Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Відкрити картку
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
Знайдено 226 товарів
Приналежність
Вид
Колір
Бренд
Ціна
від
до
Час посадки
Країна бренду
Час цвітіння
Країна виробництва
Висота рослини
¯\_(ツ)_/¯
У вас немає обраних фільтрів

Фосфорне добриво

калійне добриво фосфорнемінеральні добривадобрива для городудобрива для петуніїдобриво для антуріумадобрива для хвойнихдобриво для гортензіїдобриво для газонудобриво для лохини
Вид
-5%

Суперфосфат – це азотно-фосфорне, сірковмісне мінеральне добриво, яке забезпечує рослини необхідними елементами для активного росту, розвитку кореневої системи та підвищення врожайності. Простий суперфосфат містить фосфор у водорозчинній формі, що гарантує швидке засвоєння поживних речовин. Добриво випускається у вигляді гранул сірого кольору, є пожежо- та вибухобезпечним, що робить його зручним у використанні. Ознаки нестачі фосфору: в'януть листя, змінюється їх форма і забарвлення, уповільнюється зростання рослини. ЗАСТОСУВАННЯ: Навесні та восени під час перекопування та під час посіву насіння, а також в якості основного мінерального добрива для живлення культур. Добриво вноситься безпосередньо в ґрунт як гранулами, так і в розчині з водою. Для приготування розчину потрібно 20 г суперфосфату розчинити в 10 л води (для підвищення розчинення - використовуйте теплу воду). Живлення суперфосфатом добре сприймають всі культури. Норми внесення КУЛЬТУРА НОРМИ ВНЕСЕННЯ СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ Всі культури (окультурений ґрунт) 40-50 г/м2, 4-5 кг/сотка під час перекопування восени і навесні Всі культури (не окультурений ґрунт) 60-70 г/м2, 6-7 кг/сотка під час перекопування восени і навесні Культури захищеного грунту (під час перекопування) 80-100 г/м2, 8-10 кг/сотка спільно з азотними і калійними добривами Плодові дерева (посадка) 400-600 г на дерево на одну посадкову яму Плодові дерева (пристовбурне коло) 40-60 г/м2 живлення навесні після цвітіння Картопля (посадка) 4-5 г на рослину в лунку при посадці Картопля (живлення) 15-20 г/м2, 1,5-2 кг/сотка внесення в ґрунт Овочеві культури, столові коренеплоди (живлення) 15-20 г/м2, 1,5-2 кг/сотка внесення в ґрунт Основні властивості: Покращує обмін поживних речовин. Збільшує врожайність. Покращує смакові якості плодів. Удосконалює розвиток кореневої системи. Прискорює розвиток і цвітіння рослин. РЕКОМЕНДАЦІЇ: Обов'язково врахуйте те, що суперфосфат слабо діє в кислих ґрунтах. Щоб добриво не втратило свої поживних властивостей, необхідно розкислювати ґрунт. Суперфосфат (Агроном) – це надійне рішення для максимального врожаю та здорового розвитку рослин у будь-яких умовах!

