Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Зігрійтеся!
Блекаут
Відкрити картку
Техніка
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
ГоловнаБрендиЛабораторія
Лабораторія
|
14 стежать

    Каталог ЛАБОРАТОРІЯ - 2026

    Категорія
    Колір
    Ціна
    від
    до
    Вік
    Обкладинка
    Ілюстрації
    Кількість сторінок
    Тип паперу
    Рік видання
    ¯\_(ツ)_/¯
    У вас немає обраних фільтрів
    Вид
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    «Мені подзвонив Вейн» занурює читача у перипетії створення першого українського документального кіно про українців-володарів Кубку Стенлі НГЛ, їх захопливий шлях на найвищу вершину успіху і перешкоди, що поставали перед ними. Ця книга впускає нас за лаштунки незвіданого, болючого та місцями абсолютно неймовірного шляху автора у ході реалізації документального фільму: від ретельних досліджень до особистісного досвіду кожного з гравців, від проникливих інтерв’ю, що розкривають переживання та внутрішні драми гокеїстів — до незламної сили духу. «Мені подзвонив Вейн» — неоціненне джерело інформації і натхнення для кінематографістів-початківців, любителів спорту та всіх, хто шукає знак, щоб стати кращою версією самих себе. Перша документальна книга, що розкриває видатних гокеїстів українського походження, які назавжди закарбували свої імена на Кубку Стенлі. У книзі зібрані ексклюзивні фото, які дозволять краще відчути атмосферу створення фільму. Автор книги — спортивний репортер і кінорежисер, що три роки працював над унікальним фільмом «ЮКІ».
    кешбек від 3 ₴
    -15%

    Як українська зброя відвоювала Чорне море, звільнила острів Зміїний і зламала плани російського флоту? Журналіст Роман Романюк досліджує українську оборонну сферу і оприлюднює деталі роботи її найбільш знакових військових інновацій: ракети «Нептун», яка потопила «Москву»; морських дронів, що стали страшним сном Кримського мосту; САУ «Богдана», що змусила росіян тікати зі Зміїного; бомберів «Баба Яга» й іншої зброї, донедавна нікому не відомої. «Чим воюватимуть у Третій світовій? Нова українська зброя» — це перша книжка про сучасне українське озброєння і його шлях від ідей до інновацій, які змінюють не лише хід російсько-української війни, а й зрештою майбутнє всього світу.
    кешбек від 6 ₴

