Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка “Бомба у спадок” Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору, сформованого на перетині внутрішньополітичної невизначености, економічної кризи та зовнішнього тиску з боку ядерних держав, зокрема США й Росії. Авторка, спираючись на архівні матеріали, спогади учасників подій та міжнародні документи, реконструювала багаторівневий переговорний процес довкола української ядерної спадщини й відновила логіку ухвалення рішення про денуклеаризацію України та безпекові обіцянки, закріплені в Будапештському меморандумі. Після 2014 року на тлі російської агресії цей документ знову опинився в центрі уваги політиків, дослідників, громадськости. Чи справді в 1990-х Україна мала вибір, яким не скористалася? Що саме їй було обіцяно в обмін на роззброєння? Чи могла вона втримати ядерний статус? Якщо так, то чи зважилась би Росія на таку зухвалу агресію? “Бомба у спадок” критично осмислює ці запитання й застерігає від спрощених сценаріїв, що не враховують, у яких умовах і на яких засадах постала незалежна Україна. > Книжка Мар’яни Буджерин майже не залишає сумнівів, що, враховуючи надзвичайно > складну економічну, політичну та військову ситуацію початку 1990-х років, > українські політики та дипломати зробили все, або майже все, можливе, щоб > отримати гарантії безпеки в обмін на ядерну зброю, над якою Україна мала > фізичний, але не оперативний контроль. Так само зрозуміло, що Сполучені Штати > зробили мінімум для того, щоб діяти не тільки у власних короткотермінових > інтересах, а й у довготермінових інтересах світового порядку, який вони > намагалися вибудувати та захистити. Позбавивши Україну інструментів ядерного > стримування, Будапештський меморандум не надав ані Україні, ані Заходу ніяких > інших дієвих інструментів стримування Росії, яка ще в 1990-х роках активно > висувала Україні територіальні претензії. - Сергій Плохій, Гарвардський > університет