Рятувальник городу, пасленових і бобових (3 мл + 12 мл). Високоефективний препарат проти абсолютної більшості комах-шкідників, що заподіює серйозний шкоду сільському господарству та всім різновидам хвороб. Переваги: У шкідників не з'являється стійкість до препарату; Ефективний у разі нормальних і підвищених температур; Препарат має токсичну дію на яйця, личинки та дорослу форму комах, пригнічує розвиток більшості грибкових захворювань; Висококонцентроване фосфорно-калійне мікродобрювання в складі препарату має антистресовий ефект, відновлює ріст і підвищує якість врожаю; Прилипач, що входить до складу, підвищує ефективність і тривалість дії. Завдяки наявності у своєму складі поверхнево-активної речовини поліпшується змочування поверхні листя й рослин, що сприяє кращому проникненню активних речовин у рослину та зменшує витрату розчину препарату. Склад, активні речовини: ацетомиприд 90 г/л, фипронил 50 г/л, ПАВ. Фосфорно-калійне добриво з фунгіцидним ефектом і вираженою профілактичною та лікувальною дією проти більшості патогенів (P 2O 5+K 2O), NPK 14.6.12, стимулятори росту. Спосіб застосування: розчинити вміст 2 пакетів 3 + 12 мл у 10-12 води. Розчин ретельно розмішати й обробити 2 сотки. Засіб Норма витрати Звуки, голі слизни, павутинний кліщ, дротя, ведмедик звичайний, галовий нематода, Колорадський жук, довгоносик, листоволочка, горохова плодорізка та ін. 1 пакет 3 мл + 1 пакет 12 мл на 10 л води Болезни Норма витрати Фітофтроз, картопляна цвіль, вершинна гниль, внутрішній некроз, чорна бактеріальна плямистість, бура плямистість листя, секторіоз, біла гниль, макросоїоз, гнилі, чорна ніжка, в'янень, бактеріоз, борошниста роса та ін. 1 пакет 3 мл + 1 пакет 12 мл на 10 л води Максимальна кратність обробок за сезон — 2. Період очікування — 14 днів. Заходи безпеки: під час роботи з препаратом використовувати засоби індивідуального захисту, не їсти, не пити, не курити. Треба уникати потрапляння препарату на шкіру та очі. Після роботи вимити з милом руки та обличчя. Перша допомога: У разі потрапляння препарату на шкіру або очі, промити їх чистою водою. У разі потрапляння в шлунок — очистити шлунок, вжити активоване вугілля, звернутися до лікаря. Зберігання: зберігати в закритому заводському пакованні в недоступному для дітей місці, окремо від харчових продуктів і медикаментів за температури від -10 до +40 °C. Токсичність: 4 клас токсичності. Термін зберігання: 4 роки.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград білий ранній Бажена — саме той сорт, що так полюбився садівникам з усього світу. Він поєднує у собі ранній період дозрівання, великі плоди та невибагливість у догляді. Дозріває він приблизно за 100–110 днів, тож насолоджуватися солодкими ягодами можна вже наприкінці липня. Кущі ростуть активно, швидко розвиваються, а завдяки двостатевим квіткам, цей виноград прекрасно запилюється без додаткових сортів-запилювачів. Грона у цього сорту вражають своїми розмірами — від 700 г до 1,5 кг, вони конічні або злегка розгалужені, не надто щільні, тому не гниють у дощову погоду. Ягоди великі, видовжені, красивого жовтого кольору, кожна вагою до 15 г. М’якоть м’ясиста, соковита, смак приємно солодкий із легким ароматом сорту. Шкірочка тоненька і не заважає під час їжі. Лоза визріває майже повністю, а морозостійкість досить висока (сорт витримує до -21°C). Живці добре вкорінюються, обрізати лози можна як коротко (2–3 вічка), так і середньо (6–8 вічок) — урожай дають навіть найперші бруньки. Сорт також добре переносить транспортування, тому чудово підходить не лише для домашнього вживання, а й для продажу. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Лохина ранньостигла Дюк — НОВИНКА! Високоврожайний сорт, що дуже поширений в Європейський країнах та найчастіше вирощується саме на продаж. Плоди достигають дуже рано - зазвичай, на початку липня, відзначаються великим розміром, пружною шкіркою та ніжним смаком із легкою кислинкою. Ягоди мають привабливий вигляд, ідеальні для свіжого споживання, заморожування або продажу. Врожай дозріває дружно, а з куща можна зібрати до 6–8 кг ягід. Кущ середньорослий (до 1,5 м), прямостоячий, добре розгалужений. Але потребує кислого, вологого, проте не перезволоженого ґрунту (pH 4.0–4.5). Для гарного врожаю важливо забезпечити рослині сонячне місце, регулярний полив і мульчування тирсою, торфом або корою. Сорт добре переносить морози до -28 °C і стійкий до весняних заморозків, що особливо важливо для раннього плодоношення. Досить швидко вступає у плодоношення після посадки й не потребує складного догляду. Завдяки своїй стабільності, урожайності та легкому смаку він підходить як для новачків, так і для досвідчених садівників. Ідеальні умови для вирощування: лохину не так складно вирощувати, як здається на перший погляд. Це культура, яка вимагає відповідних умов для рясного врожаю. А воно й не дивно - ви лише погляньте яка вартість лохини у супермаркетах чи на ринках! Тож так багато садівників намагаються виростити цю королівську ягоду у своєму саду. Однак, для цього варто врахувати цілий ряд вимог та правил. По-перше, це культура, що потребує дуже багато сонця, у тіні вона просто не буде формувати ягід, а у напівтіні - вони будуть дуже дрібні та кислі. Також варто уникати місць, де часто гуляють протяги та сильні вітри. Оберіть сонячну та затишну ділянку для своєї лохини. Ґрунт має бути кислим! - з pH 3,5-4,5. Якщо ґрунт не відповідає цим вимогам, його потрібно підкислити, наприклад, за допомогою торфу або колоїдної сірки. Висаджувати саджанці можна як восени, так і навесні. Важливо врахувати розмір куща при посадці та забезпечити достатньо місця для розростання рослини. Лохина потребує регулярного поливу, особливо в період активного росту та плодоношення. Важливо уникати перезволоження, але й не допускати пересихання ґрунту. Щодо підживлення, то варто уникати добрив з великим вмістом азоту, а натомість обрати калійно-фосфорні препарати. Не забувайте про обов’язкову обрізку рослини, адже вона стимулює утворення нових пагонів та сприяє більш рясному розростанню куща.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-33%