    Сьогодні азійські економіки зростають із шаленою швидкістю. Регіон, який займає найбільшу частину світу, знову поміщений у центр уваги. Через глибоку та детальну історію Великого шовкового шляху Пітер Франкопан розкриває феномен азійського стрімкого розвитку, запрошуючи читача у подорож стародавніми торговельними шляхами аж до їхнього сучасного відновлення. Багато століть тому на Великому шовковому шляху Схід і Захід вперше зіткнулися один з одним через торгівлю та війни. Від піднесення до падіння імперій, від поширення буддизму до приходу християнства та ісламу, аж до великих війн XX століття — ця книга показує, як доля Заходу завжди була нерозривно пов’язана зі Сходом. «Великі шовкові шляхи. Нова історія світу» — актуальне дослідження драматичних і глибоких змін, які зараз зазнає наш світ, з точки зору азійських держав і їхнього швидкісного зростання. Чому варто прочитати книжку «Великі шовкові шляхи. Нова історія світу»? * Подає новий погляд на історію світу та кидає виклик західній ідеї про першість греко-римської культури. * Розповідає маловідомі історичні факти, наприклад, як китайські тексти з арифметики допомогли Лейбніцу розробити двійкову систему або про стародавні східні міста Мерв і Рай. * Демонструє, як розширення зв’язків та поглиблення співпраці допомагають азійському регіону досягти успіху на противагу західним країнам, які зводять бар’єри та намагаються здобути більше контролю. Цитати: Шлях релігій: > Інтелектуальні й богословські простори Шовкових шляхів були переповненими — > божества й секти, священники й місцеві правителі постійно зіштовхувалися одне > з одним. Ставки були високими. Це був час, коли різні суспільства були дуже > сприйнятливими до пояснень усього — від буденного до надприродного, а віра > вирішувала одразу купу проблем. Боротьба між різними віруваннями була вкрай > політизованою. І для всіх цих релігій — хай вони походили з Індії (індуїзм, > джайнізм, буддизм), Персії (зороастризм, маніхейство) чи більш західних країв > (юдаїзм, християнство, згодом — іслам) — для всіх них тріумф на полі бою чи за > столом переговорів сприймалися як свідчення культурної переваги та > божественного благословення. Рівняння було однаково просте й потужне: > суспільство під заступництвом правильного бога чи богів процвітає, а ті, хто > покладають надії на фальшивих ідолів й порожні обітниці, страждають. Шлях до революції: > Забезпечити собі значні ресурси було важливо, бо не лише пропозиція духовних > нагород схиляла людей на бік учення ісламу. Після появи Мухаммада один > полководець нібито мовив до свого сасанідського колеги: «Ми більше не прагнемо > мирських здобутків». Головною метою походу було поширення слова Бога. Звісно, > проповідницьке завзяття було надважливим для успіху раннього ісламу. Але так > само багато важив інноваційний спосіб, в який розподілялися трофеї та фінанси. > Бажаючи винагородити вірність і послух матеріальними благами, Мухаммад > постановив, що захоплені в невірних речі мали дістатися правовірним. Це тісно > пов’язало економічні інтереси з релігійними. Шлях до Північної Європи: > Вплив Шовкових шляхів став відчутним у ремеслі. Керамічна промисловість > розквітла в Гарлемі, Амстердамі та головним чином — в Делфті. На цю галузь > суттєво вплинув зовнішній вигляд і дизайн речей, які завозили зі Сходу. > Китайські візуальні теми домінували на ринку. Характерні синьо-білі вироби, > вигадані багато століть тому гончарями в Перській затоці, які вже були дуже > популярними в Китаї та Османській імперії, тепер так активно переймалися, що > стали прикметною рисою також і голландської кераміки. Наслідування було не > лише найщирішою формою лестощів, в цьому разі Шлях до Північної Європи також > йшлося про приєднання до глобальної системи матеріальної культури, яка тепер > поєднувала Північне море з Індійським і Тихим океанами.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    Сальвадор Далі уявляв себе рятівником сучасного мистецтва від лінощів і хаосу, виправдовуючи меркантильну поведінку, як єдиний спосіб мати достатньо ресурсів, щоб бути абсолютно вільним творити мистецтво таким, яким відчуває. Його унікальна автобіографічна сповідь зриває завісу із одного із найексцентричніших періодів ХХ століття і веде читача крізь терени геніального розуму й досліджень метафізичних амбіцій живопису до справжнього Я митця, який чи не вперше відверто оповідає про власні джерела натхнення, створення таких шедеврів, як «Постійність пам'яті» (La persistencia de la memoria, 1931) «Метаморфоза Нарциса» (Metamorphosis of Narcissus, 1937) і роботу над фільмом Луїса Бунюеля «Андалузький пес» (Un chien andalou, 1928) — культового сюрреалістичного фільму, що став підривним символом ХХ століття. «Щоденник одного генія» — це суміш вистражданих думок, одержимості, філософських дотепів і виливів любові, що розкриває екстравагантного і несамовито щирого художника, для якого не існує жодних сумнівів власної геніальності.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    Війна показує найгірші і найкращі риси людської природи. Саме вона сформувала історію людства, наші соціальні й політичні інститути, цінності й ідеї. Мова, публічні місця, спогади та чимало культурних надбань — це спроба осмислити героїзм та біль війни. Історикиня Маргарет Макміллан розглядає способи, якими війна вплинула на людське суспільство, і як зміни в політичній організації, технології чи ідеології вплинули на те, як і чому ми воюємо. Від античної історії до сьогодення Макміллан робить висновки з уроків минулих воєн і демонструє, що війна має багато облич. Чому варто прочитати книжку «Війна. Як конфлікти формували нас»? * Досліджує цікаві і суперечливі питання про війну: Коли була перша війна? Чи людська природа прирекла нас воювати одне з одним? Чому війну називають найорганізованішою з усіх видів людської діяльності? Чому воїни майже завжди чоловіки? Чи можемо ми контролювати війну? * Авторка розкриває багатогранність війни — як вона визначила наше минуле, наше майбутнє, наші погляди на світ і наше уявлення про себе. * Пояснює, як війна вплинула на людське суспільство і як зміни в політичній організації, технологіях та ідеологіях вплинули на те, як і чому ми воюємо.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    Щодня мільйони людей у світі починають з чашки кави. Але мало хто замислюється про те, що цей напій з'явився на нашому столі не так давно. І почалося все з англійського торговця Джеймса Гілла, який у XX столітті хитрістю і жорстокістю побудував цілу кавову імперію в Республіці Ель-Сальвадор. Саме про це розповідає дослідник історії їжі, роботи та капіталізму Огастін Седжвік у своїй книжці «Каваленд». Адаптувавши інновації промислової революції до плантаційного землеробства, Джеймс Гілл перетворив Сальвадор на потужне виробництво — місце надзвичайної продуктивності, нерівності та насильства. На його плантаціях панували нелюдські умови — кава стала символом капіталізму, тож люди, які знаходилися в підпорядкуванні власника плантації, були фактично рабами — працювали багато, а отримували за це мало. До сьогодні деякі кавові магнати використовують ці негуманні методи, а люди вимушені працювати на них, щоб вижити. «Каваленд» показує справжню ціну нашої ранкової кави і змушує замислитися, в яких умовах було створено наш улюблений напій. ЧИМ ХОРОША КНИГА КАВАЛЕНД * Кава набула популярності й перетворилася на необхідний атрибут сучасного суспільства усього за 200 років. І цю історію становлення її як надзвичайно поширеного фактично наркотику мало хто знає. А особливо любителям кави мало відомо про жорстокість, яка панувала на кавових плантаціях, і про Джеймса Гілла, засновника однієї з перших кавових династій у XX столітті. * У книзі стільки перипетій, що часом забуваєш, що читаєш не про наркобаронів, а про виробників звичайної, здавалося б, кави. ПРО ОГАСТІНА СЕДЖВІКА Огастін Седжвік - викладач історії та культури Америки в Міському університеті Нью-Йорка. ЦИТАТИ З КНИЖКИ Давні уявлення медицини про каву: Медична думка тієї епохи вважала, що існує чотири «тілесні соки»: кров, флегма і два види жовчі — чорна й жовта. Хвороба — це порушення «рівноваги» тілесних соків, а завдання лікаря — відновити її за допомогою дієти, кровопускання або, на крайній випадок, хірургічної операції. Їжу класифікували за чотирма категоріями: «гаряча», «холодна», «волога» й «суха». Проте кава, як, до слова, чай і шоколад, не вписувалася в якусь одну категорію. Вона гаряча і стимулює, але водночас охолоджує і має сечогінний ефект. Кава вступала в суперечність з уявленнями про організм людини, які панували добрих півтори тисячі років. По-різному уявляли й ефект кави. Пропоненти нового напою стверджували, що кава зміцнює організм, а опоненти вважали, що вона викликає нездорові наслідки, зокрема імпотенцію. Про зв'язок кави та воєн: Пік виробництва кави на Гаїті провістив і його кінець. Кава — продукт імперської влади і рабовласницької системи — стала жертвою Гаїтянської революції, яка почалася 1791 року з повстання рабів і закінчилася скасуванням рабства та проголошенням незалежності1804-го. Втративши Гаїті, найціннішу колонію Франції на Карибах, Наполеон перемкнувся на Європу і 1808 року вдерся в Португалію, маючи на меті захопити лісабонський порт. Португалія удару не витримала, і королівський двір утік за океан у Ріо-де-Жанейро. Щоб якось пожвавити місцеву торгівлю, португальський король дозволив заходити в бразильські порти кораблям зі США, які привозили рабів і йшли назад із вантажем кави. Невдовзі бразильські плантатори кинулися випалювати землі під нові плантації. За димом пішло майже 8000 квадратних кілометрів лісів: сірий попіл випадав навіть у центрі Ріо, а сонце світило, ніби крізь закопчене скло. У 1790 році штат Ріо-де-Жанейро виробляв лише одну тонну кавових зерен, суто для місцевого споживання. Уже в 1830-х роках Бразилія обігнала острів Ява, а на середину ХІХ століття сотні тисяч бразильських рабів виробляли 50 відсотків усієї кави у світі — і все тільки починалося. Як з'явилася «перерва на каву»: Попри рекламні зусилля виробників кави, вирішальний внесок у те, що в країні утвердилася повноцінна перерва на каву, зробили самі робітники. Вони звикли пити каву на робочому місці під час війни і не хотіли відмовлятися від цієї звички навіть після того, як робити перерву перестали. «Втекти на каву» стало щоденним ритуалом на фабриках і в конторах, і це, як писав журнал «Форбс»,«руйнувало виробничі графіки». Урешті-решт роботодавці кинули боротися з реальністю і включили цю практику в робочий день. На початку 1950-х у широкий вжиток увійшло поняття «кава-брейк»: воно відбивало новий консенсус, що час на каву — це органічна частина нормального робочого дня.
    кешбек від 5 ₴
    -15%

