Пряність, відому під назвою пажитник, також іноді називають шамбала, фенігрекова трава, гуньба, грецька сочевиця, верблюжа трава та безліч інших варіантів, але весь час мова йде про звичайний сінний пажитнік. Він прийшов в Південну Європу з Малої Азії і в дикому вигляді росте не передгір’ях Турції, Ірану, Іраку і аж до Гімалаїв. Крім Європи його вирощують в Індії, Китаї, Єгипті, Японії, Ефіопії, Тунісі, Марокко та Аргентині.
Пророщене насіння використовується в якості основи для салатів в деяких кухнях Єгипту та Греції. Тоді як сушений пажитник купити варто любителям аджики та індійської кухні. В останній зерно додають просто на сковорідку в олію перед приготуванням соусів та підлив, в тому числі карі, страв з овочів чи бобових. Воно надає приємного смаку та аромату, подібного на гриби чи горіхи.
Обсмаженим насінням також періодично доповнюють кавові напої. В американській та середземноморській кухні пряність використовують під час виробництва кондитерських та хлібобулочних виробів, а також сиру. Цим чудовим ароматизатором доповнюють алкогольні напої і кленовий сироп. На Кавказі він зустрічається в різноманітних стравах, серед яких найпопулярнішою є бастурма.
Що приховує пажитник сінний?
Насіння рослини містить безліч корисних елементів та антиоксидантних сполук, які мають протизапальну дію. Крім вітамінів А, В1, В2, та В9, лецитину, танінів, жирних та ефірних олій, в ньому є:
фосфор;
цинк;
залізо;
мідь;
селен;
калій;
магній.
Додатково, в ньому знайшли алкалоїд трінонелін, який перешкоджає дегенерації нервових клітин. Чаман містить більшість амінокислот, яких потребує людський організм, включно з L-триптофаном і лізином.
Шамбала має характерний специфічний стійкий аромат та солодкий смак з легкою гірчинкою. Її часто додають до різноманітних сумішей, таких як чатні, карі або навіть хмелі-сунелі.