Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Підтримка
Відкрити картку
Новорічне
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
Знайдено 381 товар
Приналежність
Вид
Колір
Бренд
Ціна
від
до
Аудиторія
Час посадки
Країна бренду
Призначення
Час цвітіння
Країна виробництва
Висота рослини
¯\_(ツ)_/¯
У вас немає обраних фільтрів

Дренаж для рослин

дренаж для квітіврослинний протеїнсірка для рослинперліт для рослингідрогель для рослинрослинний білокукорінювач для рослинпідставка для рослинопора для рослин
Вид
-42%

Анемона Lord Lieutenant — це дивовижна рослина, що поєднує у собі витончену красу та елегантність. Її тонкі стебла, що мають майже чорний відтінок, піднімаються до висоти 20-25 см, створюючи контраст із насиченим зеленим листям. Різьблені листки додають рослині декоративності аж до початку літа. Коли літо вступає у свої права, на зеленому фоні розцвітають численні ромашкоподібні квіти, що виглядають особливо ефектно завдяки своїм синьо-фіолетовим пелюсткам. Крім того, квіти цього сорту мають приємний солодкий аромат, що додає ще більше чарівності Lord Lieutenant. Вони прекрасно виглядають на клумбах, міксбордерах або в контейнерах, ставши невід'ємною частиною будь-якого ландшафтного дизайну. Ідеальні умови для вирощування: анемона Lord Lieutenant добре почувається на сонячних або злегка затінених ділянках. Вона потребує ґрунту з хорошим дренажем та помірною вологістю, що дозволяє уникати застою води. Висаджувати бульби слід на глибину 5-7 см, з відстанню між ними близько 15 см, щоб забезпечити рослині достатньо місця для розвитку. Оскільки цей сорт потребує регулярного поливу, особливо в спекотну погоду, важливо не допускати пересихання ґрунту, але й не перевищувати рівень вологості. Для досягнення найбільш вражаючого ефекту можна комбінувати Lord Lieutenant з іншими квітами в контрастних кольорах, підкреслюючи її елегантний вигляд. Завдяки своїй не вимогливості і стійкості до умов навколишнього середовища, ця анемона стане чудовим вибором для садівників-початківців. Вона не потребує складного догляду і може стати основною рослиною, що прикрашає садовий простір.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-40%

Виноград білий середньоранній Богатянівський — НОВИНКА! Відносно новий сорт на ринку, але він вже встиг завоювати собі неабияку популярність серед садівників з усього світу. Його грона масивні, подовжені, іноді досягають ваги 0,8–1,5 кг. Ягоди великі, довгасті, білого кольору з сонячним загаром і щільною, хрусткою м’якоттю. Смак солодкий, без кислинки, з ледь помітною фруктовою ноткою. Сорт середньоранній — дозріває орієнтовно в середині серпня, залежно від клімату. Добре переносить спеку та посуху, не боїться короткочасних дощів. Завдяки сильнорослому кущу та добрій стійкості до основних хвороб його можна вирощувати з мінімальними обробками. Виноград не обсипається з куща, тому є можливість збирати врожай поетапно. Цей сорт підходить як для домашнього вжитку, так і для продажу — особливо цінується за презентабельні грона. Грона добре транспортуються, не мнуться, зберігають привабливий вигляд у спекотні дні. Для підвищення урожайності рекомендується нормування грон і легке пасинкування. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-51%

Мускарі Comosum - НОВИНКА в нашому каталозі! Сорт, що взагалі не схожий на будь-які інші відомі нам сорти мускарі. В народі його називають “виноградний гіацинт з китицею” - і, скажемо вам по-правді, він вже встиг завоювати собі неабияку популярність серед садівників з усього світу. Дивовижні фіолетові бутони розпускаються у виноградне суцвіття, увінчане чарівною китицею з пелюсток. Виглядає він досить дивно, але красиво та особливо, тож якщо хочете додати до свого весняного саду чогось незвичного, цей сорт саме для вас! Виростає до 20 см заввишки і формує досить міцний та густовсіяний квітконіс, що витримує навіть суворі умови. Аромат у квітів досить легкий та ніжний. Ці красені цвітуть пізніше за звичайні мускарі - зазвичай у травні-червні, коли більшість весняних цибулин вже відцвіла - ідеальне продовження весняної схеми посадки, що плавно переносить колір у літо. Цей мускарі не просто декоративний, а ще й дуже стійкий. Він легко переносить посуху, не боїться вітру і практично не страждає від шкідників. Він створює ефект трохи дикої, природної клумби. Особливо гарно виглядає в натуралістичних міксбордерах або серед декоративних трав. Ідеальні умови для вирощування: мускарі - це одна з тих весняних рослин, яка буквально сама все робить за вас. Висадили - і забули до весни, а потім раптом бачите, як серед ще голої землі виростають мініатюрні сині чи білі китиці, схожі на виноград. Їм підходять як сонячні ділянки, так і місця в півтіні, наприклад, під плодовими деревами, які ще не встигли дати тінь навесні. Головне - щоб ґрунт був легким і пухким, з хорошим дренажем, бо цибулинки не люблять застою води. Садити мускарі найкраще восени, за кілька тижнів до перших морозів. Цибулинки заглиблюють на 5–8 см і розміщують на такій же відстані одна від одної. Особливо зручно висаджувати їх групками — тоді квіти утворюють справжні яскраві плями, які чудово виглядають між камінням, у рабатках, біля доріжок або просто в траві. Поливати мускарі потрібно лише в період росту й цвітіння, якщо весна дуже суха. Улітку, коли рослина перебуває в стані спокою, її можна взагалі не чіпати. Для підживлення підійдуть органічні добрива восени (наприклад, перегній), а навесні — мінеральні з високим вмістом калію і фосфору. Після цвітіння краще обрізати квітконоси, щоб мускарі не засівалися хаотично, але якщо хочете розмноження — залиште кілька стебел. Вони добре розмножуються самі, але з часом кущики стають надто густими, тому раз на 5–7 років їх варто розділити. Викопують цибулинки після того, як зів’яло листя, сушать і зберігають до осінньої посадки. Мускарі прекрасно зимують без укриття, не хворіють і не приваблюють шкідників.
-62%

