Іфейон Uniflorum - базовий сорт, від якого походять більшість інших іфейонів, що власне й не дивно, зважаючи на його красивий та елегантний зовнішній вигляд. Він має ніжно-фіолетові, майже акварельні квіти, кожна з яких виглядає як зірка з шістьма пелюстками. На сонці може бути більш наближеним до білосніжного, а в тіні - до блакитного, та хай там як - цей сорт справді зачаровує. А ще має досить солодкий, але не приторний аромат, що особливо відчувається в теплі сонячні дні. Зацвітає він досить пізно - в травні і тішить буйним цвітінням аж до червня, та очікування повністю виправдані, бо поглянувши на ці квіти, важко повірити, що вони не намальовані. Сама рослина, як і всі іфейони, компактна та невисока - до 20 см заввишки, але утворює досить густий кущик, на якому поступово розпускаються дрібні квіточки. Це дуже витривала, невибаглива та морозостійка рослина. Добре переносить як помірну тінь, так і сонце, і особливо вдячна за пухкий, некислий ґрунт. Швидко утворює щільні дернинки з численних листочків, які поступово перетворюються на яскраву весняну пляму. Ідеальні умови для вирощування: іфейон - це відносно нова рослина, що тільки-но набуває популярності. Тож якщо хочете у своєму весняному саду чогось незвичного, цікаво та ароматного, не бійтеся експериментувати та сміливо беріться за посадку іфейону, бо він виглядає напрочуд елегантно, а ще й до всього - невибагливий у догляді. Для посадки варто обирати сонячні або злегка затінені місця, захищені від сильного вітру. Іфейон краще розвивається на легких, пухких, добре дренованих ґрунтах. Якщо ваш ґрунт важкий — обов’язково додайте пісок або трохи компосту. Цибулини висаджують восени, з вересня по жовтень, на глибину орієнтовно 5 см, залишаючи між ними 10 см відстані для розвитку. Важливо — не висаджуйте іфейон надто глибоко або в низинах, де може застоюватися вода: це головна причина загнивання. У період росту та цвітіння (березень-квітень) рослині потрібен регулярний полив, особливо у суху весну. Проте між поливами ґрунт має трохи підсихати. Підживлення варто проводити до трьох разів — наприкінці зими та навесні — використовуючи комплексні добрива для цибулинних або мінеральні суміші зі зниженим вмістом азоту. Після завершення цвітіння, коли листя почне жовтіти, полив поступово зменшують, а потім припиняють. Якщо ви вирощуєте іфейон у регіоні з морозною зимою, посадки краще вкрити шаром торфу, мульчі або опалого листя. Пересаджують рослину приблизно раз на 3 роки — після повного завершення вегетації.