Часник Харківський однозубка (озимий) — це високоякісний посадковий матеріал, отриманий із висіву повітряних бульбочок. Такий спосіб вирощування дозволяє повністю оздоровити рослину від грибкових та бактеріальних хвороб, а також від ґрунтових шкідників. Однозубка має вигляд великої, щільної цибулини без поділу на зубки, що значно спрощує підготовку до посадки й забезпечує рівномірний розвиток майбутнього врожаю. Фракція посадкового матеріалу становить 17-20 мм! Висаджена восени, однозубка добре вкорінюється та легко переносить зиму завдяки високій морозостійкості. Уже наступного сезону з неї формується повноцінна голівка сорту Харківський, із 4–6 великими зубками вагою до 60 г. Завдяки такому методу розмноження урожай виходить більш вирівняним, а самі головки більші, ніж при вирощуванні зі звичайного зубка. Часник відзначається насиченим гострим смаком та щільною м’якоттю з виразним ароматом, що робить його універсальним у кулінарії — для споживання у свіжому вигляді, маринування, сушіння та приготування часникової пасти. Містить високий відсоток сухої речовини та цукрів, завдяки чому добре зберігається — до 8 місяців при правильному просушуванні. Що особливо важливо, такий матеріал забезпечує міцні й здорові насадження, що відзначаються стійкістю до фузаріозу, гнилей і нематоди. Саме тому він підходить як для приватних городників, так і для фермерських господарств, які прагнуть отримати стабільний та якісний урожай. Особливості агротехніки: найкращими попередниками для часнику є бобові культури, гарбузові, капуста, рання картопля або зернові (крім жита). У жодному разі не варто садити часник після цибулі або самого ж часнику — це призведе до накопичення збудників хвороб у ґрунті. В ідеалі — повертати культуру на те саме місце не частіше, ніж раз на 4 роки. Ділянка має бути добре освітленою, рівною або з легким ухилом для стоку води, з родючим, добре дренованим ґрунтом, що не застоює вологу. Підготовку ґрунту починають з осені: ділянку перекопують на глибину 25–30 см із внесенням перегною або компосту (свіжий гній заборонений). Весняні сорти можна садити після передпосівного боронування, а озимі — у вже готовий, осілий ґрунт. Глибина посадки залежить від типу ґрунту: в легких — глибше (6–7 см), у важких — трохи менше (4–5 см). Відстань між рядками — 20–30 см, між рослинами — 8–10 см. У догляді за часником головне — не допустити перезволоження, особливо під час дозрівання головки. Рослини потребують регулярного розпушування, прополювання, 2–3 підживлень (азотне — на початку росту, калійно-фосфорне — в середині вегетації), а також обробок проти хвороб (фузаріоз, іржа, біла гниль) та шкідників (цибулева муха, трипси). Стрілки у стрілкуючих сортів видаляють, щойно вони з’являються — це стимулює ріст головки. Озимий часник прибирають у липні, весняний — у серпні, коли листя починає підсихати. Головки обов’язково досушують у тіні, зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Часник досить стійкий до холодів (особливо озимі сорти), але вразливий до застою вологи та загущення. Основні проблеми — гнилі (особливо при дощовій погоді), бактеріальні плямистості, а також ураження кліщем і мухою. Для профілактики важливо дотримуватися сівозміни, не загущувати посадки, використовувати здоровий посадковий матеріал і не перегодовувати рослини азотом.