Новий історичний роман Кейт Аткінсон “Храми веселощів” запрошує читача в лабіринти нічного життя і кримінального світу міжвоєнного Лондона. У місті, яке тільки починає оговтуватися після Першої світової війни, ті, кому пощастило вціліти, намагаються взяти від життя все. У лондонських нетрях королева нічних клубів намагається зберегти свою кримінальну імперію від наступу конкурентів і руки закону. Бібліотекарка з драматичним минулим розшукує зниклих дітей. Чесний поліцейський розслідує низку загадкових убивств і бореться з корупцією в наскрізь прогнилій лондонській поліції. Через збіг обставин їхні шляхи перетинаються, внаслідок чого зміниться кілька доль і карта кримінального світу Лондона. Чи встигнуть вони запобігти новим смертям, захистити своїх людей і відстояти те, у що вірять? Чи вдасться їм усім дожити до ранку в місті, де особи королівської крові збираються в одних клубах з найнебезпечнішими бандами, чутки про прокляття гробниці Тутанхамона переплітаються з кримінальною хронікою, річка переповнена торговим флотом і потопельниками, і всі веселяться до світанку, крім тих, хто уже загинув? ІНШІ КНИЖКИ АВТОРКИ * «Руїни бога [ Кейт Аткінсон, «Наш Формат», 2023 рік * «Життя за життям [ Кейт Аткінсон, «Наш Формат», 2023 рік * «За лаштунками в музеї [ Кейт Аткінсон, «Наш Формат», 2023 рік ЦИТАТИ З РОМАНУ КЕЙТ АТКІНСОН > Життя треба — для того, щоб проживати, а не записувати. У кінцевому підсумку > залишиться тільки гора паперу, яку комусь доведеться позбутися після твоєї > смерті. Можливо, наше завдання в житті — бути забутим, а не залишитися в > пам’яті. > Тіньове життя Лондона з усім його брудом і блиском розгорталося в нічних > клубах, особливо в «Аметисті» — яскравому діаманті у серці нічного життя Сохо. > Фробішера обурювала не аморальність, танці, спиртне й навіть не наркотики. > Останньою краплею стали дівчата. В Лондоні почали зникати дівчата. За останні > кілька тижнів пропало щонайменше п’ятеро, і це тільки ті, про кого він > дізнався. Куди вони поділися? Він підозрював, що дівчата заходили у клуби Сохо > й більше їх ніхто не бачив. > «Пересічні» громадяни й бандити перетиналися в «Аметисті» з особами > королівської крові — вигнанцями й тими, хто ще не втратив престол, казково > багатими американцями, індійськими й африканськими принцами, офіцерами, > письменниками, художниками, оперними співаками, диригентами, зірками сцени > Вест-Енду, а також хористами й хористками — і не було в Англії, а може, й у > всьому світі місця, де могли зустрітися стільки різних станів, бо навіть в > Епсомі під час дербі такого не траплялося. Неллі, на відміну від багатьох чи > навіть більшості, не мала упереджень. Вона не дискримінувала за кольором > шкіри, статусом чи расою. Маєш гроші на квиток — можеш заходити в її > королівство. Для Неллі цінність чоловіка — чи жінки — вимірювалася наявністю > грошей. > Одяг з неї зняли й акуратно склали біля її ніг. Сукня, спіднє, один сріблястий > черевичок. У таких черевичках ходять на танці. Сукня легка та блискуча, мовби > дівчина щойно вийшла з вечірки, але це нічого не означає: Лондон — одна > нескінченна вечірка. Сліди помади на вустах вказували, що у воді вона > пролежала недовго. Зважаючи на течію, можливо, її річкова подорож була > короткою. Звичайно, жодних документів. Великий синець на скроні квітнув > бузком. І маленька срібна підвіска на тонкому ланцюжку на шиї.