    ЗІЙШОВ ЧЕРВОНИЙ МІСЯЦЬ І ПАЛА КРИВАВА ЗАВІСА. ТУРНІР РОЗПОЧАВСЯ. Кожні двадцять років із приходом Червоного місяця у віддаленому місті Ільвернат сім родів обирають героїв для участі у смертельному турнірі, де переможець отримує контроль над таємним джерелом високої магії — найпотужнішим ресурсом у світі. Але цього разу все інакше. Скандальне розслідування турніру зірвало завісу із таємниць, надавши новим героям ключ до стратегій, слабкостей і секретів їхніх суперників. Тепер перед ними постав складний вибір: прийняти долю або ж переписати власну історію. Але умови незмінні: історія має бути написана кров'ю. «Всі ми лиходії» — це захопливе фентезі про боротьбу, зраду і сміливість переписати власну долю. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИГУ «ВСІ МИ ЛИХОДІЇ»? * Перша частина фентезійної дилогії «Всі ми лиходії» * Творчий дебют Аманди Фуді та Ч. Л. Герман відкриває похмуру дилогію про амбіції та магію «Всі ми лиходії». * Якщо ви полюбили переможців «Голодних ігор», готуйтеся до зустрічі із лиходіями Кривавого Місяця. * Бестселер за версією The New York Times, незалежних книгарень та Indie Next Pick, а також одна з найкращих підліткових книг 2021 року за версією Indigo. > «Магічні, розумні і безжальні «Всі ми лиходії» прагнуть зробити так, щоб > неможливо було зрозуміти за кого вболівати. Це весела, закручена мандрівка > світом, сповненим заклинань і сімейних таємниць.», - Кендаре Блейк, авторка > бестселера №1 за версією New York Times Three Dark Crowns > «Витончені, неймовірно вдало промальовані персонажі і ретельно продумана > міфологія.», - Publishers Weekly, зірковий огляд > «Настільки захоплива, що розв'язка, подібна до авантюри, здаватиметься > болісним прокляттям.», - Kirkus Reviews, зіркова рецензія
    кешбек від 4 ₴
    -15%

    У 1946 році Гюнтера Квандта — патріарха династії, яка сьогодні контролює BMW, — було заарештовано за підозрою у співпраці з нацистами. Квандт стверджував, що його змусив вступити в партію міністр пропаганди Йозеф Ґеббельс і суд виправдав його. Але Квандт збрехав. І його спадкоємці, а також спадкоємці інших нацистських мільярдерів з того часу стали лише багатшими, а про їхнє темне минуле заледве хто знає. У цьому журналістському розслідуванні Давід де Йонг показує, як найбагатші бізнес-династії Німеччини накопичили незліченні гроші та владу, підтримуючи звірства Третього Райху. Вони захоплювали єврейський бізнес, залучали рабів і нарощували виробництво зброї для Вермахту в той час, коли Європа палала. Але найбільше шокує те, як швидко після війни Захід закрив на це очі. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «НАЦИСТИ-МІЛЬЯРДЕРИ. ТЕМНА ІСТОРІЯ НАЙБАГАТШИХ ДИНАСТІЙ НІМЕЧЧИНИ»? * Революційне розслідування про те, як нацисти допомогли німецьким магнатам заробити мільярди на жахах Третього рейху та Другої світової війни, а Америка дозволила умити руки. * Детальне дослідження, яке змушує нас протистояти сучасній спадщині цих нацистських зв’язків. (Wall Street Journal)
    кешбек від 4 ₴
    -15%

    Вражаюча історія хлопчика, який був ув'язнений в Аушвіці, Гросс-Розені й Бухенвальді, зміг вижити і відобразив власну історію у вигляді нотаток і кольорових малюнків У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити. Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець. Щоб зберегти пам’ять про своїх втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, Томас намалював понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, де зображав не лише жахи і темряву таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами. Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
    кешбек від 4 ₴
    -15%

    НАЙКРАЩА КНИГА ПРО НАУКУ 2019 РОКУ ЗА ВЕРСІЄЮ NPR SCIENCE FRIDAY Секрети у вчених були завжди. Але ніколи ще таємниці не були настільки життєво необхідними, як під час Другої світової війни. У розпалі роботи над створенням атомної бомби керівники Мангеттенського проєкту були стурбовані, дізнавшись, що нацистська Німеччина випереджає союзників у ядерних дослідженнях, а Гітлер міг змінити хід війни, маючи лише кілька кілограмів урану. Тому було зібрано групу науковців спеціального призначення «Алсос», яка шпигувала, саботувала і навіть вбивала членів страшного Уранового клубу нацистської Німеччини. Занурені в темний світ міжнародного шпигунства, ці вчені, солдати та прості люди відіграли життєво важливу роль у запобіганні одній з найпохмуріших сторінок в історії людства.
    кешбек від 4 ₴