Буддлея давида Вайт Профьюжн — витончена класика серед буддлей, родом із північних китайських провінцій. Її білосніжні, подовжені суцвіття завдовжки до 30 см виглядають як пухнасті факели, що буквально сяють на тлі зелені. Білий колір квітів наче підсвічується зсередини, а легкий ванільно-медовий аромат приваблює цілу армію метеликів. Це високорослий кущ — до 3 м заввишки й майже стільки ж у діаметрі, з прямими, але гнучкими гілками. Цвіте з травня й до жовтня, без перерв і капризів. Особливо ефектно виглядає на тлі темнішого листя або в поєднанні з бордовими, лавандовими та синіми багаторічниками. Невибаглива до ґрунту, але дуже любить сонце. Весною потребує обрізки — тоді дає максимально пишне цвітіння на молодих пагонах. Вкривати на зиму варто лише в північних регіонах. Прекрасно підходить для міксбордерів, створення живих акцентів або як квітуча «стіна» на задньому плані. Ідеальні умови для вирощування: будлея дуже любить сонце, а тому обирайте для неї максимально сонячну, теплу ділянку. Навіть півтінь може зменшити кількість і тривалість цвітіння. Ідеально, якщо місце буде захищене від сильного вітру, бо гнучкі гілки можуть ламатися, особливо у високорослих сортів. Будлея найкраще росте на легких, дренованих і родючих ґрунтах. Вона не переносить застою води, тому важливо подбати про хороший дренаж — особливо при посадці на важких, глинистих ділянках. Оптимальний варіант — слабокислий або нейтральний ґрунт, збагачений перегноєм. Саджанці висаджують навесні, коли мине загроза заморозків. Для куща залишають простір — щонайменше 1–1,5 м до найближчих рослин. Кореневу шийку заглиблювати не потрібно. Після посадки — добре полити й замульчувати землю навколо (не під самий стовбур). Будлея не любить перезволоження, але й посуху не переносить у спеку. Полив — у міру підсихання верхнього шару землі, особливо влітку. Підживлюють навесні азотними добривами, а перед цвітінням — фосфорно-калійними. Перегодовувати не варто — це дає приріст зелені, а не квітів. Обрізка — ключ до рясного цвітіння. Навесні кущ обрізають сильно — залишаючи лише 15–30 см від землі. Це стимулює ріст молодих пагонів, які й дадуть квіти. Улітку обрізають відцвілі суцвіття, щоб подовжити період цвітіння.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград синій ранній Байконур — сильнорослий, надзвичайно привабливий сорт винограду для столового вирощування, що поєднує в собі раннє дозрівання, привабливий вигляд та насичений смак. Дозріває дуже рано — вже на 100–105 день від початку вегетації (орієнтовно, на початку серпня). Кущі сильнорослі, із гарним визріванням лози. Квітка обох статей, що гарантує стабільне формування ягід навіть без сусідніх сортів. Грона подовженої форми, середньої щільності, масою 500–900 г. Ягоди видовжені, великі, вагою до 12-14 г, темно-фіолетові з красивим восковим нальотом. М’якоть хрустка, з відмінним солодким смаком, іноді з легким мускатним відтінком. Шкірка тонка, не заважає при споживанні, але при цьому досить міцна, що робить сорт транспортабельним. Він добре переносить хвороби, стійкий до сірої гнилі, мілдью, а також має морозостійкість до –23°C. Завдяки поєднанню зовнішньої привабливості, смаку та витривалості, цей сорт підходить як для присадибного вирощування, так і для продажу. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-33%

Гібіскус сирійський Пінк Шифон — листопадний сорт, що закохує в себе з першого погляду. Його великі махрові квіти ніжно-рожевого кольору з хвилястими пелюстками нагадують легку шифонову тканину, від чого власне й походить назва. Кущ досягає висоти 1,5–2 метри й рясно цвіте від липня по вересень. Цей красень створює особливу святкову атмосферу у саду і наповнює його дуже тонким та величним ароматом. Найкраще цей сорт почувається на сонячних ділянках, захищених від сильного вітру. Він любить тепло, але витримує морози до -25°C, особливо якщо замульчувати кореневу систему. Полюбляє легкі, добре дреновані ґрунти з нейтральною або слабокислою реакцією. Полив потрібен регулярний, але без перезволоження. Обрізка наприкінці зими або ранньою весною сприяє компактній формі куща й стимулює рясне цвітіння. Цей гібіскус чудово виглядає як солітер, а також у компанії інших квітучих чагарників. Він додає саду романтичного настрою, але не потребує складного догляду — саме те, що треба для сучасного садівника. Ідеальні умови для вирощування: гібіскус сирійський — теплолюбна, витривала рослина, яка чудово почувається в саду, якщо забезпечити їй правильні умови. Для пишного цвітіння гібіскусу потрібне сонячне, добре захищене від вітру місце. У тіні рослина може витягуватись, формувати менше бутонів і загалом розвиватися повільніше. Ідеальне місце — південна чи західна сторона будинку або паркану, де вдень багато світла, а вночі не так холодно. Ґрунт має бути легким, добре дренованим і поживним, з нейтральною або слабколужною реакцією. Кислі та важкі глинисті ґрунти гібіскусу не підходять, тому перед посадкою у ґрунт можна додати перегній, компост і трохи піску. Посадкову яму готують розміром 50–60 см завглибшки і завширшки. На дно варто покласти дренаж — дрібний щебінь або керамзит. Посадку найкраще проводити навесні, після загрози заморозків, щоб рослина встигла адаптуватися до зими. У догляді гібіскус невибагливий, але потребує регулярного поливу — особливо в період бутонізації та цвітіння. Ґрунт має бути вологим, але не заболоченим. Підживлення проводять кілька разів за сезон — навесні азотними добривами, перед цвітінням — фосфорно-калійними. Обрізка гілок ранньою весною стимулює формування густої крони та нових бутонів. У регіонах з холодними зимами молоді кущі краще укривати на зиму, використовуючи агроволокно або мульчування навколо кореня товстим шаром торфу чи перегною.
-33%