Фрітіларія Species Acmopetala - це одна з найвишуканіших дикорослих фрітіларій, яка виглядає напрочуд красиво та елегантно! Має дуже цікаве забарвлення - зовнішня частина пелюсток зеленувата, із червонуватими або шоколадними смужками, а всередині — кремова з легким блиском. У природі вона росте в Лівані, Сирії та Туреччині, а тому прекрасно адаптована до теплих і посушливих весен, але й у наших умовах почувається дуже впевнено. Цвіте ця красуня у квітні–травні, формуючи 1–3 квітки на кожному стеблі. Форма самої квітки видовжена, ніби дзвіночок з тонким силуетом. Виростає заввишки до 40–50 см, що дозволяє їй підніматися над більш низькорослими рослинами й створювати гарну вертикальну динаміку. Її варто садити в міксбордерах, серед трав або в рокаріях, особливо ефектно вона виглядає серед каміння або на тлі гравійних доріжок. Не боїться сонця, але потребує хорошого дренажу — застій води цибулинам шкодить. Добре розмножується, стійка до гризунів і невибаглива в догляді — головне не забувати про легкий полив і, оскільки ця красуня з теплих країв, то без мульчування на зиму не обійтися. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
-43%

Оксаліс (або ж, як кажуть у народі - кислиця) Double Pink Wonder - це дуже красивий та витончений багаторічник, що приваблює кожного відвідувача вашого саду чи подвір’я. Схожий на мініатюрну троянду чи гвоздику, він просто зачаровує своєю компактністю і при цьому королівською величчю. Білосніжні квіти з червоними, чи то пак рожевими штрихами на кожній пелюсточці, що формують густонабитий бутончик. Виростають заввишки вони до 20 см, а тому ідеально підходять як для переднього плану клумби, так і для вирощування в горщику. Він дуже гарно виглядає на сонячному боці підвіконня чи просто в саду, а ще він справді зачаровує своїм прекрасним зовнішнім виглядом і максимальною невибагливістю. Зацвітає вже в липні і тішить своєю красою аж до початку осені, а потім настає період спокою, після якого оксаліс знову повертається і тішить своєю красою. До речі, оксаліс — не тільки декоративна, а й корисна рослина. Її здавна використовували як природний засіб від запалень і застуд, адже в листі міститься велика кількість вітаміну С. Тож сміливо обирайте цю красуню для свого саду чи підвіконня - і насолоджуйтесь її розкішним цвітінням постійно. Ідеальні умови для вирощування: оксаліс, або ж кислиця, це рослина, яка легко вкорінюється як у саду, так і в горщику на підвіконні. Проте щоб вона дійсно радувала рясним цвітінням і гарними листочками, потрібно дотримуватись кількох важливих умов. Передовсім, пам’ятайте, що оксаліс потребує легкого, добре зволоженого, але дренованого ґрунту. Якщо вода застоюється — це може швидко призвести до загнивання коріння. Найкраще місце для посадки — сонячна ділянка з легким затінком у найспекотніші години. Тобто, ідеально, якщо сонце буде вранці або ввечері, а вдень — розсіяне світло. Саме в таких умовах кислиця розкриває свої ніжні квіти і формує щільний декоративний кущ з листя. Поливати оксаліс потрібно регулярно і рясно, особливо влітку. У спеку не варто допускати повного пересихання землі, але при цьому важливо пам’ятати про дренаж — надлишок води коріння не терпить. Після завершення періоду цвітіння полив скорочують, і вже ближче до зими рослину можна залишити в землі, просто вкривши ділянку шаром листя або торфу — цього буде цілком достатньо, щоб цибулинки перезимували. У кімнатних умовах оксаліс відчуває себе добре при температурі від +22 до +25 °C у теплу пору року. Взимку йому бажано забезпечити прохолоду — не нижче +12 °C. Обприскувати не обов’язково, але влітку, якщо дуже душно, допускається легке зволоження листя перевареною водою. Підживлення має бути регулярним, але в помірних кількостях. Раз на два-три тижні вносьте комплексне мінеральне добриво — бажано в половинній концентрації від рекомендованої. Це забезпечить здорове зростання без ризику перегодовування. Пересадку в саду варто проводити раз на 2–3 роки, а для горщикових рослин — щороку. Важливо не травмувати коріння: якщо ви не плануєте поділ кущика, просто пересадіть його з грудкою землі в новий горщик з дренажним шаром.
-43%

Алліум Nigrum - один із найцікавіших алліумів з точки зору форми й кольору. Його суцвіття не зовсім кулясті — це напівсферичні парасольки, які нагадують крихітні букетики з кремово-білих квітів з темною серединкою. Така комбінація виглядає свіжо, ніжно й водночас контрастно. Висота рослини — до 65–80 см, а діаметр суцвіття — близько 10–12 см, що робить її ідеальною для середнього плану або як акцентний елемент у ландшафтному дизайні. Цвіте у червні, доволі тривало. Завдяки світлому кольору добре поєднується як з пастельною, так і з насиченою палітрою — від рожевих гераней до синіх дзвіночків і пурпурових ірисів. Він гарно виглядає в натуралістичних посадках або модернових композиціях. До того ж, він добре переносить посуху, не потребує складного догляду та може рости на одному місці кілька років поспіль без втрати декоративності. Не забудьте зрізати кілька стебел, щоб насолоджуватися ними як зрізаними квітами у вашому домі – ці вражаючі квіти мають неймовірний вигляд у вазі! Ідеальні умови для вирощування: алліум - це та рослина, що приживається та росте практично будь-де багато років. Він не потребує особливих підживлень та догляду, а тішить своїм цвітінням та практичністю кожного садівника. Однак деякі аспекти догляду та посадки таки варто врахувати. Передовсім пам’ятайте, що алліум любить сонце, тому обирайте добре освітлену ділянку для цієї величної рослини. Уникайте занадто вологих та щільних ґрунтів, які можуть спричинити гниття цибулин. Для покращення дренажу рекомендується додати в посадкову лунку пісок або гравій. І ще один важливий момент з приводу ґрунтів: декоративна цибуля добре росте в нейтральному або слаболужному ґрунті, а ось кислих грунтів варто уникати - там цвітіння ви не дочекаєтесь. Посадку цибулин алліуму рекомендується проводити восени - орієнтовно, у вересні-жовтні (головне - до настання холодів, аби рослина встигла приживитися), на глибину, що вдвічі перевищує розмір цибулини. Простору між цибулинами лишайте вдосталь - алліум полюбляє простір. Після посадки основний догляд за алліумами — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Поливайте помірно, особливо у період активного росту. Уникайте перезволоження. Алліуму не потрібне особливе підживлення, але якщо ґрунт бідний, можна використовувати комплексні добрива для цибулинних рослин. Не забувайте видаляти відцвілі суцвіття після цвітіння, аби рослина не витрачала на них зайвої енергії.
-51%