    Класичний переклад видатного українського перекладача Анатоля Перепаді «У затінку дівчат-квіток» — друга книга зі знаменитої семитомної епопеї Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу», що здобула Гонкурівську премію з літератури (1919) в перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді. У центрі твору — перше кохання, перша дружба й перші розчарування, що знаменують болісний, але неминучий перехід від дитинства до дорослості. Марсель Пруст вдається до витонченого мистецтва, поєднуючи ліризм почуттів з філософією екзистенційного пошуку, і веде читача крізь глибини власної пам’яті, безсилі перед плинністю часу, й усвідомлення складнощів людських стосунків у французькому суспільстві початку ХХ століття. Чому варто прочитати роман «У пошуках утраченого часу. Книга 2. У затінку дівчат-квіток»? * Другий роман із багатотомної психологічної епопеї «У пошуках утраченого часу» французького письменника Марселя Пруста, написання якої тривало понад двадцять років, в класичному перекладі видатного українського перекладача Анатоля Перепаді; * * У 1919 році роман здобув Гонкурівську премію з літератури. * * Глибоке осмислення юності — як чоловічої, так і жіночої — проходить крізь призму спогадів оповідача про Париж і мальовниче узбережжя Нормандії.
    кешбек від 2 ₴

    Звичайна студентка-книголюбка раптово перероджується в іншому світі у тілі маленької дівчинки на ім'я Майн. Світ навколо темний від неграмотності, а книжки — недоступна розкіш. Та Майн не уявляє життя без читання і якщо книжок навколо немає — вона створить їх сама! Її мета проста — стати бібліотекаркою і наповнити новий світ словами, знанням і світлом. «Сходження буквоїжки. Я зроблю все, щоби стати бібліотекаркою. Частина 1. Якщо у вас немає книжки — створіть її! Том I» — це перша манґа видавництва Лабораторія, у якій пригоди, дружба, боротьба за своє покликання і мрію тісно поєднуються із палкою любов’ю до книжок. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «СХОДЖЕННЯ БУКВОЇЖКИ. Я ЗРОБЛЮ ВСЕ ЩОБИ СТАТИ БІБЛІОТЕКАРКОЮ. ТОМ 1»? * Ісекай про книголюбку, яка опиняється у світі, в якому майже неможливо дістати книжки. * Щемка фентезійна історія про покликання, мрію, боротьбу, дружбу і любов до книг з красивими чорно-білими ілюстраціями. * Перша манґа видавництва Лабораторія, яка також має культову аніме адаптацію. > "«Сходження буквоїжки» — це ісекай для прихильників досліджень найдрібніших > деталей фентезійних світів та екстремальної боротьби за адаптацію до такої > відмінної ситуації від тієї, в якій опинилася б сучасна людина… З легкістю > можу зрозуміти, чому ж серія стала також відомою." - English Light Novels > "Це геть незвичний ісекай. Він не зосереджений на епічному сюжеті про > порятунок світу, боях чи має механіку відеоігор… Ця серія відчувається як > такий ісекай, який геть відокремлено від інших. Мені нелегко підібрати слова, > аби описати всі важливі аспекти цієї історії. Однак те, що я можу сказати > точно — вона цікава… Щось у цій серії надзвичайно приваблює мене, тож я не маю > сумнівів, що цю серію я додам до списку своїх улюблених." - Fantastic Fictions
    кешбек від 2 ₴

    Слово «моє» ми засвоюємо ще в дитинстві. А коли виростаємо, ідея власності здається природною, незалежно від того, купуємо ми чашку кави чи будинок. Але кому належить простір за вашим сидінням у літаку — вам чи пасажиру позаду вас? Чому плагіат — це неправильно, а копіювати рецепт чи дизайн сукні — нормально? Кому належить земля під вашим будинком, а кому повітря над ним? Виявляється, із власністю все набагато складніше, ніж нам здавалося. То що саме ми можемо назвати «своїм» і де межі наших володінь? Майкл Геллер і Джеймс Зальцман не тільки дають відповіді на ці запитання, а й показують, що існує лише шість простих правил, якими користуються люди, щоб на все претендувати. Автори поєднують цікаві роздуми про власність з захопливими, а іноді й обурливими, історіями з бізнесу, судових залів і повсякденного життя. Написана на перетині права, економіки, психології і політики, книжка «Моє!» показує, як символічне володіння інколи може підміняти справжнє, а деякі компанії заробляють, роблячи власністю зовсім не об’єктні явища, наприклад відсутність потреби стояти у черзі. ЧИМ ХОРОША ЦЯ КНИЖКА * Книжка розповідає про власність з кількох різних точок зору: економічної, соціальної, політичної, культурної, юридичної, психологічної. Тому читати її досить цікаво, щоб отримати повну картину уявлень про поняття власності. * Книжка пояснює декілька правових прецедентів простими словами, показуючи з їх допомогою, що питання власності виникає майже повсюдно. ПРО АВТОРІВ Майкл Геллер — викладач теорії приватного права в Юридичній школі Колумбійського університету. Основні сфери інтересів: питання власності, договірне право та землеволодіння. Джеймс Зальцман — професор екологічного права в Університеті Каліфорнії у Лос-Анджелесі (UCLA). ЦИТАТИ З КНИЖКИ Про приховані правила власності: Ця книжка — про сварки за простір у літаку й законність спільного використання акаунтів HBO. Вона також про те, чи мають іммігранти право починати власний бізнес у чужій країні, чому життєво важливі ліки недоступні широкому загалу, а також про чимало інших цікавих питань сучасності. Але насамперед зі сторінок цієї книжки ви дізнаєтеся, що в основі всіх цих питань — від появи нової аристократії в США до рішень щодо кліматичних змін — перебувають саме наші переконання про власність. Коли ви перегорнете останню сторінку, то інакше глянете на світ, бо дізнаєтеся те, про що навіть не підозрювали. Про рабство, яке поширене у світі й до сьогодні: За деякими даними, в Америці сьогодні живе від 60 000 до 400 000 (залежно від дефініції) поневолених людей, а у світі цей показник сягає 40 мільйонів. Сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей живуть у борговій кабалі, у якій їх тримають секс-торговці, а інші змушені безоплатно працювати в ресторанах, салонах краси чи на фермах. Імовірно, ви навіть зустрічалися з кількома такими людьми, проте навіть не підозрювали про те, що вони раби — можливо, це та майстриня, у якої ви робите манікюр, той кур’єр, що доставляє вам їжу, або та «економка» вашого сусіда... Про нерівність прав жінок та чоловіків: Без права володіти статками в заміжньої жінки не було жодних шансів збудувати кар’єру або розірвати нещасливий шлюб із чоловіком-узурпатором. «Чоловік є й має бути захисником і покровителем жінки, — було написано в рішенні Верховного суду США від 1872 року. — Основоположники загального права були переконані в тому так глибоко, що побудували на цій основі тогочасну законодавчу систему: з юридичного погляду дружина не існувала окремо від свого чоловіка, якого вважали її головою та представником у соціальній державі». Висновок суддів був однозначним: «Такий закон Творця». На законодавчому рівні «царем і Богом» чоловіки припинили бути порівняно нещодавно. Упродовж більшої частини xx століття за законами кількох штатів чоловіки володіли всім майном, що перебуває в спільній власності подружжя. Чоловік міг продати будинок без відома чи згоди жінки, навіть якщо вона теж вкладала в нього гроші, а її ім’я було вказане у свідоцтві про право власності. Луїзіана стала останнім штатом, де ці правила скасували. Це сталося лише в 1979 році, та й то під тиском федерального суду.
    кешбек від 3 ₴
    -15%