Якщо ви хочете щось по-справжньому елегантне, пишне та вишукане, тоді Double Lady вас підкорить! Це махрова лілія, що означає подвійний ряд ніжних хвилястих пелюсток, які роблять квітку неймовірно об’ємною та вишуканою. Її ніжно-рожевий колір з м’якими кремовими переливами нагадує дорогий шовк. Особливість цього сорту – відсутність пилку, тому він чудово підходить для людей, які страждають на алергію або не хочуть, щоб пилок осідав на меблях у зрізаних букетах. До речі, Double Lady – ідеальна квітка для букетів, адже її пелюстки довго не в’януть, а легкий, витончений аромат додає нотку справжньої розкоші. Щоб ця лілія показала всю свою красу, посадіть її на сонячному місці або в легкій півтіні, а навколо висадіть ніжні багаторічники, які підкреслять її велич. Вона настільки чарівна, що кожен, хто побачить її, точно захоче мати таку красуню у своєму саду! Махрові лілії — це справжні квіткові шедеври з багатошаровими пелюстками, які створюють враження надзвичайної об’ємності та глибини. Їхня розкішна форма і яскраве забарвлення неодмінно привернуть увагу та стануть гордістю вашого саду або дому. Завдяки кільком шарам пелюсток, кожен букет виглядає елегантно і незабутньо. Ідеальні умови для вирощування Щоб ця витончена та унікальна квітка радувала вас рясним і тривалим цвітінням, важливо створити для неї сприятливі умови. По-перше, ці лілії люблять сонячні ділянки, але в полуденну спеку їм потрібен легкий затінок. Грунт має бути родючим, добре дренованим, без застою води – для цього в посадкову лунку додають пісок і золу. Цибулини висаджують на глибину 15 см, щоб вони мали достатньо місця для розвитку. Полив має бути помірним – під корінь, без потрапляння води на бутони, щоб уникнути загнивання. Для пишного цвітіння необхідні регулярні підживлення: калійно-фосфорні добрива в період бутонізації та живлення після цвітіння для зміцнення цибулин. Оскільки махрові сорти мають важкі квіти, іноді потрібна підв’язка, щоб стебла не ламалися під їхньою вагою. Після завершення цвітіння лілії обрізають, залишаючи стебло заввишки 20–30 см, щоб рослина змогла накопичити поживні речовини на наступний сезон. На зиму їх варто замульчувати торфом або ялиновим гіллям, особливо в регіонах із сильними морозами. Дотримуючись цих простих правил, ви зможете виростити справжні квіткові шедеври, які стануть гордістю вашого саду!
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград білий середньоранній Богатянівський — НОВИНКА! Відносно новий сорт на ринку, але він вже встиг завоювати собі неабияку популярність серед садівників з усього світу. Його грона масивні, подовжені, іноді досягають ваги 0,8–1,5 кг. Ягоди великі, довгасті, білого кольору з сонячним загаром і щільною, хрусткою м’якоттю. Смак солодкий, без кислинки, з ледь помітною фруктовою ноткою. Сорт середньоранній — дозріває орієнтовно в середині серпня, залежно від клімату. Добре переносить спеку та посуху, не боїться короткочасних дощів. Завдяки сильнорослому кущу та добрій стійкості до основних хвороб його можна вирощувати з мінімальними обробками. Виноград не обсипається з куща, тому є можливість збирати врожай поетапно. Цей сорт підходить як для домашнього вжитку, так і для продажу — особливо цінується за презентабельні грона. Грона добре транспортуються, не мнуться, зберігають привабливий вигляд у спекотні дні. Для підвищення урожайності рекомендується нормування грон і легке пасинкування. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 7 ₴
розстрочка
-19%

Троянда Міябі (Miyabi) штамб — японський сорт, що вражає розкішшю форм і вишуканістю кольору. Його квітки виглядають як живописні розетки, де в кожному бутоні грає складна палітра з трьох відтінків: теплий персиковий центр переходить у світло-рожеві внутрішні пелюстки, які далі змінюються на глибші рожево-малинові крайові. Квітки великі, густомахрові, 12–14 см у діаметрі, з понад 100 пелюстками, зібрані в суцвіття по 3–5 штук. Їхня розеткова форма ідеально тримається як на кущі, так і у зрізаному вигляді. Висота штамбу сягає 140-160 см, ширина крони — до 80 см. Пагони вертикальні, міцні, зі щільним, глянцевим листям глибокого зеленого відтінку. Цвітіння тривале, хвилеподібне, починається на початку літа та триває до осені. Сорт має хорошу стійкість до захворювань і не боїться примх погоди. Рідко уражується борошнистою росою, добре переносить вологу і спеку. Також відзначається чудовою витривалістю у зрізі — квітки залишаються декоративними до 10 днів у букетах, не втрачаючи форми та кольору. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
-5%