Алліум Atropurpureum - сорт, що точно не залишиться непоміченим у вашому саду. І, скажемо вам відверто, ми вже заздримо тим щасливчикам, хто буде вирощувати цей сорт. Зі своїми червонувато-фіолетовими та блакитно-фіолетовими до насичено-рожевих величними суцвіттями-півсферами, що розтягуються до 10 см у ширину, цей екзотичний східноєвропейський сорт викликає негайні уявлення про ніч, що падає на дикий ландшафт. У саду цей сорт створює виразний колірний контраст — особливо ефектно виглядає поруч з білими, зеленими чи сріблястими рослинами. Сорт має хорошу репутацію серед ландшафтників і досвідчених садівників завдяки своїй надійності: він не схильний до вилягання, не боїться короткочасних холодів і зберігає декоративність до 4 тижнів. Його суцвіття щільні, тримають форму навіть після цвітіння, а відцвілі головки можна залишити на рослині як декоративний елемент. Бджоли та метелики люблять смак цього алліуму, а ось шкідники – ні, тому це чудове доповнення до будь-якого саду, як у горщиках, так і в ґрунті. Він обожнює сонячне світло та віддає перевагу добре дренованому ґрунту. А щоб створити найкращий ефект, обов'язково саджайте цей високий алліум групами. Ідеальні умови для вирощування: алліум - це та рослина, що приживається та росте практично будь-де багато років. Він не потребує особливих підживлень та догляду, а тішить своїм цвітінням та практичністю кожного садівника. Однак деякі аспекти догляду та посадки таки варто врахувати. Передовсім пам’ятайте, що алліум любить сонце, тому обирайте добре освітлену ділянку для цієї величної рослини. Уникайте занадто вологих та щільних ґрунтів, які можуть спричинити гниття цибулин. Для покращення дренажу рекомендується додати в посадкову лунку пісок або гравій. І ще один важливий момент з приводу ґрунтів: декоративна цибуля добре росте в нейтральному або слаболужному ґрунті, а ось кислих грунтів варто уникати - там цвітіння ви не дочекаєтесь. Посадку цибулин алліуму рекомендується проводити восени - орієнтовно, у вересні-жовтні (головне - до настання холодів, аби рослина встигла приживитися), на глибину, що вдвічі перевищує розмір цибулини. Простору між цибулинами лишайте вдосталь - алліум полюбляє простір. Після посадки основний догляд за алліумами — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Поливайте помірно, особливо у період активного росту. Уникайте перезволоження. Алліуму не потрібне особливе підживлення, але якщо ґрунт бідний, можна використовувати комплексні добрива для цибулинних рослин. Не забувайте видаляти відцвілі суцвіття після цвітіння, аби рослина не витрачала на них зайвої енергії.
кешбек від 4 ₴
розстрочка
-36%

Амариліс Elvas — це справжній шедевр природної краси. Його пелюстки білого кольору з легким рожевим відтінком, що проходить по краях, виглядають майже магічно. Така витонченість і ніжність роблять цю рослину неймовірно популярною серед любителів амарилісів. Кожна квітка — це наче маленький витвір мистецтва, який дарує атмосферу спокою та вишуканості. Висота рослини досягає 45–60 см, і вона чудово виглядає як у горщиках, так і в квіткових композиціях. Elvas розцвітає кілька разів за сезон, що робить її ще більш привабливою для квітникарів. А витончений вигляд і ніжне забарвлення додають особливого шарму будь-якому інтер’єру. Ідеальні умови для вирощування: посадка амарилісу в квітковому горщику може бути здійснена в різний час року. Найкраще це робити навесні, хоча можна почати і пізно восени, якщо сезон виявився теплим. Для посадки необхідно вибрати горщик, який буде глибоким, але не дуже широким, щоб коріння рослини мало достатньо місця для розвитку. Важливо також забезпечити належний дренаж на дні горщика, використовуючи, наприклад, биту цеглу чи керамзит. Ґрунт має бути пухким і багатим на поживні речовини, з хорошою водопроникністю. Посадка амарилісу в ґрунт зазвичай проводиться в травні-червні, коли погодні умови сприяють активному росту рослини. Досить важливим етапом є вибір місця для посадки: культура любить добре освітлені ділянки з живильним ґрунтом, тому якщо ґрунт бідний, можна додати гумус та органічні добрива. Під час посадки цибулини повинні знаходитися на глибині близько 20 см, із відстанню 30 см між ними. Після посадки полив слід проводити помірно, щоб не стимулювати надмірний ріст зеленої маси, що може негативно вплинути на квітки. Коли квітконос досягне висоти 7-10 см, потрібно збільшити полив і встановити опору для стебла. Враховуючи, що його цвітіння припадає на осінь і зиму, коли світловий день коротший, рослині слід додавати штучне освітлення. Найкращими місцями для його розташування є південні або південно-східні вікна. Що стосується вологості, амариліс не потребує додаткового обприскування, якщо вологість в кімнаті нормальна. Однак якщо повітря занадто сухе, можна злегка зволожити ґрунт. У період спокою обприскування припиняється. Для уникнення пересихання ґрунт можна зволожувати раз на 20 днів. Полив повинен бути помірним, особливо під час вегетації. Коли квітконос досягає 7-10 см, полив збільшується, але завжди потрібно стежити, щоб вода не застоювалася в горщику, що може призвести до загнивання коренів.
-43%