    Кохання розквітає в найтемніші часи... 1942 рік. Над Лондоном не стихають сирени повітряної тривоги. Вісімнадцятирічна Неллі Морріс щодня дякує долі за те, що їй знову пощастило вийти з підземного сховища неушкодженою, а її сім'я все ще поруч. Після знайомства з американським льотчиком Реєм, який дислокується неподалік, вона стає неначе одержима ідеєю пізнати такий вільний, неосяжний, але далекий від неї світ. І саме тоді, коли вона розпочинає нове омріяне життя, під час повітряного нальоту стається трагедія, яка розриває її світ на шматки. Але навіть тоді, коли здається, що надію втрачено, дівчина впевнена — любов і щастя здатні перемогти все.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    ЧИТАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ, ПРОПАГАНДА І ХУДОЖНЯ ПРОЗА, ШПИГУНИ І ЦЕНЗУРА: ЩО ПРИХОВУЄ КНИГА? Мао Цзедун був бібліотекарем, Сталін — поетом і видав вірші, Вінстон Черчилль використовував путівник для планування вторгнення у Норвегію, Івлін Артур Сент-Джон Во служив у морській піхоті й отримав звання капітана до того, як пішов у відставку, щоб написати «Повернення в Брайдсгед». Самотні сім'ї йшли до бібліотек, доки їхні рідні воювали в окопах, а під час Холодної війни обидві сторони використовували книжки, щоб поширювати власне бачення того, як слід керувати світом. Зазвичай не говорять про книги і війну в одному контексті — перші належать до найвидатніших винаходів людства, а другі — до найстрашніших. Але ці дві теми тісно переплетені між собою і книжки надто часто опиняються на передовій. Особливо гостро це відчувається в епоху сучасних війн. Професор сучасної історії Ендрю Петтіґрі відкриває дивовижні шляхи, якими писемна культура — від путівників і наукових праць до Бігглза й Анни Франк — формується під впливом масштабних збройних конфліктів. Книжки, їх автори й читачі воювали раніше і продовжують воювати зараз — від Громадянської війни в США до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вони — смертоносна зброя і найпереконливіший аргумент для перемоги. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «КНИГА НА ВІЙНІ»? * Простежує дивовижні шляхи, якими писемна культура формується під впливом масштабних конфліктів сучасної епохи. * Завдяки точному історичному аналізу та блискучій прозі розповідає про силу та неоднозначність книги на війні. * Досліджує різні ролі, які відігравали книжки у конфліктах по всьому світу — розрада чи інструкція, критика чи пропаганда — як зі всією шкодою й користю книжки сформували сучасну військову історію. ЦИТАТИ: Про цінність бібліотек: > Бібліотеки Берліна, Варшави, Мінська, Мюнхена, Касселя, де зберігались > унікальні примірники стародруків, ноти, рукописи, ніколи не будуть такими, як > колись. Так розповідають історію бібліотек на війні: попри безглузде знищення, > сміливці намагаються й далі гортати сторінки. Усі знають про бібліотеки, які > діяли на станціях лондонського метро для тих, хто перечікував тривоги. По > всьому світі сміливі бібліотекарі на війні ідей невтомно працювали, щоб > урятувати бібліотечні фонди від бомбардувань і грабунків. Коли такі випадки > спливають у пам’яті й складаються в історію зруйнованих бібліотек як людської > та культурної трагедії, у серцях багатьох прокидається співчуття. Усі, хто > читають ці слова, цінують книжки. Ми — люди книги. Про роль книжок в тилу: > Книжки відігравали важливу роль не лише на фронті, а й у тилу. Багато хто > опинився далеко від своїх чоловіків, дружин, синів і дочок — хтось був ген-ген > від фронту, хтось мерзнув в окопах. Люди, позбавлені інших розваг, звернулися > до книжок. Публічні бібліотеки, яких доти не особливо цінували, нарешті > зайняли своє місце: золота епоха видавців почалася навіть попри перебої з > постачанням паперу. Усі учасники війни докладали надзусиль, щоб забезпечити > солдат книжками. Завдяки цьому вигадали деякі з найоригінальніших друкованих > форматів століття. Ніде книжку не цінували так, як у таборі > військовополонених. > Іноді література кликала молодих чоловіків на смерть, іноді зміцнювала дух > окупованої країни, але завжди була важливою. Байдуже, йшлося про художні, > поетичні, історичні книжки, атласи чи аналітичні матеріали — розуміння > важливості книжок як засобу війни поділяли всі учасники війни та повстанських > рухів. Навіть ті, кому не давали доступу до друкованої преси, як це бувало в > постколоніальних конфліктах другої половини XX століття. Про вплив книжок на реальність: > Мало коли вдається відстежити, наскільки сильно конкретний текст вплинув на > суспільну думку в певний часовий проміжок. Коли ж ідеться про війну, > реальність впливає на книжки так само сильно, як і книжки — на реальність. > Ідею, описану в книжці, можуть підхопити й через кілька десятиліть. Тож > складно визначити мить, коли ідею прийняли й повірили в неї. Однак друковані > видання, безперечно, долучаються і до формування політики, і до підкидання > хмизу в майбутнє вогнище війни. Мабуть, ще важливішими книжки, газети, > листівки й журнали стають згодом, коли підтримують бажання битися під час > війни. > Бум кулінарних книжок нагадує: хоча життя частини людей радикально змінилося > через війну, інші запам’ятали її просто як дискомфорт, що додався до звичного > життя. Ті, хто залишився в тилу, проживали війну опосередковано — через друзів > і родичів на фронті чи під бомбардуваннями. Про цю розмаїтість досвіду ми > говоритимемо наступні п’ять розділів. Тил і фронт, книжки в життях > письменників, солдатів і домогосподарок, військовополонених і прискіпливих > чиновників, які впорядковували читацькі звички. Усі відіграли якусь роль у > житті книжок під час війни. Про читання під час війни: > Багато людей ковтали книжки: про це охоче говорила всім, хто був готовий > слухати, бібліотечна асоціація, яка дуже хотіла, щоб її
    кешбек від 2 ₴
    -15%