Комплексне універсальне добриво Мозаїка 1 кг, % - NPK 13:19:19 Мозаїка - високоефективне універсальне азотно-фосфорно-калійне добриво. вміст азоту N13%, фосфору P19%, калію K19%. Добриво Мозаїка NPK вихідні складові: амофос, карбамід, а також сіль. Мозаїка NPK має хороші фізико-механічні властивості та придатна для механізованого внесення до ґрунту як гранульоване добриво. Застосовується на всіх типах ґрунтів, під усі сільськогосподарські культури в основне осіннє, весняне внесення, а також для підживлення. Застосування: Для підгодівлі ягідних дерев та ягід використовують 25-30 г на 1 м.кв.; Суницю та полуницю підгодовують провесною і після збору врожаю по 15-20 г на 1 метр рядка; Картопля та овочі - 1 чайна ложка на лунку; Кімнатні та балконні квіти поливати розчином 10-15 г на 10 л води.
-52%

Фрітіларія Meleagris Mix - представляємо вашій увазі неймовірну суміш шахових рябчиків, що вже так полюбилися нашим українським садівникам, що без них неможливо уявити жодну садову ділянку! Тут і фіолетово-брунатні шахові дзвоники, і майже прозоро-білі, і ті, що мають легкий перламутровий відтінок — вони формують невимушену весняну мозаїку, яку можна споглядати безкінечно. Пелюстки цих красенів ніби акуратно розфарбовані в клітинку і нагадують справжню шахову дошку, а тому їх хочеться постійно розглядати і помічати кожну деталь. Рослини середньорослі, а тому виростають до 15–35 см і чудово почувається у півтіні, під деревами або біля кущів. Це ідеальний вибір для природного саду, де все виглядає як “само виросло”, але при цьому гармонійно і зі смаком. А ще квіти з цієї суміші зовсім не потребують пересадки щороку, не бояться легких заморозків і прекрасно поєднується з іншими дрібноквітковими весняними рослинами. Найкраще висаджувати великими групами по 10–20 цибулин, тоді результат дійсно заворожує. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-52%

Фрітіларія Michailovskyi - одна з найбільш ранніх представників свого виду, що насправді вражає зовнішнім виглядом. Бордові дзвіночки із золотою серцевиною, що переливається до кінчиків зовнішніх пелюсток, - це та краса, яку вам зможе запропонувати ця рослина. Та окрім цього, ще й неабияку стійкість. У природі вона росте на схилах гір Середньої Азії, а тому дуже витривала — цвіте саме тоді, коли інші квіти тільки прокидаються. Висотою ця фрітіларія досягає до 20 см, що робить її ідеальним кандидатом для переднього краю клумб, горщиків чи навіть бордюрних ліній. Дуже добре виглядає у групових посадках, особливо поруч із світлими тюльпанами або білими нарцисами — така композиція візуально підкреслює глибину кольору. Рослина любить дренований ґрунт, багатий на гумус, з нейтральною реакцією. Світле місце або легка півтінь — і вона зацвіте без проблем. Один квітконос здатен сформувати 5-7 чарівних квіточки, що елегантно розташовуються на міцних стеблах. Її цінують за оригінальність, контраст і довговічність — на одному місці вона може рости до 4 років, а далі легко розмножується дітками. Цибулини не уражуються гризунами, а сама рослина чудово витримує навіть короткочасні заморозки — ідеальний вибір для українського саду! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-23%

