2016 рік. Брат із сестрою зі столиці вирушають на весілля сестри. Настуся живе із матір'ю на півночі Донеччини, де ще зовсім нещодавно тривали бої. Олег і Яра не надто прагнуть повертатися у рідне містечко — стосунки з матір'ю в обох не найкращі, а все навколо нагадує про складне дитинство та смерть батька-художника. «Весілля Настусі» — це подорож на Донеччину в круговерті нових і давніх знайомих, несподіваних втрат і відновлених спогадів, які допоможуть краще зрозуміти, ким ти є і що тобі насправді потрібно. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ВЕСІЛЛЯ НАСТУСІ»? * Через історію однієї родини авторка представляє цілий соціальний зріз українського суспільства із проблемами ідентичності, мови, пам'яті та пошуку свого коріння. * Майстерно та ненав'язливо змальовує життя людей, яких торкнулася війна. * Показує різницю між тими, хто вперто продовжує триматися за своє коріння, і тих, хто вирішив розпочати нове життя. ЦИТАТИ З КНИЖКИ > Великої дружби між братом і сестрою не було ніколи. Вони йшли поруч, але > паралельно, дотримуючись принципу невтручання в життя одне одного. Яра у школі > відпрацьовувала відкатану програму відмінниці, Олег навчанням не цікавився, > але до четвірок дотягував. Яра спілкувалася з популярними дівчатами, Олег > водився з максимально дивними чуваками, яких тільки міг знайти в їхньому > селищі міського типу. Яра танцювала й бігала естафети. Олег малював, але > завжди намагався приховувати це від учителів. > Коли народжуєш дитину, яку ніхто, окрім тебе, не чекає, потрібно приготуватися > її захищати. Яра зненавиділа сестру ще до народження — по-дитячому сильно. > Мати пообіцяла старшій доньці, що дозволить гратися з Настусею, а донька > пообіцяла нізащо й ніколи цього не робити. В Олега були власні спостереження > про нову сестру. Він почав зневажати молодшу, коли скінчилися гроші, а > скінчилися вони приблизно тоді, коли мати привезла додому Настусю на таксі. > «Це перехрестя наче початок моєї власної топографії», — думав Олег. Вони > стояли там, де їх висадила «волга», і, поки Яра розмовляла телефоном із > матір’ю, він подумки продовжував екскурсію, розпочату краєвєдом. Попереду — > труби, там вони народилися. По діагоналі від зупинки — масивні вказівники у > стилі радянського конструктивізму, схожі на два сплетено-розчахнутих циркулі. > Один указує на селище, інший — на Харків, себто на північ.