Пасажир — Олег Драч|, книга українською, нова, тверда Видавництво Анетти Антоненко (382036450)

Усе вже й так давно відомо кожному з нас від початку. Відомо, але чомусь забуто. Тому твір цей, скоріш за все, є одним із ключів до відкриття тих дверей, за якими заховано наше знане. Головний герой твору — досить дивний пасажир, який сідає в потяг з Санкт-Петербурга до Львова і знайомиться з іншим не менш екстравагантним і таємничим персонажем — своїм сусідом у купе. Ідеологічна сутичка, що починається між ними за темпом нагадує двобій вмілих шпажистів, але сутність, що стоїть за кожним з незнайомців залишається прихованою. Цей твір можна б було назвати розповіддю про дорожню пригоду, а потенціальний кінороман за ним роуд-муві. От тільки фантоми й філософія, що стоїть за ними тут чіткіші ніж риси облич і пейзаж за вікном. А задача вгадати, ким є насправді двоє співбесідників і чи справді існує той Львов в кінці шляху — ось, що робить роман, по-справжньому захопливим і непересічним читанням. Від автора Цю книжку я писав уривками впродовж кількох років. То ж на початку це були лише діалоги. Потім з’явилося бачення літературного твору. В процесі роботи випростувалося розуміння форми, яку можна було б не тільки читати, а й грати в театрі. Драматургічна природа тут усе ще присутня в діалогах, і твір цей напевно колись іще знайде своє відлуння і на сцені або й кіноекрані. Вигадувати велосипед, кажуть, є справою невдячною... А я все ж таки дотримуюся протилежної думки. Той, хто шукає, мусить покладатися тільки на себе. Ступити крок за межу знаного й не шукати підказок чи перегуків ні в кого іншого є справою кожного відважного мандрівника. Велосипед треба винаходити самому, хоч як парадоксально це звучатиме. Усі старі варіанти велосипеда лишень кличуть до подорожей, а створення свого, відкриває суть смислу потреби в самій подорожі й у велосипеді, котрий, хоч як крути педалі, найчастіше є лише транспортним засобом, завдяки якому наше буття перетворюється на найзахопливішу гру. «Хто не ризикує, той не п’є шампанського», — свідчить старе прислів’я. А творчість це завжди ризик, у цьому випадку ризик у мандрах у пошуку мудрості. Щиро кажучи, я жодного велосипеда тут не вигадую. Усе вже й так давно відомо кожному з нас від початку. Відомо, але чомусь забуто. Тому твір цей, скоріш за все, є одним із ключів до відкриття тих дверей, за якими заховано наше знане. Є тут і наведені приклади з практик інших шукачів пригод і великих майстрів своєї справи, як доказ того, що, шукаючи, завжди надибаєш собі на голову не лише нових пригод, а й нового змісту «з» і «для» свого життя. Та все ж головні наші пригоди завжди тільки попереду, як і будь-яка нова незнана дорога, коли осідлаєш отого, власноруч створеного, свого велосипеда. То ж нічого даремно зволікати, пора вирушати в подорож. Оглядаючись навкруги будьмо уважні до того, що відкриватиметься всередині нас. Тримай кермо міцніше, дорогий читачу!