Виноград синій ранній Руслан — сорт виведений шляхом схрещування двох сортів: «Подарунок Запоріжжю» та «Кубань», що відібрав від своїх предків лише найкращі якості. Сорт дуже ранній - а тому вже через 105–110 днів після початку сезону можна збирати перші грона. Квітки двостатеві, тому із запиленням проблем не буде — навіть у несприятливу погоду. Кожен пагін може нести до трьох суцвіть, а це гарна основа для щедрого врожаю. Ягоди об’ємні та дуже великі — масою 14–16 г. Форма класична, овальна, а колір насичений темно-синій з легким блиском. Шкірка м’яка, практично не відчувається під час їжі. Усередині — щільна, соковита м’якоть із приємним, фруктовим присмаком і гармонійним балансом цукру та кислоти. Грона — конічної форми, не надто щільні, вагою від середніх до великих. Урожай достигає одночасно й довго зберігається на кущі, не втрачаючи смаку й вигляду. Сорт відзначається стабільною врожайністю і витривалістю. Добре тримається при морозах до -25 °C, хоча в посуху потребує поливу. Має стійкість до мілдью, але може бути чутливим до оїдіуму та сірої гнилі — тому не забувайте про профілактику. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Ред Піано (Red Piano) штамб — улюблениця всіх садівників, що вже давно завоювала собі неабияку популярність! Цей сорт вражає ідеальною формою квітки, яка на початку розпуску нагадує ідеально круглу кулю, а згодом трансформується у глибоку чашу. Квіти великі, 8–10 см у діаметрі, надзвичайно густомахрові – до 100 пелюсток у кожному бутоні! Забарвлення насичене, яскраво-червоне з легким градієнтом до темно-малинового. Квіти зібрані в компактні пензлі по 3–5 штук. Крона формує широку та врівноважену округлість, висота штамба – 140–160 см. Пагони прямостоячі, майже без шипів, що робить догляд комфортним. Листя щільне, світло-зелене, з блискучою поверхнею, добре контрастує з яскравими квітами. Цвітіння розпочинається в червні та триває до пізньої осені майже безперервно. Ця красуня легко пристосовується до різних умов вирощування, добре переносить спеку, вітер і рясні дощі. Має високий рівень стійкості до грибкових захворювань, включаючи чорну плямистість і борошнисту росу, що робить її стабільною та надійною для тривалого культивування. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Захід (Sunset) штамб — один із найяскравіших плетистих сортів, адаптованих до штамбової форми, що вражає інтенсивністю теплого забарвлення. Пелюстки мають багатий червоно-помаранчевий відтінок з м’яким переходом до коралового, що створює ефект «палаючої» крони. Квіти зібрані у рясні суцвіття-грона діаметром до 10 см. Їхня форма класична, чашоподібна, аромат – тонкий, делікатний. Крона пишна, розлога, на штамбі висотою до 140-160 см виглядає особливо ефектно. Пагони міцні, але гнучкі, рівномірно вкриті квітами протягом усього сезону. Цвітіння дуже рясне та триває з червня до пізньої осені без виражених пауз. Завдяки великій кількості суцвіть сорт привертає увагу з першого погляду. Це, на диво, невибаглива в догляді рослина, стійка до дощу, перепадів температур і весняних заморозків. Має добру імунну реакцію на основні грибкові захворювання та добре почувається навіть у нестабільному кліматі. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград рожевий ранній Віктор — один із найпопулярніших ранніх сортів рожевого винограду, який вже давно підкорив серця садівників своїм смаком, виглядом і врожайністю. Дозріває дуже рано — через 100–105 днів після початку вегетації, тому ідеально підходить для регіонів із коротким теплим літом. Кущі сильнорослі, добре адаптуються до різних умов вирощування, в тому числі й на аматорських ділянках. Квітка двостатева, тому запилення стабільне навіть у складних погодних умовах. Грона у сорту великі, вагою 700–1200 г, акуратної конічної форми, середньої щільності. Ягоди дуже привабливі — видовжено-овальні, рожево-червоного кольору, великі, масою 10–14 г. Шкірочка тонка, з’їдається легко, без відчуття грубості. М’якоть щільна, м’ясисто-соковита, з приємним солодким смаком, що нагадує класичний мускат. Цукронакопичення високе, при цьому кислотність помірна, що робить Віктор дуже смачним у свіжому вигляді. Лоза визріває чудово, сорт добре підходить для укривної культури. Стійкість до хвороб середня, рекомендовані профілактичні обробки. Морозостійкість до –23°C. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 2 ₴
розстрочка
-24%