Анемона Pink Star — це справжня знахідка для тих, хто любить ніжні та м’які кольори в саду. Її квіти — світло-рожеві, іноді з ледь помітним бузковим відтінком та білою окантовкою ближче до серединки, мають середній розмір (6-8 см) і дуже гарно виглядають як у групових посадках, так і на зріз. Висота рослин — до 15 см, тому вони чудово підходять для переднього плану клумби або бордюру. Цей сорт цінують за його витривалість та здатність до рясного й тривалого цвітіння. Після посадки бульб навесні можна очікувати перші бутони через 2–2,5 місяці. Якщо замочити бульби перед посадкою у стимуляторі росту, рослини прокидаються ще швидше. А восени можете посадити цих красенів у горщиках - та насолоджуватись яскравим цвітінням навіть у холодну пору року. Вони добре підходять для вирощування в контейнерах, не потребують складного догляду й будуть цвісти майже безперервно, якщо вчасно видаляти зів'ялі квіти. А ще вони дуже красиво виглядають у букетах — витончені, повітряні й водночас міцні. Ідеальні умови для вирощування: найкраще Pink Star почувається на сонячному або злегка затіненому місці, з легким суглинковим ґрунтом. Головне - уникати посадок в місцях, де часто застоюється вода чи немає хорошого дренажу - там вони просто можуть не розквітнути. Висаджувати цибулини слід на глибину 5-7 см, з відстанню 15-20 см між ними, щоб рослини не заважали одна одній при рості. Анемона потребує регулярного поливу, але важливо уникати застою води в ґрунті, щоб не допустити його перезволоження. Анемона також не потребує складного догляду, але для успішного росту важливо врахувати деякі моменти. Після завершення цвітіння в середині літа, рослину слід підготувати до зимівлі, оскільки вона потребує захисту від холоду. Це можна зробити, викопавши цибулини або укривши рослину мульчею або листям, щоб зберегти коріння від замерзання. У разі правильного догляду ця анемона буде радувати вас своїми квітами протягом трьох тижнів від початку травня.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-44%

Троянда Захід (Sunset) штамб — один із найяскравіших плетистих сортів, адаптованих до штамбової форми, що вражає інтенсивністю теплого забарвлення. Пелюстки мають багатий червоно-помаранчевий відтінок з м’яким переходом до коралового, що створює ефект «палаючої» крони. Квіти зібрані у рясні суцвіття-грона діаметром до 10 см. Їхня форма класична, чашоподібна, аромат – тонкий, делікатний. Крона пишна, розлога, на штамбі висотою до 140-160 см виглядає особливо ефектно. Пагони міцні, але гнучкі, рівномірно вкриті квітами протягом усього сезону. Цвітіння дуже рясне та триває з червня до пізньої осені без виражених пауз. Завдяки великій кількості суцвіть сорт привертає увагу з першого погляду. Це, на диво, невибаглива в догляді рослина, стійка до дощу, перепадів температур і весняних заморозків. Має добру імунну реакцію на основні грибкові захворювання та добре почувається навіть у нестабільному кліматі. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
-51%

Камасія Silk River - НОВИНКА в нашому каталозі! Один із найбільш популярних сортів цього виду, що заслуговує на особливу увагу. Бо, зрештою, якщо у вашому саду є місце, де вологий і важкий ґрунт, ця красуня ідеально там би вписалася. Ви лишень уявіть як вона виглядатиме під деревами чи в більш тіньових зонах. В середині весни на високих, розгалужених квітконосах розвиваються салатово-зелені бруньки разом зі свіжим зеленим листям. Наприкінці весни бруньки розпускаються, утворюючи масу кремово-білих квітів у формі зірки. Більшість камасій мають квіти відтінків блакитного, а тому так приємно вирощувати білий варіант цього “жикого гіацинту”. І, як і у всіх камасій, квіти розпускаються знизу вгору. Суцвіття вертикальні, але не надто високі — до 60 см, виглядають дуже охайно та гармонійно. Це ідеальний сорт для змішаних композицій з білими, рожевими або сріблястими рослинами. Він не випадає з палітри, а навпаки — створює плавні переходи. Добре підходить і для бордюрів, і для центрів клумб, де потрібна делікатність. Його дуже люблять садівники, які створюють спокійні сади або куточки для відпочинку. Сорт абсолютно невибагливий — як і всі камасії, добре зимує, не потребує викопування, може рости навіть у напівтіні. Якщо хочеться спробувати щось нове, але не екзотичне — це саме той варіант. Підходить і для невеликих садів, і для просторих квітників, де важлива структура й витриманість кольору. Ідеальні умови для вирощування: камасія максимально невибаглива рослина, що може повертатися в сад знову і знову, і тішити своїй буйним цвітінням з року в рік. Та деякі аспекти її вирощування треба врахувати, аби отримати максимальне та повторне цвітіння. З нею впорається навіть абсолютний новачок, тож зовсім не переймайтеся, що вам цього не вдасться. Найкраще її висаджувати восени — у вересні або жовтні — коли температура вже не така висока, але до замерзання ще є час для вкорінення. Цибулини заглиблюють на 10–15 см і розміщують на відстані 15–20 см одна від одної. Важливо вибрати місце з добрим дренажем: камасія не терпить застою води, особливо в зимовий період. Для гарного росту і стабільного цвітіння камасії підходять сонячні або злегка затінені ділянки. Вона любить вологий, пухкий і поживний ґрунт — але не болотистий. Під час активного росту й цвітіння потребує регулярного поливу, особливо в посушливу погоду. Добре реагує на мульчування: шар мульчі не лише зберігає вологу, а й захищає цибулини від перегріву влітку. Підживлення бажано проводити навесні або перед цвітінням добривами з низьким вмістом азоту, щоб не стимулювати надлишковий ріст зелені на шкоду цвітінню. Камасія морозостійка, тому не потребує укриття на зиму — зазвичай без проблем витримує зниження температур. Для довготривалого вирощування на одному місці рекомендовано розсаджувати кущі кожні 3–4 роки, ділити великі гнізда цибулин.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-62%

