віє крізь сторінки Плекаючи історичну пам’ять, дует авторів витворює надзвичайну машину часу: крізь дослідження фольклору сучасна публіка зазирає у минуле, де Василько починає пасти худобу, Ґенця засвоює мудрість читання й писання від панського хлопчика, а Єлька рушає на перші вечорниці. Чарівність важливих митей далекого від сучасності дитинства бентежно відстукує та сповнює серце трепетом перед пам’яттю минулих літ.