Фрітіларія Purple Favorite - це невеличка, але напрочуд елегантна рослина, що не залишиться непоміченою у вашому саду - це ми гарантуємо! Наприкінці весни та на початку літа вона утворює суцвіття на стеблах завдовжки 90 см, і ці квіти просто неймовірні. Великі звисаючі суцвіття виглядають так, ніби вони вкриті матовим покриттям, а їх відтінки фіолетового, червоного та сливового кольорів темніють майже до фіолетово-чорного. Вони поступово розкриваються від гори до низу і виглядають дуже красиво на фоні насиченого зеленого листя. Крім того, цей сорт надзвичайно високий для весняноквітучих квітів, а тому створює грандіозний ефект, якщо її посадити серед інших цибулинних представників, наприклад таких як тюльпани та нарциси. А ще він ідеально підходить для бордюрів, клумб, альпінаріїв і навіть для посадки в горщиках. Предки цієї рослини походять з південної Туреччини. Тому то й, цей рябчик віддає перевагу спекотним, захищеним місцям. Однак, він також міцний та повністю морозостійкий і відмінно приживається в українському кліматі. А ще дуже гарно підходить для сонячних бордюрів з хорошим дренажем та особливо добре виглядає поруч з білою красунею Meleagris Alba - вони створюють своєрідний контраст і від того сад виглядає живим і насиченим. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Констанс (Constance) штамб — справжня перлина серед англійських сортів Девіда Остіна, що підкорює серця своєю казковою зовнішністю. Входячи до колекції зрізочних весільних троянд (Wedding Roses), вона славиться квітками, що нагадують ніжні зефірки або хмари пастельного кольору. Пелюстки гармонійно поєднують рожеві та кремові відтінки: зовнішні — акварельно-рожеві, внутрішні — теплі кремові, що створює глибину кольору і робить кожну квітку унікальною. Бутони старовинної чашоподібної форми, великі, густомахрові — до 140 пелюсток, діаметром 8–10 см. Цвітіння рясне і безперервне, триває весь сезон. Цей сорт формує міцну, симетричну крону, квіти з’являються у суцвіттях по 3–5 штук або поодинці. Насичений фруктовий аромат із нотами яблука та груші робить троянду Констанс особливо привабливою у зрізі. Вона довго зберігає свіжість у букетах — до 10 днів, що цінується флористами. Листя щільне, насиченого темно-зеленого кольору, чудово відтіняє ніжність квітів. Штамб заввишки 140–160 см, ідеально підходить як для солітерної посадки, так і для міксбордерів або оформлення романтичних квітників. Сорт відзначається високою стійкістю до основних грибкових захворювань — борошнистої роси та чорної плямистості. Добре почувається як у сонячних, так і злегка затінених місцях, потребує лише базового догляду. Витримує дощі, не втрачаючи декоративності, а квітки не обсипаються завчасно. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Wedding Piano/Red Piano (Ведінг Піано/Ред Піано) штамб — представляємо вашій увазі зразок романтичної класики. Квітки середнього розміру (8–11 см) виглядають надзвичайно ніжно завдяки кремово-білому забарвленню з ледь помітними жовтими мазками. Пелюстки розміщені у формі розетки, що нагадує старовинні англійські троянди. Її вигляд витончений і водночас святковий — ніби створений для весільних букетів або ніжних композицій. Цвітіння повторюється протягом усього сезону хвилями, і кожна квітка тримається довго, повільно розкриваючись із бутона. Штамб висотою 140-160 см створює ефект "троянди на ніжці", що дозволяє легко милуватися її квітками та вільно розміщувати її як центральний акцент у саду. Суцвіття формуються з кількох квіток, іноді до 5–7, що робить рослину схожою на невеликий букет. Листя смарагдово-зелене, блискуче, здорове на вигляд, і чудово відтіняє ніжне цвітіння. Аромат насичений, але делікатний — саме такий, який не набридне навіть за тривалого контакту в невеликих просторах. Вона відмінно переносить дощі — пелюстки не злипаються і не чорніють навіть після злив. Сорт дуже рідко хворіє, завдяки чому не потребує постійних обробок. Борошниста роса, іржа, чорна плямистість — усе це обходить цю красуню стороною. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Симпатія (Sympathie) штамб — одна із найбільш ефектних плетистих троянд, яка завойовує серця садівників насиченим кольором і декоративною витонченістю та відмінно підходить для штамбової форми вирощування. Її глибокі темно-червоні квіти формують вишукані кисті, які гармонійно виглядають на арках, шпалерах і перголах, а також в контейнерах. Квітки великі, діаметром 8–10 см, махрові, з оксамитовими пелюстками, які не вигорають на сонці й не втрачають декоративності після дощу. Вони розпускаються у великих суцвіттях, наповнюючи повітря легким, приємним ароматом. Цвітіння тривале, хвилями протягом усього сезону. Троянда має сильнорослий характер: пагони досягають 300–350 см у висоту, при цьому формують густий кущ шириною до 200 см. А висота штамбової рослини сягає 140-160 см. Листя блискуче, щільне, темно-зелене, чудово підкреслює яскравість квіток. Сорт відзначається винятковою витривалістю, високою морозостійкістю та надійною імунною системою, завдяки чому практично не уражається грибковими захворюваннями. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Ред Фейрі (Red Fairy) штамб — цей сорт вирізняється напрочуд рясним і тривалим цвітінням: темно-червоні квіти насиченого оксамитового відтінку з’являються постійно, з червня і аж до перших заморозків. Кожна квітка невелика, діаметром 3–4 см, напівмахрова, із 15–20 щільно складеними пелюстками. Завдяки компактному розміру бутонів і великій їх кількості в суцвітті, створюється враження суцільного квіткового каскаду на пагонах. Суцвіття вражають своєю пишністю — до 20–25 квіток на одному пагоні. Квіти відкриваються поступово, що забезпечує декоративність протягом тривалого часу. Рослина формує щільну, розлогу крону, висота штамба — 140–160 см, тому чудово виглядає як солітер, так і в рядах уздовж доріжок чи парканів. Листя темно-зелене, блискуче, щільне, створює красивий контраст із яскраво-червоними квітами. Особливістю сорту є здатність до самоочищення — зів’ялі бутони відпадають самостійно, що значно спрощує догляд. А ще це один із найбільш витривалих сортів серед штамбових троянд. Він демонструє чудову стійкість до грибкових захворювань, таких як чорна плямистість і борошниста роса. Навіть у періоди підвищеної вологості листя зберігає здоровий вигляд, не вкриваючись плямами. Троянда добре пристосовується до різноманітних кліматичних умов, не потребує складного догляду, легко переносить дощі, вітер і короткочасні заморозки. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-23%

