Шлях ріки Лабораторія (370055066)

Трагічна історія кохання і втрати, виживання і надії, втечі і повернення серед дикої краси Колорадо. Життя — це річка, яка тече, знаходячи шлях вперед, навіть попри всі перешкоди і греблі. Вікторії сімнадцять, вона веде домашнє господарство на персиковій фермі маленького ранчо в Айолі. Єдина жінка, що вижила в сім'ї чоловіків, які мають проблеми з законом. Вілсон Мун — індіанець з таємним минулим, сповнений рішучості боротися за свою свободу, попри упередження світу. Їхня випадкова зустріч докорінно змінює життя, розпалюючи не лише пристрасть, а й смертельну небезпеку. Жорстока реальність змушує Вікторію втікати в навколишні гори, щоб врятувати себе. Виживання в дикій природі без будь-яких думок про майбутнє, здається от-от знищить її. Але серед суворого і прекрасного ландшафту, де зима змінюється весною, а літо перетікає в осінь, Вікторія віднаходить сили рухатися вперед. Вона наважується відбудувати все, що втратила, попри те, що річка Ганнісон загрожує затопити світ, який вона так любила: ранчо, ферми і персиковий сад, який належав її родині протягом багатьох поколінь... Чому варто прочитати книжку «Шлях ріки»? * Роман, натхненний реальними подіями: знищення міста Айола в 1960-х роках. * Історія про справжнє кохання, яке не зруйнувати ні труднощам, ні втратам, про віднайдення мужності, стійкості, дружби і, зрештою, дому. Там, де його найменше очікували. * Для читачів «Чотири вітри» Крістін Генни та «Там, де співають раки» Делії Овенс. > Я кричала на Авеля, жбурляючи в нього камінь за каменем, а з моїх очей рікою > текли сльози — я виплеснула весь свій страх і розпач на бідного коня. Кожен > мій камінь навчив його того, чого свого часу навчилась я: у цьому світі на > пригорщу добра припадає дві пригорщі зла. Ти можеш бути хорошою дівчинкою чи > хорошим конем, ти можеш підкорятися чи любити, але не очікуй, що якщо > чинитимеш правильно, то отримуватимеш тільки добро. > Є особливий вид печалі, яка за своєю силою перевершує всі інші, яка, немов > гарячий сироп, просочується в кожну щілину вашого єства, спершу — у серце, а > потім — у клітини та кров, і назавжди змінює все навколо. Ні земля, ні небо, > ні навіть ваша долоня вже ніколи не будуть такими, як колись. > Я залишала минуле позаду, щоб заново побудувати життя, сподіваючись не на > дива, а на силу нової землі. Якщо на ній виживуть мої дерева, вирвані з > корінням, то я теж зможу, всупереч усім клятим обставинам.