МИТТЄВИЙ БЕСТСЕЛЕР №1 ЗА ВЕРСІЄЮ NEW YORK TIMES Дитинство Тома Фелтона було зовсім не звичайним. У дванадцять років він опинився в центрі уваги, коли отримав культову роль чарівника Драко Мелфоя у фільмах про Гаррі Поттера. У книжці «По той бік чарівної палички» він відверто та з фірмовим гумором розповідає історії про свої перші прослуховування та ролі, про те, як отримав роль Драко, про пригоди на знімальному майданчику «Поттеріани» і про людей, з якими потоваришував за десять років зйомок фільмів. Також Том Фелтон розмірковує про переваги й недоліки слави та про те, як було складно зорієнтуватися у дорослому житті після закінчення зйомок. «По той бік чарівної палички» Тома Фелтона — кумедна та зворушлива книжка, яку варто прочитати кожному фанату Гаррі Поттера. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ПО ТОЙ БІК ЧАРІВНОЇ ПАЛИЧКИ. МАГІЯ І ХАОС МОГО ДОРОСЛІШАННЯ»? * Книга, що дає можливість зазирнути за лаштунки життя Тома Фелтона — від архівних моментів на знімальному майданчику в ролі Драко Мелфоя до викликів дорослішання в центрі уваги. * Том Фелтон розповідає про злети та падіння у світлі слави та пошук шляхів у житті після такого важливого і доленосного досвіду. * У книзі Фелтон розмірковує про свій досвід роботи з такими великими зірками, як Алан Рікман, сер Майкл Ґембон, дама Меґґі Сміт і Ральф Файнс (включно з обіймами Волдеморта). ПРО АВТОРА: Том Фелтон — англійський актор, найвідоміший за роль Драко Мелфоя у фільмах про Гаррі Поттера. Він також грав у стрічках «Повстання планети мавп», «Бель», «Флеш», «Об’єднане Королівство», «Забута битва» та у п’єсі «2:22. Історія про привида» у лондонському Вест-Енді. Живе у Лондоні з собакою Віллоу. ЦИТАТИ З МЕМУАРІВ ТОМА ФЕЛТОНА Про маму: > Моя мама — це основна причина, що я там, де є, хоча вона ніколи не > підштовхувала мене бути актором. Я міг стати віртуозним скрипалем, чи > воротарем у хокеї, чи професійним гравцем у йо-йо. Для неї було б неважливо, > яке заняття я собі оберу, але одне можна сказати напевно: що б це не було, > мама допомогла б мені цього досягти. Про навчання у приватній школі: > Моє навчання у приватній школі вже майже закінчилось, і я ставав неуважним. > Чітко пам’ятаю, що протягом останніх двох місяців після обіду ми мали > півгодинний урок, на якому вчитель уголос читав нам оповідання. Одного разу > він вибрав якусь книжку про хлопчика чарівника, який жив під сходами. Справді, > не мало значення, що він читав, моя реакція була б такою самою: навіть не > старайся, чуваче! Хлопчик-чарівник? Не моя тема. Про те, що бути Драко — не круто: > Тільки-но Деніела, Емму та Руперта обрали, їхні життя змінилися. Вони покинули > школу, і «Поттер» став їхнім життям. Вони опинилися в бульбашці і практично не > мали шансу на нормальне дитинство. Для мене це було не так. Я працював через > тиждень, а вони — постійно. Поза зйомками я ходив до звичайної школи, мав > друзів і дуже старався бути нормальним підлітком. > > Ви, мабуть, знаєте нормальних підлітків. Можливо, ви — нормальний підліток. > Якщо так, то вам відомо, що отримати тавро дивака — це недобре. Так, бути > Драко — не круто через моє висвітлене волосся і регулярну відсутність на > уроках. Для багатьох людей у шкільних коридорах я був Гаррі Дрочер. Вилупок на > мітлі.