    «Це місто мого дитинства, моєї любові, мого щастя. Я бачила його різним, але ніколи не думала, що побачу його мертвим». Здавалося, що це неможливо. Проте місяцями весь світ у прямому ефірі спостерігав, як російська армія знищує Маріуполь. Холод, голод, страх, зруйновані будинки і близькість смерті — усе це стало реальністю мешканців міста після початку блокади. Серед тих, кому довелося пережити цей жах, була і авторка цієї книжки Надія Сухорукова. Не впасти у відчай Надії вдалося лише завдяки власному щоденнику. День за днем вона фіксувала події у місті, яке повільно перетворювалося на попіл та руїни. Відверто і до болю емоційно, вона показує Маріуполь очима його мешканки. Але насамперед — демонструє силу надії, яку неможливо знищити навіть найпотужнішими бомбами. Ілюстрації у книжці створені іншим мешканцем Маріуполя — художником-графіком Даніілом Немировським. Це його власна візуальна рефлексія пережитого в Маріуполі.
    кешбек від 4 ₴

    Сьогодні нам потрібні сміливі організації, які не бояться розвиватися й іти в ногу з часом. Проте компанії, особливо великі, і досі залишаються надміру бюрократичними. Зміни у них впроваджуються повільно, потреби працівників не враховуються, а інноваційні рішення не народжуються. Як таким організаціям стати креативними, гнучкими і сучасними? Гарі Гемел і Мікеле Заніні представляють новий погляд на вашу компанію. В основі їхньої теорії — бізнес-модель, зорієнтована на людину. У цій книжці автори викладають план, який допоможе побороти надмірну бюрократію і запустити революційні зміни у компанії. Вони заводять читачів у зразкові підприємства, яким вдалося перевернути традиційну модель і створити динамічну організацію з мінімальним рівнем формалізму. Та найголовніше — дають важливий урок: чим більше ваш бізнес дбає про людей сьогодні, тим кращим і стійкішим він буде завтра. ЧИМ ХОРОША КНИГА ЛЮДИНОКРАТІЯ * Автори — співзасновники Management Lab, організації, яка розробляє технології та інструменти для підтримки проривних управлінських інновацій. * Одна з найпереконливіших критик бюрократії, яка переосмислює старі методи управління та надихає створювати організації майбутнього, які здатні бути гнучкими, новаторськими й зорієнтованими на людей. * Представляє читачам дорожню карту, яка допоможе організаціям вивільнити креативність, енергію та стійкість шляхом за допомогою основного ресурсу кожної компанії — людей, які там працюють. ПРО АВТОРІВ Гері Гемел — американський консультант з питань менеджменту; вже понад 30 років є викладачем Лондонської бізнес-школи. Видання The Wall Street Journal називає Гемела одним із найвпливовіших бізнес-ідеологів, а Fortune — провідним світовим експертом із бізнес-стратегії. Мікеле Заніні — співзасновник міжнародної консалтингової компанії Management Lab. У минулому — аналітик корпорації RAND та партнер McKinsey & Company. ЦИТАТИ З КНИЖКИ Про адміністративну роботу: В кожній організації є адміністративні задачі, які хтось має виконувати, але зазвичай не вони дають компанії конкурентні переваги. Не вони лежать в основі патентів, нової продукції та бізнес-моделей. Ми не кажемо, що адміністративна робота неважлива. Якщо її виконувати абияк, фірма може не витримати. Втім не ця робота допомагає підприємствам випереджати конкурентів. Вона ніби їжа, вода та сон для нас — необхідна, але не основна. Про майбутнє організацій: Нам необхідні організації, де думку кожного можна ставити під сумнів, а некомпетентні лідери опиняються за бортом. Про важливість розкриття потенціалу кожного працівника: Мало хто інвестує у творчий капітал кожного члена команди. Це колосальний провал, але його можна виправити. Відправна точка — визнати, що кожен, незалежно від статусу та посади, заслуговує на шанс розкрити свій потенціал.
    кешбек від 4 ₴

    МАФІЯ ВСЕМОГУТНЯ. ЇЇ РУКА МОЖЕ ДОТЯГНУТИСЯ ДО ТЕБЕ ДЕ Б ТИ НЕ БУВ. Кримінальний шедевр Маріо П’юзо «Хрещений батько» — це романтичний і водночас реалістичний образ смертельно небезпечного світу мафії 1940-х років. Дон Корлеоне — справедливий і розсудливий батько; вірний і люблячий чоловік; найсмертоносніший ватажок Коза Ностри; тиран, шантажист і вбивця, вплив якого сягає всіх верств американського суспільства. Здається, що сила Хрещеного батька невичерпна, але жодна людина не може залишатися на вершині вічно. Вороги, які так довго чекали на помилку, вже за крок до успіху, і якщо сім'я Корлеоне хоче вижити, їй потрібен новий безжальний лідер. Але ціна, яку доведеться сплатити, занадто висока. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ МАРІО П’ЮЗО «ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО»? * Кримінальний роман про життя одного з наймогутніших злочинних синдикатів Америки — мафіозного клану Корлеоне. * Правдивий і реалістичний роман Маріо П’юзо запрошує читачів без ризику для життя побачили саме серце мафії. * Спокуса влади, пастки жадоби та вірність родині — теми, які знайшли відгук мільйонів читачів по всьому світу і зробили «Хрещеного батька» визначальним романом про мафію, просякнутим інтригами та суперечностями. * 10 березня 2024 року було 55 років з дня першої публікації книжки «Хрещений батько» (перша публікація 10 березня 1969 р.) * Роман екранізований знаменитим кінорежисером Френсісом Фордом Копполою. Фільм отримав 19 нагород і по праву вважається одним з кращих у світовому кінематографі. ЦИТАТИ З КНИГИ "ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО": > "Я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитися" > "Дружба — це все. Дружба — це більше, ніж талант. Це більше, ніж уряд. Вона > майже дорівнює родині" > "Великими не народжуються, великими стають..." > "Ніколи не ненавидьте своїх ворогів. Це впливає на ваші судження" > "Помста - це страва, яка найкраще смакує холодною"
    кешбек від 4 ₴
    -15%