Фрітіларія Imperialis Rubra - це класика імператорських фрітіларій, червона, потужна, злегка драматична. Вона ж бо й справді має бути у кожному саду, бо здобула собі таку популярність серед садівників з усього світу, що годі й уявити. Подібно до сорту свого “старшого брата” Сrown Rubra Maxima тут глибоко-червоні пелюстки теж схиляються, мов келихи, над листяним “комірцем”, однак за розміром самі квіточки дещо менші - орієнтовно 5-7 см в діаметрі. Тоді як доросла рослина виростає заввишки до 100–120 см, а тому цей сорт створює справжню вертикаль у ландшафті, якої так не вистачає навесні, коли більшість квітів тримається ближче до землі. Вона не лише ефектна, а й витривала. Її часто висаджують як природний бар'єр від кротів і мишей — завдяки характерному запаху цибулин. У догляді — одна з найменш вибагливих: любить сонце або легку напівтінь, потребує дренованого ґрунту, не боїться морозів. Цвіте у квітні — травні, і при цьому залишається декоративною ще довго після цвітіння завдяки красивому листю. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-44%

Троянда Луллабі (Lullaby) штамб — одна із найбільш оригінальних НОВИНОК серед штамбових троянд. Її бузково-фіолетові квітки з біло-зеленими зовнішніми пелюстками виглядають надзвичайно свіжо й казково. Бутони великі, 10–15 см у діаметрі, густомахрові — до 50 пелюсток. Вони розкриваються поступово, довго зберігаючи форму та колір, навіть у несприятливу погоду. Суцвіття невеликі, по 1–3 квітки, але кожна квітка — витвір мистецтва. А ще ця красуня чудово виглядає в ландшафті, особливо в комбінації з білими чи фіолетовими квітами або ароматною лавандою. Форма крони густа, компактна, листя шкірясте, темно-зелене. Висота рослини 140-160 см, тому вона гарно виглядає в будь-якому куточку саду. Сорт має високий рівень стійкості до основних захворювань троянд. Не уражається борошнистою росою, стійкий до чорної плямистості, добре переносить вологу погоду. Імунітет рослини посилений завдяки щепленню на сильну підщепу, тому сорт підходить навіть для недосвідчених садівників. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-40%

Виноград рожевий ранній Віктор — один із найпопулярніших ранніх сортів рожевого винограду, який вже давно підкорив серця садівників своїм смаком, виглядом і врожайністю. Дозріває дуже рано — через 100–105 днів після початку вегетації, тому ідеально підходить для регіонів із коротким теплим літом. Кущі сильнорослі, добре адаптуються до різних умов вирощування, в тому числі й на аматорських ділянках. Квітка двостатева, тому запилення стабільне навіть у складних погодних умовах. Грона у сорту великі, вагою 700–1200 г, акуратної конічної форми, середньої щільності. Ягоди дуже привабливі — видовжено-овальні, рожево-червоного кольору, великі, масою 10–14 г. Шкірочка тонка, з’їдається легко, без відчуття грубості. М’якоть щільна, м’ясисто-соковита, з приємним солодким смаком, що нагадує класичний мускат. Цукронакопичення високе, при цьому кислотність помірна, що робить Віктор дуже смачним у свіжому вигляді. Лоза визріває чудово, сорт добре підходить для укривної культури. Стійкість до хвороб середня, рекомендовані профілактичні обробки. Морозостійкість до –23°C. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-40%

Ранункулюс (лютик) Tomer Purple — той самий насичений та глибокий сорт, що додасть нотку елегантності та вишуканості в будь-яку посадку. А як красиво він виглядає в поєднанні з іншими світлими сортами - годі й уявити, який шквал емоції викликає це видовище. Майже виноградний фіолетовий, який надає саду ноток елегантності. Квіти у нього щільні, з багатьма шарами округлих пелюсток, що згортаються в ідеальну чашу. Він розпускається поступово, і кожен етап цвітіння по-своєму красивий. Виростає заввишки до 25 см, а тому дуже гарно виглядає як в одиночних посадках (в групах), так і в компанії з іншими низькорослими красенями. У вазі ці квіти зберігаються довго, а їх насичений колір тільки стає більш інтенсивним з часом. Сорт також стійкий до вітру, що робить його хорошим варіантом для відкритих ділянок. Зацвітає він, як і більшість ранункулюсів у відкритому грунті, вже в липні і тішить своїм неймовірним зовнішнім виглядом аж до серпня. Спробуйте посадити їх на своїй ділянці вже цього сезону - і ми запевняємо, ви точно не пошкодуєте. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
-51%