Жимолость пізньостигла Хоней Бі — НОВИНКА! Сорт, що вже встиг собі завоювати неабияку популярність серед садівників з усього світу. А воно й, власне, не дивно: великі, солодкі ягоди, що дозрівають пізно і мають неабияку стійкість до різноманітних погодних умов. Ягоди мають подовжену форму, масу 2–2,5 г, темно-синій колір з восковим нальотом, приємний медово-солодкий смак без кислинки й гіркоти. У свіжому вигляді — справжнє задоволення, а також чудово підходить для заморозки чи переробки. Кущ високий, до 1,8 м, розлогий, зі стійким ростом. Відзначається високою морозостійкістю і витривалістю до погодних стресів. Починає плодоносити з 2–3 року після посадки, ягоди достигають у другій половині червня — не осипаються, зберігаються на кущі довго. Урожай з куща — до 5 кг. Для стабільного й рясного плодоношення важливо забезпечити хороший полив на етапі формування зав'язей. Один із кращих сортів для саду, якщо вам потрібен солодкий, щедрий і пізній врожай. Окрім врожайності, жимолость цінують за користь для здоров’я. Ягоди багаті на вітамін С, антоціани та органічні кислоти, які зміцнюють судини, покращують роботу серця й нормалізують тиск. Вони мають протизапальні й антиоксидантні властивості, позитивно впливають на травлення, імунітет та зір. Саме тому жимолость рекомендують вживати як у свіжому вигляді, так і у вигляді заморожених ягід, варення або соку. Ідеальні умови для вирощування: найкраще місце для посадки — добре освітлена ділянка або легка півтінь, захищена від сильного вітру. Жимолость не вибаглива до ґрунту, але найбільш активно росте на родючих, дренованих землях зі слабокислою або нейтральною реакцією. Перед посадкою ґрунт варто перекопати, додати перегній або компост, деревну золу, а для покращення структури — трохи піску. Висаджують саджанці з відстанню 1,5–2 м між кущами, не заглиблюючи кореневу шийку. Після посадки землю мульчують — це зберігає вологу та запобігає росту бур’янів. У догляді жимолость невибаглива. Поливати її потрібно регулярно, особливо під час формування бутонів та наливу ягід. У спекотну пору поливати краще ввечері, теплою водою. З другого року після посадки починають підживлення: навесні — азотні добрива для стимулювання росту, під час бутонізації — фосфорно-калійні, а восени — органіку та золу. Не забувайте також про регулярну обрізку. Для цього видаляють сухі, слабкі або густі гілки, щоб покращити провітрювання і доступ світла. Мульча навколо куща допоможе утримувати вологу та зменшить ріст бур’янів. Варто також кілька разів за сезон оглядати кущі: при появі шкідників чи ознак хвороб — вчасно застосовувати біопрепарати або інші засоби захисту. Щоб жимолость добре плодоносила, на ділянці повинні рости різні сорти — вона перехресно-запильна.
-52%

Великокорончастий нарцис Flower Record просто створений для тих, хто прагне посадити у своєму саду щось красиве та витончене, але не дуже екзотичне та нестандартне. Для тих, хто цінує класику, стриманість і вишуканість. Тож пропонуємо Вашій увазі справжній “квітковий рекорд”, що здобув собі неабиякої популярності серед садівників з усього світу! Його квітка велика, з широкими, білими пелюстками, на тлі яких яскраво вирізняється коралово-жовта коронка з м’якими рифленнями. Візуально він виглядає свіжо, гармонійно, без зайвих деталей та визиваючих кольорів. Цей сорт цінують за стабільне, рясне цвітіння та універсальність у саду. Його висота — близько 40–45 см, тому він добре підходить і для центральної частини квітника, і для посадки на газонах, біля парканів чи під деревами. А ще він ідеально поєднується з іншими нарцисами, тюльпанами, рябчиками, створюючи ефектну, але не кричущу палітру. Його аромат ніжний, майже невловимий, але з приємним трав'янистим підтоном. У букеті він виглядає класично та шляхетно, тож обов’язково висаджуйте одразу ж декілька цибулин, аби насолодитися цією красою у саду і звичайно ж зрізати декілька пагонів для неймовірних букетів! Великокорончасті нарциси - це беззаперчено одна із найбільш ефектних груп нарцисів, що просто зачаровує з першого ж погляду! Вони вирізняються з-поміж інших своїми великими розмірами квітки, довготривалим цвітінням і яскравими та насиченими жовтими відтінками. А ще ці красені виростають заввишки до 40-60 см і зацвітають вже в березні, а період цвітіння може бути 3-4 тижні - тож зможете намилуватись цією карсою сповна! Ідеальні умови для вирощування: вирощування нарцисів, як зрештою й інших цибулькових весняноквітучих рослин, не потребує особливих зусиль, але деякі фактори все ж краще врахувати. По-перше, ми говоримо про вибір місця, ґрунту, правильна посадка та догляд після посадки. Пам’ятайте, що нарциси люблять сонячні ділянки, але можуть прекрасно рости і в умовах напівтіні. Ґрунт повинен бути вологим, суглинним, з достатньою кількістю поживних речовин. Не рекомендується садити нарциси в надто кислий ґрунт, бажано нейтральний або слаболужний. А перед посадкою його бажано підживити компостом або перегноєм, а також додати фосфорні та калійні добрива. Найкращий час для посадки нарцисів - осінь, орієнтовно це вересень-жовтень, але зважайте на погодні умови у своєму регіоні. Глибина посадки залежить від розміру цибулин, зазвичай це в 2-3 рази більше за висоту цибулини. На важких ґрунтах глибину посадки можна зменшити, а на легких - збільшити. Після посадки ґрунт можна замульчувати торфом або листям, щоб зберегти вологу. Особливості догляду після посадки дуже прості. Передовсім пам'ятайте, що нарциси вологолюбні рослини, але не переносять застою води. Поливайте їх регулярно, особливо під час активного росту та цвітіння, але стежте, щоб ґрунт не був перезволожений. Вносьте комплексні мінеральні добрива навесні, під час бутонізації та після цвітіння. А також не забувайте щоразу обрізати відсохлі квітконоси та листя, аби рослинка змогла накопичити поживні речовини для наступного сезону. За правильного догляду, нарциси зможуть тішити вас на одному місці понад 8 років!