    На узбережжі Австралії, за багато-багато миль від найближчого міста, у будинку, наповненому любов’ю матері Аґнес і жорстокістю батька, живе дев'ятирічна Еліс Гарт. Мамин прекрасний сад — це єдине місце, де вона може не боятися, ховаючись від раптових спалахів гніву. Аж доки вогонь, що несе за собою неминучу трагедію і загибель, не змушує Еліс покинути все, чого вона так боялась і водночас так сильно любила. Юна дівчина змушена оселитися серед квітів та зломлених жінок квіткової ферми бабусі Джун — квіткарки, якої вона ніколи раніше не знала. Еліс зростає, вчить мову квітів, яка допомагає говорити про складне, і усвідомлює, що є рани, які нездатні загоїти навіть квіти. Сімейні таємниці поховані значно глибше, ніж квіткові коріння, і якщо вона хоче отримати свободу, то повинна знайти в собі сили відкрити найстрашнішу історію — свою власну.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    Незвичайна подорож Іспанією очима п’ятнадцятирічного хлопчика > Мене звати Гомер, і я втратив рідних на війні. У пʼятнадцять років пішки > перейшов через Піренеї, повертаючись із екзилу. Я ріс сиротою на вулицях > Барселони і дивився в очі смерті у тюрмі на «Урутват». Пив із Гемінґвеєм, > вітався з Гітлером і кохався у машині Франко. Мені стріляли у спину і в серце. > Я змусив замовкнути «Млин» і мене поцілувала Белья Доріта. Я тримав у руках > ніж Сидячого Бика. Був там, де помирає вітер, і спав поміж втрачених скарбів. > Мене розстрілювали. Я надихав одних геніїв і знайомився з іншими. Пив, доки не > падав, сміявся до сліз, мріяв, крав і вбивав. І закохувався. Тричі. У ту саму > жінку. Це моя історія. Це моя одіссея. П'ятнадцятирічний підліток Гомер — єдиний син заможної родини з Барселони. Він залишився сам під час хаосу громадянської війни в Іспанії. Безтурботність його життя різко змінилася боротьбою за виживання і за те, щоб попри всі труднощі, залишитися собою. Докладаючи неймовірних зусиль, щоб розшукати батька, він подорожує країною і постійно думає про Хлою — доньку фермера, яка врятувала його. Хоча їхні життя і цілковито різні, та доля ще неодноразово даруватиме їм зустрічі. Гомер зустріне кохання всього життя, пізнає ціну справжньої дружби, зробить чимало геройських і нерозважливих вчинків, а шлях йому вказуватимуть ті, кого він зустрічає, — прості подорожні й навіть загадкові примари американських індіанців, які намагаються повернути викрадені реліквії. Неочікувані зустрічі з Гемінґвеєм і Гітлером, поцілунки з Дорітою, любов і ненависть, радощі й біль, і головне — прагнення вижити і досягнути омріяних вершин — чи може все це бути життям однієї людини?
    кешбек від 2 ₴
    -20%

    Справжню літературу не можна очистити або цензурувати. Найкращі книжки часто непристойні, відразливі, образливі. Вони викривають те, що суспільство старанно приховує, розкривають темні сторони людської природи, показують прекрасне на межі з відразливим. Хороші книжки досліджують межі, виходять за межі і порушують табу. Але передовсім — втручаються в те, що їх не стосується. У цій книжці Фредерік Беґбедер створює власний літературний пантеон із п’ятдесяти головних книг свого життя. Тут поряд із Філіпом Ротом можна зустріти Сімону де Бовуар, а поруч із Томасом Манном — Андрія Куркова. Це не просто черговий топ найкращих книжок, це справжній маніфест літератури в її найсвітлішій і найтемнішій формі водночас. Чому варто прочитати книжку «Бібліотека Судного дня»? * Містить 50 есе про улюблених письменників і їхні книжки від зірки французької літератури Фредеріка Беґбедера — від Колетт до Сімони де Бовуар та Віржині Депант, від Томаса Манна до Андрія Куркова, від Оскара Вайлда до Октава Мірбо. * Маніфест літератури в її найчистішій і одночасно найбруднішій формах. * Читачі назвали книгу «безвідмовними ліками проти похмілля» в наш час.
    кешбек від 2 ₴
    -20%