Алліум Roseum - це, коли крихітні, ідеально сформовані, рожево-червоні суцвіття пливуть на жилистих, яскраво-зелених стеблах, утворюючи гарні парасольки з відкритою структурою, які роблять цей сорт такою чудовою весняною квіткою. Насправді це різновид кулінарного делікатесу дикого часнику, квіти якого елегантно розташувалися над пишним, низькорослим зеленим листям, створюючи прекрасний контраст, а це означає, що його, безумовно, варто вирощувати вже лише заради краси. А ще цей красень просто ідеальний для запилювачів, тож якщо маєте декілька вуликів і бажаєте привабити бджіл - однозначно маєте посадити бодай 10 цибулин! Цвіте наприкінці весни — на початку літа. Дуже добре поєднується з білими та бузковими партнерами, з травами та ґрунтопокривними. Ідеально підходить для переднього плану, альпійських гірок, бордюрів. Незважаючи на свою ніжність, він стійкий до спеки, не боїться посухи і здатен рости на одному місці роками. Після цвітіння формує витончені сухі коробочки, які не втрачають декоративності. Рослина походить з Середземномор'я, тому садіть її в родючому, але добре дренованому піщаному ґрунті – на повному сонці для найкращого цвітіння. Ідеальні умови для вирощування: алліум - це та рослина, що приживається та росте практично будь-де багато років. Він не потребує особливих підживлень та догляду, а тішить своїм цвітінням та практичністю кожного садівника. Однак деякі аспекти догляду та посадки таки варто врахувати. Передовсім пам’ятайте, що алліум любить сонце, тому обирайте добре освітлену ділянку для цієї величної рослини. Уникайте занадто вологих та щільних ґрунтів, які можуть спричинити гниття цибулин. Для покращення дренажу рекомендується додати в посадкову лунку пісок або гравій. І ще один важливий момент з приводу ґрунтів: декоративна цибуля добре росте в нейтральному або слаболужному ґрунті, а ось кислих грунтів варто уникати - там цвітіння ви не дочекаєтесь. Посадку цибулин алліуму рекомендується проводити восени - орієнтовно, у вересні-жовтні (головне - до настання холодів, аби рослина встигла приживитися), на глибину, що вдвічі перевищує розмір цибулини. Простору між цибулинами лишайте вдосталь - алліум полюбляє простір. Після посадки основний догляд за алліумами — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Поливайте помірно, особливо у період активного росту. Уникайте перезволоження. Алліуму не потрібне особливе підживлення, але якщо ґрунт бідний, можна використовувати комплексні добрива для цибулинних рослин. Не забувайте видаляти відцвілі суцвіття після цвітіння, аби рослина не витрачала на них зайвої енергії.
-40%

Алліум Art - дуже екзотичний та нестандартний сорт, який ви ще точно не зустрічали. Його суцвіття напрвду можуть навіть дещо лякати, але якщо ви хочете додати до свого саду чогось такого, що не має взагалі ніхто, то цей сорт вразить навіть найбільш досвідченого садівника: форма досить неправильна - схожа на кульку, з якої немов голови змії визирають квіточки на коротеньких стеблах. Описати таку екзотичність словами складно, тому радимо вам просто спробувати виростити її у своєму саду - та переконатися в усьому самостійно. Варто відзначити, що незважаючи на таку декоративність, він має чудову стійкість до погодних умов: сильні дощі, вітер або перепади температур не впливають на форму чи якість цвітіння. Стебла прямі, міцні, не потребують підв’язки, а самі квіткові головки довго залишаються декоративними навіть після завершення активного цвітіння. Якщо у вас був досвід із нестійкими сортами — цей точно змінить ваше враження про декоративні алліуми. З практичного боку це — дуже вдала інвестиція для сучасних композицій: він не вимагає багато місця, легко поєднується з злаками, гераннями, садовими гвоздиками або низькорослими айстрами. Завдяки строгій формі й пастельному кольору, цей сорт не конфліктує з іншими рослинами й не перевантажує загальну картинку. Ідеальні умови для вирощування: алліум - це та рослина, що приживається та росте практично будь-де багато років. Він не потребує особливих підживлень та догляду, а тішить своїм цвітінням та практичністю кожного садівника. Однак деякі аспекти догляду та посадки таки варто врахувати. Передовсім пам’ятайте, що алліум любить сонце, тому обирайте добре освітлену ділянку для цієї величної рослини. Уникайте занадто вологих та щільних ґрунтів, які можуть спричинити гниття цибулин. Для покращення дренажу рекомендується додати в посадкову лунку пісок або гравій. І ще один важливий момент з приводу ґрунтів: декоративна цибуля добре росте в нейтральному або слаболужному ґрунті, а ось кислих грунтів варто уникати - там цвітіння ви не дочекаєтесь. Посадку цибулин алліуму рекомендується проводити восени - орієнтовно, у вересні-жовтні (головне - до настання холодів, аби рослина встигла приживитися), на глибину, що вдвічі перевищує розмір цибулини. Простору між цибулинами лишайте вдосталь - алліум полюбляє простір. Після посадки основний догляд за алліумами — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Поливайте помірно, особливо у період активного росту. Уникайте перезволоження. Алліуму не потрібне особливе підживлення, але якщо ґрунт бідний, можна використовувати комплексні добрива для цибулинних рослин. Не забувайте видаляти відцвілі суцвіття після цвітіння, аби рослина не витрачала на них зайвої енергії.
кешбек від 4 ₴
розстрочка
-36%

Амариліс Ice Queen (Айс Квін) — сучасний махровий сорт із дуже виразною зовнішністю. Його квітки великі, до 20 см у діаметрі, багатопелюсткові, з чіткою, майже геометричною симетрією. Колірна гамма дуже стримана — базовий білий із кремовим або відтінком слонової кістки, який при яскравому освітленні здається майже перламутровим. Горло квітки світло-зелене або жовтувато-зелене, чітко виражене й контрастує із загальним тоном — воно виглядає просто неперевершено у будь-яких інтер’єрах, а тому гарно впишеться саме у вашій домівці. Пелюстки вузькі, видовжені, із загостреними кінцями та м’якою хвилястістю по краях, часто злегка загнуті назад, що створює ефект зіркоподібного розкриття. Кожна квітка містить до 20 пелюсток, розміщених щільно й рівномірно. Стебло товсте, трубчасте, висотою до 50 см, утримує суцвіття з 4–7 квіток, які розпускаються поступово, а тому продовжують загальний період декоративності. Він має виражений блиск пелюсток при штучному світлі, що додає елегантності в інтер’єрі. Цей сорт вирізняється стабільністю цвітіння, формує симетричні квіти без деформацій, а завдяки махровості — не має тичинок, що зберігає квітку довше у чистому вигляді. Вважається одним з найбільш естетично завершених сортів серед білих гіппеаструмів. Ідеальні умови для вирощування: посадка амарилісу в квітковому горщику може бути здійснена в різний час року. Найкраще це робити навесні, хоча можна почати і пізно восени, якщо сезон виявився теплим. Для посадки необхідно вибрати горщик, який буде глибоким, але не дуже широким, щоб коріння рослини мало достатньо місця для розвитку. Важливо також забезпечити належний дренаж на дні горщика, використовуючи, наприклад, биту цеглу чи керамзит. Ґрунт має бути пухким і багатим на поживні речовини, з хорошою водопроникністю. Посадка амарилісу в ґрунт зазвичай проводиться в травні-червні, коли погодні умови сприяють активному росту рослини. Досить важливим етапом є вибір місця для посадки: культура любить добре освітлені ділянки з живильним ґрунтом, тому якщо ґрунт бідний, можна додати гумус та органічні добрива. Під час посадки цибулини повинні знаходитися на глибині близько 20 см, із відстанню 30 см між ними. Після посадки полив слід проводити помірно, щоб не стимулювати надмірний ріст зеленої маси, що може негативно вплинути на квітки. Коли квітконос досягне висоти 7-10 см, потрібно збільшити полив і встановити опору для стебла. Враховуючи, що його цвітіння припадає на осінь і зиму, коли світловий день коротший, рослині слід додавати штучне освітлення. Найкращими місцями для його розташування є південні або південно-східні вікна. Що стосується вологості, амариліс не потребує додаткового обприскування, якщо вологість в кімнаті нормальна. Однак якщо повітря занадто сухе, можна злегка зволожити ґрунт. У період спокою обприскування припиняється. Для уникнення пересихання ґрунт можна зволожувати раз на 20 днів. Полив повинен бути помірним, особливо під час вегетації. Коли квітконос досягає 7-10 см, полив збільшується, але завжди потрібно стежити, щоб вода не застоювалася в горщику, що може призвести до загнивання коренів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-47%

