Пушкінія Libanotica Alba - це тихий мінімалізм у світі весняних цибулинних рослин: жодних смужок, жодної метушні, лише чиста елегантність. Ця повністю біла представниця свого виду замінює звичні блакитні смужки на чітке білосніжне цвітіння, пропонуючи свіжий, сяючий погляд на лісову класику. Кожна зірчаста квітка зібрана в пухких, витончених суцвіттях на верхівках тонких стебел, створює м’яке мерехтіння, яке особливо миле в ранковому світлі. Завдяки мініатюрності (10–15 см) цей сорт добре поєднується з іншими ранніми весняними квітами, не перекриваючи їх, а підкреслюючи загальну картину. Ідеально підходить тим, хто хоче білого кольору в саду на самому початку сезону. Вона чудово виглядає на тлі темнішої мульчі, ґрунту або навесні ще не зазеленілої трави. Може рости в контейнерах, альпінаріях, між плитками доріжок чи в бордюрах. І хоча квітка виглядає крихкою, вона дуже витривала: не боїться заморозків, дощів чи коливань температури. Цвіте до трьох тижнів, іноді більше — залежно від весни. З практичного боку — ідеальний вибір для того, щоб створити акуратну весняну лінію без зайвого клопоту. Вона сама розростається з року в рік, не витісняє сусідів і не вимагає особливого догляду. А в компанії з кроксами, синіми гіацинтами чи білими нарцисами - створює справді вражаюче видовище! Ідеальні умови для вирощування: пушкінія - одна з найперших весняних квітів, і саме тому вона така бажана в кожному саду. Її ніжні блакитно-білі квітки з’являються ще до того, як повністю зійде сніг, і щороку повертаються без зайвих зусиль. Щоб ця невибаглива красуня почувалась у вашому саду комфортно, варто підібрати для неї правильне місце. Ідеально — сонячна або напівзатінена ділянка, наприклад, під листяним деревом, яке ще не дає тіні навесні. У такому місці вона отримає багато світла на початку сезону, а влітку — трохи захисту від спеки. Ґрунт має бути легкий, пухкий і добре дренований. У важкому або застійному ґрунті цибулини можуть загнивати. Посадку проводять восени, орієнтовно в жовтні, коли температура вже знижується, але ґрунт ще не мерзлий. Цибулинки заглиблюють на 5–8 см, залишаючи між ними по 5–10 см. Поливати після посадки треба помірно, просто щоб зволожити землю, а не перезволожити її. Навесні, після появи зелені, пушкінію поливають регулярно, особливо в суху погоду. Важливо не допускати пересихання ґрунту в період активного росту. Коли рослина відцвіте, листя не обрізають — його треба залишити, щоб цибулина змогла накопичити поживні речовини. У цей період також можна підживити рослину калійним добривом. У більшості регіонів України пушкінія добре зимує без укриття. Якщо зими у вашій місцевості дуже суворі (нижче –15°C), варто замульчувати ділянку торфом, перегноєм або просто шаром сухого листя. Через 3–4 роки рослини бажано пересадити — викопати, поділити гнізда цибулин і висадити знову. Це не обов’язково, але допоможе уникнути дрібнішання квіток.