    Чи можливо полюбити чужу дитину, як свою кровну? Що заважає на цій площині зійтись лініям? Чому в цьому місці є так багато страхів, стереотипів та упереджень, які не дають проявлятися чистій любові? Відповіді на ці питання авторка книжки Ольга Бартиш шукала, коли вирішила написати власну історію та поділитись своїм досвідом усиновлення. Пошуки привели її до абсолютно інакших викликів — як полюбити свою внутрішню дитину? Як прийняти в собі ту маленьку дівчинку, що прагне свободи та проявлення і просто дозволити їй бути? «Все одно буде п’ятниця. А потім неділя» — це не розповідь про досвід усиновлення і точно не інструкція як діяти, якщо ви вирішили відкрити свій дім для дитини. Перед вами дослідження почуттів звичайної жінки, яка одного разу захотіла допомогти дитині, світові і в першу чергу собі. П’ятниця — це миті, коли ми перебуваємо в найтемніших куточках нашого буття, коли іноді здається, що все втрачено. Натомість неділя – це відновлення, світанок після темної ночі. Час, коли ми віднаходимо внутрішню силу і власний шлях до щастя. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ВСЕ ОДНО БУДЕ П’ЯТНИЦЯ. А ПОТІМ НЕДІЛЯ»? * В основу книги закладена автобіографічна історія всиновлення дитини авторкою та драма пошуку власної реалізації. * Письменниця розкриває постійний життєвий цикл творчих мук і самовираження, конфлікту материнства та самореалізації, амбіцій творчої особистості та страждання від нереалізованості. * Ця книжка стане порятунком і острівцем розуміння для багатьох жінок, які щоденно зіштовхуються з тим, що обрати сьогодні. Бо саме час обрати себе. Про материнство > Її питали діти: «Мамо, кого ти любиш сильніше?» Вона відповідала: «Я люблю вас > однаково сильно, але не однаково. Я не вибираю між вами. З тобою в мене більше > викликів і тривоги, а з тобою — більше ніжності, на тебе я можу більше > покластися. Але всюди любов однаково сильна». Про творчість > «Не дозволяй нікому і нічому забирати в тебе головну роль — бути собою. Йди > ближче до полотна, не бійся! Бери фарби і малюй. Як хочеш. Як умієш. Малюй, > Олю. Малюй своє життя». Про любов > Завдяки Умі я зрозуміла, як помилялася, коли думала, що виросла духовно і знаю > щось про любов. Що маю відкрите серце і вмію любити. Яка ж то була ілюзія! Як > часто люди помиляються, вважаючи себе духовно просунутими. Дуже просто бути > таким десь у печері чи на безлюдному острові, сидіти там годинами в позі > лотоса, мислячи, як ти любиш увесь світ. Це найлегше, що можна придумати. Я > шукала істини десь там, а вона весь час була тут, поруч, удома на кухні. > Прошу: бери і служи. Яких тобі, Олю, ще треба сенсів? Яких аскез? Ось у цій > дитині і є Бог. Прийми його, відкрий своє серце. Полюби.
    кешбек від 4 ₴
    -15%

    Як Beatles і фільми про Джеймса Бонда змінили британську культуру: шпигунські трилери і патлаті хлопці замість червоних мундирів і гармат Одного жовтневого дня 1962 року у світ вийшов Love Me Do — дебютний альбом «Бітлз», і «Доктор Ноу» — перший фільм про Джеймса Бонда. Невдовзі «Бітлз» стали найвпливовішим гуртом в історії музики, а неперевершений агент 007 — найуспішнішим кіногероєм усіх часів. Ці новинки цілковито змінили музичну та кіноіндустрії й репутацію Британії у світі: зненацька замість червоних мундирів і гармат Англія почала штампувати шпигунські трилери і альбоми патлатих хлопців. Більшість країн могли тільки мріяти про перетворення культурного експорту на всесвітнє явище такого масштабу. А те, що постімперська Британія одночасно народила дві сенсації такого рівня — безпрецедентний випадок. «Люби і дай померти» — це історія двох величезних культурних феноменів, що означили американські прагнення, фантазії та уявлення людей про самих себе. Джон Гіґґз назавжди змінить ваше уявлення про Beatles, Джеймса Бонда та трансатлантичну попкультуру: від першопричин ненависті Бонда до Beatles та чому Пол Маккартні так хотів бути агентом 007 і до історії Рінґо — завойовника дівчини Бонда.
    кешбек від 3 ₴
    -20%

    «У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів. І постійно долатиме чужі стереотипи стосовно себе і своїх земляків з українського Півдня. Ця книга про те, як це — народитися українкою в СРСР, відчути на собі спочатку радянську пропаганду і мовну дискримінацію, а потім – упередженість земляків з інших регіонів. Створити та втримати власну ідентичність Дзвінці допомагає сім’я – саме родинні історії та сімейне виховання сіють в ній зерна сумніву стосовно того, а чи варто вірити тому, що говорять у школі, пишуть в газетах і «брешуть» по телевізору. Дитинство головної героїні припадає на добу пізнього Брєжнєва і початку «Перестройки», юність — на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя — на остаточне становлення Незалежності. Переїхавши до Одеси, Дзвінка має відстоювати свою інакшість в зросійщеному середовищі, а згодом в Києві та на Заході України має доводити, що вона – така сама українка, як і ті, хто народилися по інший бік Збруча, її рідна мова – українська, і на Одещині живуть українці. Герої книги розмовляють українською та російською мовами, подільським та галицьким діалектом – і, звісно ж, суржиком. Там є такі слова, як «клубніка», «помидора», «ґаблі», «каляфьор» і «спіжарка». Все, як у нашому житті, такому багатому на непередбачувані обставини і різноманітні культурні коди. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ДЗВІНКА»? * Художній роман журналістки і письменниці про те, як починаючи з радянських часів і до сьогодні в нашому суспільстві спотворювалися питання української мови та ідентичності. * Майстерно та іронічно щодо реалій радянського часу, відтворює українсько-російські мовні колізії в Україні. ПРО АВТОРКУ: Ніна Кур’ята — українська журналістка та письменниця. Авторка трьох поетичних збірок. Сьогодні працює медіатренеркою та медіаексперткою. ЦИТАТИ: Отже, все просто. Говориш українською — танцюй гопак, чого тобі ще? Читаєш зі сцени україномовні вірш — не забудь український костюм, бажано ще й з віночком. Вважаєш українську рідною? Тоді виступиш на Дні рідної мови в бібліотеці якоїсь школи, за це поставлять одразу дві «галочки» — у школі і в обласному відділенні Спілки письменників, яка туди тебе направила — бо де ж іще знайти тих, хто може читати щось українською, як не там..? З "великих" людей у букварі намальовані Ленін і Гагарін. Про Леніна пишуть, який він хороший і мудрий, як він водив хороводи навкруг ялинки з дітьми і що вчився він на самі лише п’ятірки. Ще писали про Шушенське і як він там дружив з мужиками і стріляв з рушниці качок. Про Гагаріна пишуть менше, але з Леніним їх поєднує одна серйозна річ: їх не можна малювати. Дзвінка якось захотіла намалювати портрет когось із них, і мама їй дуже серйозно сказала, що малювати Гагаріна не можна, а Леніна — тим більше. От не можна і все, і не треба про це зайве питати. Нізя. Говорити українською означало одне з двох: або ти — приїжджий з села, який не знає нічого, окрім «телячої мови», або — свідомий націоналіст, який провокує всіх на сварки. І тому в тролейбусі набагато безпечніше сказати «закомпостируйте, пожалуйста, талончик», і далі писати собі в блокнотику якісь уривки віршів, що приходять по дорозі до університету, ніж спробувати хоча б наважитись щось сказати українською і дивитися, яка буде реакція.