Алліум Lucky Balloons - справжня знахідка, якщо ви любите створювати неймовірні квіткові композиції! На відміну від більшості алліумів, одна цибулина цього сорту утворює кілька стебел, кожне з яких увінчане великою кулястою квіткою — загальний ефект такий же радісний, як і букет повітряних кульок! Ви будете почуватися справді щасливими, коли ці красуні розквітнуть наприкінці весни, а бджоли будуть просто у захваті від неймовірно багатих на нектар квітів. Цей сорт цінують за яскравість і стійкість: максимум щільних кольорових кульок протягом 3–4 тижнів. Як і більшість алліумів, він повністю морозостійкий, надійний і потребує дуже мало вашої уваги після посадки. На середньорослих стеблах заввишки до 40-50 см ці квіти не виглядають громіздко, а радше ніби підвішені в повітрі — дуже легкі та декоративні. Завдяки цьому він відмінно виглядає як проміжна ланка між низькими бордюрними рослинами й масивнішими декоративними багаторічниками або чагарниками. Він добре тримає вертикаль, не потребує підв’язування, не боїться опадів і не страждає від перепадів температур. Це чудовий вибір для міських садів, шкіл, громадських просторів або дач, де важливо мати яскравий ефект без складного догляду. Ідеальні умови для вирощування: алліум - це та рослина, що приживається та росте практично будь-де багато років. Він не потребує особливих підживлень та догляду, а тішить своїм цвітінням та практичністю кожного садівника. Однак деякі аспекти догляду та посадки таки варто врахувати. Передовсім пам’ятайте, що алліум любить сонце, тому обирайте добре освітлену ділянку для цієї величної рослини. Уникайте занадто вологих та щільних ґрунтів, які можуть спричинити гниття цибулин. Для покращення дренажу рекомендується додати в посадкову лунку пісок або гравій. І ще один важливий момент з приводу ґрунтів: декоративна цибуля добре росте в нейтральному або слаболужному ґрунті, а ось кислих грунтів варто уникати - там цвітіння ви не дочекаєтесь. Посадку цибулин алліуму рекомендується проводити восени - орієнтовно, у вересні-жовтні (головне - до настання холодів, аби рослина встигла приживитися), на глибину, що вдвічі перевищує розмір цибулини. Простору між цибулинами лишайте вдосталь - алліум полюбляє простір. Після посадки основний догляд за алліумами — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Поливайте помірно, особливо у період активного росту. Уникайте перезволоження. Алліуму не потрібне особливе підживлення, але якщо ґрунт бідний, можна використовувати комплексні добрива для цибулинних рослин. Не забувайте видаляти відцвілі суцвіття після цвітіння, аби рослина не витрачала на них зайвої енергії.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-62%

Фрітіларія Сrown Rubra Maxima, більше відомий як “Імператорський рябчик” - є королевою свого роду і просто вимагає, щоб її помічали. Але ні, вона не потребує особливої маленької садової ніші, яка дозволить їй бути оціненою. Вона оголосить про свою присутність фанфарами насичено-помаранчевих квітів, що підвішені під пучком листя на кінчику кожного високого квітучого стебла. У квітні, коли вона розкривається, миттєво привертає увагу з усіх точок саду. Найкраще росте у поєднанні з білими нарцисами, бузковими гіацинтами або світло-жовтими тюльпанами — тоді її багряне полум’я виграє на повну силу. Дуже важливо забезпечити хороший дренаж — застій води може зашкодити цибулинам. Ця рослина також відома своєю стійкістю до шкідників і гризунів — завдяки характерному аромату цибулин. Це ідеальна фрітіларія для урочистої клумби, парадної зони та центральних ділянок клумби. Виростає заввишки до 100 см (а подекуди й більше!), а кожен квітконос здатен сформувати аж 6 неймовірно великих квітів. Тож, так! - це не просто весняна рослина, а її архітектурна форма, потужна висота й насичене забарвлення створюють відчуття величі й динаміки. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-40%

Виноград білий ранній Хелена — сорт винограду, який приваблює дуже великими ягодами та гарною транспортабельністю. Ягоди овальні, світло-бурштинові, з блиском, соковиті та ароматні. Смак приємний, з легким мускатним відтінком. Грона великі — до 1 кг і більше, щільні, мають високий товарний вигляд. Сорт починає дозрівати вже з кінця липня — початку серпня. Кущі сильнорослі, потребують формування, але легко піддаються обрізці. Добре переносить високу температуру, стабільно плодоносить навіть у посушливих регіонах. Лоза визріває добре, зимостійкість — середня. Це ідеальний варіант для вирощування з комерційною метою. Ягоди щільні, не тріскаються, довго зберігаються і добре переносять транспортування. Завдяки крупноплідності й ранньому дозріванню, сорт завжди має попит на ринку та є гарним вибором для невеликих господарств. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 4 ₴
розстрочка
-36%

