Часник Софіївський (озимий) — класика української селекції, виведений Уманською сільськогосподарською академією і зареєстрований ще у 1990 році. Один із найстабільніших і надійних озимих сортів для промислового вирощування. Сорт середньостиглий: дозріває протягом 98–105 днів після сходів. Рослина міцна, формує 8–12 широких темно-зелених листків, а стрілка може виростати до 150 см. Цибулина велика, плескувата з витягуванням догори, щільна, добре сформована. Покривні луски мають ніжний світло-фіолетовий відтінок з бузковими смужками, що робить сорт привабливим на ринку. В голівці зазвичай 5–10 зубчиків вагою 10–20 г, тоді як сама головка може важити 60 г і більше! Врожайність стабільно висока — від 14 до 20 тонн з гектара при дотриманні агротехніки. Смак — середньо-гострий, ніжний, добре збалансований, що робить цей сорт ідеальним для кулінарії. Добре зберігається до 11 місяців. Дуже добре переносить як сильні морози (до -30–35°C), так і спекотні літні дні — за умови своєчасного поливу. Надійно зберігає товарні якості під час транспортування і не втрачає аромату при термообробці. Сорт стійкий до основних хвороб часнику, включно з фузаріозом, нематодою, гнилями та бактеріозами. Проте, як і у випадку з іншими озимими сортами, варто щороку оновлювати посадковий матеріал: висаджуйте 25–30% однозубками, отриманими з бульбочок, щоб уникнути накопичення хвороб і втрати врожайності. Особливості агротехніки: найкращими попередниками для часнику є бобові культури, гарбузові, капуста, рання картопля або зернові (крім жита). У жодному разі не варто садити часник після цибулі або самого ж часнику — це призведе до накопичення збудників хвороб у ґрунті. В ідеалі — повертати культуру на те саме місце не частіше, ніж раз на 4 роки. Ділянка має бути добре освітленою, рівною або з легким ухилом для стоку води, з родючим, добре дренованим ґрунтом, що не застоює вологу. Підготовку ґрунту починають з осені: ділянку перекопують на глибину 25–30 см із внесенням перегною або компосту (свіжий гній заборонений). Весняні сорти можна садити після передпосівного боронування, а озимі — у вже готовий, осілий ґрунт. Глибина посадки залежить від типу ґрунту: в легких — глибше (6–7 см), у важких — трохи менше (4–5 см). Відстань між рядками — 20–30 см, між рослинами — 8–10 см. У догляді за часником головне — не допустити перезволоження, особливо під час дозрівання головки. Рослини потребують регулярного розпушування, прополювання, 2–3 підживлень (азотне — на початку росту, калійно-фосфорне — в середині вегетації), а також обробок проти хвороб (фузаріоз, іржа, біла гниль) та шкідників (цибулева муха, трипси). Стрілки у стрілкуючих сортів видаляють, щойно вони з’являються — це стимулює ріст головки. Озимий часник прибирають у липні, весняний — у серпні, коли листя починає підсихати. Головки обов’язково досушують у тіні, зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Часник досить стійкий до холодів (особливо озимі сорти), але вразливий до застою вологи та загущення. Основні проблеми — гнилі (особливо при дощовій погоді), бактеріальні плямистості, а також ураження кліщем і мухою. Для профілактики важливо дотримуватися сівозміни, не загущувати посадки, використовувати здоровий посадковий матеріал і не перегодовувати рослини азотом.