Амариліс Double Dream (Дабл Дрім) — приклад вдалої селекції в напрямку створення великоквіткових, ряснопелюсткових рослин із незвичним, але гармонійним забарвленням. Квітка має класичну піоновидну форму: пелюстки розміщуються у 4–5 концентричних рядах, кожен з яких відрізняється як розміром, так і легкими варіаціями форми – від овальних до вузько-загострених. Пелюстки з ближчих до центру рядів мають більш насичене рожеве забарвлення з сітчастими прожилками, зовнішні – світліші, іноді з зеленуватим відтінком з тильного боку. Кожна квітка має в середньому від 20 до 30 пелюсток, що накладаються один на одного із щільністю, достатньою для формування об’ємного ефекту навіть при частковому розкритті. Загальна форма суцвіття нагадує декоративні сорти троянд або хризантем. Розмір квітки сягає 16–19 см у діаметрі, висота квітконосу — до 60 см. Суцвіття розташоване на міцному стеблі, що витримує вагу без деформацій. Особливу увагу заслуговує аромат — він ніжний, із легкими квітковими і фруктовими нотами, не різкий, але виразно помітний у закритому приміщенні. Сорт також демонструє стабільне цвітіння з одночасним розпусканням більшості бутонів на одному стеблі. За сезон цибулина може дати два квітконоси. Ідеальні умови для вирощування: посадка амарилісу в квітковому горщику може бути здійснена в різний час року. Найкраще це робити навесні, хоча можна почати і пізно восени, якщо сезон виявився теплим. Для посадки необхідно вибрати горщик, який буде глибоким, але не дуже широким, щоб коріння рослини мало достатньо місця для розвитку. Важливо також забезпечити належний дренаж на дні горщика, використовуючи, наприклад, биту цеглу чи керамзит. Ґрунт має бути пухким і багатим на поживні речовини, з хорошою водопроникністю. Посадка амарилісу в ґрунт зазвичай проводиться в травні-червні, коли погодні умови сприяють активному росту рослини. Досить важливим етапом є вибір місця для посадки: культура любить добре освітлені ділянки з живильним ґрунтом, тому якщо ґрунт бідний, можна додати гумус та органічні добрива. Під час посадки цибулини повинні знаходитися на глибині близько 20 см, із відстанню 30 см між ними. Після посадки полив слід проводити помірно, щоб не стимулювати надмірний ріст зеленої маси, що може негативно вплинути на квітки. Коли квітконос досягне висоти 7-10 см, потрібно збільшити полив і встановити опору для стебла. Враховуючи, що його цвітіння припадає на осінь і зиму, коли світловий день коротший, рослині слід додавати штучне освітлення. Найкращими місцями для його розташування є південні або південно-східні вікна. Що стосується вологості, амариліс не потребує додаткового обприскування, якщо вологість в кімнаті нормальна. Однак якщо повітря занадто сухе, можна злегка зволожити ґрунт. У період спокою обприскування припиняється. Для уникнення пересихання ґрунт можна зволожувати раз на 20 днів. Полив повинен бути помірним, особливо під час вегетації. Коли квітконос досягає 7-10 см, полив збільшується, але завжди потрібно стежити, щоб вода не застоювалася в горщику, що може призвести до загнивання коренів.
кешбек від 2 ₴
розстрочка
-40%

Фрітіларія Purple Favorite - це невеличка, але напрочуд елегантна рослина, що не залишиться непоміченою у вашому саду - це ми гарантуємо! Наприкінці весни та на початку літа вона утворює суцвіття на стеблах завдовжки 90 см, і ці квіти просто неймовірні. Великі звисаючі суцвіття виглядають так, ніби вони вкриті матовим покриттям, а їх відтінки фіолетового, червоного та сливового кольорів темніють майже до фіолетово-чорного. Вони поступово розкриваються від гори до низу і виглядають дуже красиво на фоні насиченого зеленого листя. Крім того, цей сорт надзвичайно високий для весняноквітучих квітів, а тому створює грандіозний ефект, якщо її посадити серед інших цибулинних представників, наприклад таких як тюльпани та нарциси. А ще він ідеально підходить для бордюрів, клумб, альпінаріїв і навіть для посадки в горщиках. Предки цієї рослини походять з південної Туреччини. Тому то й, цей рябчик віддає перевагу спекотним, захищеним місцям. Однак, він також міцний та повністю морозостійкий і відмінно приживається в українському кліматі. А ще дуже гарно підходить для сонячних бордюрів з хорошим дренажем та особливо добре виглядає поруч з білою красунею Meleagris Alba - вони створюють своєрідний контраст і від того сад виглядає живим і насиченим. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-44%

Троянда Айсфогель (Eisvogel) штамб — вишукана чайно-гібридна троянда, яка підкорює своїм двокольоровим забарвленням і формою квітки. Бутони з ліловими хвилястими пелюстками розкриваються в квітки з медово-абрикосовим серцем, що створює унікальний ефект градієнту. Розмір квітки — 10–12 см, суцвіття зазвичай складається з 3–5 бутонів. Форма чашоподібна, щільна, пелюстки товсті та добре тримаються на кущі, навіть під час дощу. Аромат насичений, екзотичний, добре відчутний на відстані, особливо у вечірній час. Крона троянди пишна, облистяна, з глянцевим темно-зеленим листям, яке додає рослині елегантного вигляду. Висота рослини 140-160 см, а тому вона одразу ж впадає в око, де б не росла. Сорт має високу стійкість до хвороб. Листя не жовтіє, не вкривається плямами навіть у період підвищеної вологості. Рослина стійка до борошнистої роси, чорної плямистості та типових шкідників. Завдяки міцному імунітету та морозостійкості сорт добре зимує і не вимагає особливих зусиль при вирощуванні. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.