Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Відкрити картку
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
Знайдено 203 товари
Приналежність
Вид
Колір
Бренд
Ціна
від
до
Аудиторія
Час посадки
Країна бренду
Час цвітіння
Країна виробництва
Висота рослини
¯\_(ツ)_/¯
У вас немає обраних фільтрів

Агроволокно

агроволокно білеагроволокно 100агроволокно чорнепарник з агроволокнаагроволокно від бур'янів
Вид
-33%

Ранункулюс (лютик) Tomer Red — сорт, що просто створений для тих, хто полюбляє яскраві та насичені кольори. Насичений червоний, що дуже гарно виглядає як у саду, так і в букетах, а ще ідеально підходить для горщиків чи кашпо, або ж просто як кімнатна рослина. Його бутони мають діаметр близько 7–9 см, добре набиті пелюстками, які щільно тримають форму. У зрізаному вигляді він зберігає свіжість до 10 днів, що робить його справжнім улюбленцем флористів. Висота рослини — приблизно 25 см, що дозволяє вирощувати її і у відкритому ґрунті, і в контейнерах, навіть на балконі. Квітка не вигорає на сонці та зберігає свій насичений колір протягом усього періоду цвітіння. Завдяки своїй висоті і міцним квітконосам цей сорт не потребує підв’язки, що зручно для тих, хто не має часу на складний догляд. З практичної точки зору, це один із найбільш стійких сортів до вологи та температурних коливань. Він дуже полюбився садівникам з усього світу через свою невибагливість та максимальну простоту вирощування. Тож, якщо ви навіть початківець у садівництві та щойно почали займатися ранункулюсами, цей сорт ідеальний варіант для вас. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
кешбек від 3 ₴
розстрочка
-29%

Фрітіларія Persica Ivory Bells — справжня ботанічна розкіш, родом із південного сходу. Замість традиційних темно-фіолетових або помаранчевих квітів — ви отримаєте світлі, ніжно-кремові дзвіночки, які зібрані у видовжену щільну піраміду. Кожне суцвіття може містити до 20 пониклих квіток, які створюють враження витонченої колони. Висота рослини — до 60-90 см, тож вона домінує в клумбі, привертаючи увагу навіть здалеку. Цвітіння припадає на квітень - травень, коли навколо ще мало яскравих барв, і саме тоді ця квітка на повну силу показує свою красу. Цей сорт надає саду нотку екзотичності, але водночас виглядає стримано і вишукано — чудово пасує до декоративних злаків, тюльпанів, рябчиків імператорських та ранніх багаторічників. Дуже добре виглядає в групових посадках по 3–5 штук на фоні темної мульчі чи гравію. Цибулини великі та сильні, дають стабільне цвітіння вже з першого сезону. А сама рослина досить морозостійка і з легкістю витримує навіть найбільш суворі морози. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
-33%

Ранункулюс (лютик) Tomer Orange — квітка, що виглядає напрочуд декоративно та елегантно в будь-яких посадках, а особливо на фоні жовтих чи білих лютиків. Його яскравий колір заходу сонця моментально привертає увагу. Пелюстки щільно закручені в ідеальні спіралі, що розкриваються повільно, наче апельсиновий сорбет на весняному сонці. Бутони дуже густонабиті і часом нагадують мініатюрні троянди чи півонії, але зберігають свою декоративність та елегантність як королівські ранункулюси. Добре пасує як для моно-посадок, так і для контрастних міксів — з фіолетовими, білими або навіть темно-червоними квітами. Він чудово виглядає у букетах, особливо у весільних або сезонних — приносить із собою тепло і радість. Виростає заввишки до 25 см, а цвіте впродовж липня-серпня, що створює враження справжнього продовження квіткового сезону у будь-якому саду. Ми радимо висаджувати одразу декілька бульб ранункулюсів, бо це саме та рослина, що точно має прикрашати вашу ділянку вже цього сезону. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград синій середньоранній Надія АЗОС — столовий сорт середньораннього дозрівання — збирати врожай можна вже через 120–130 днів після початку вегетації. Кущі потужні, швидко ростуть і формують багато пагонів. Квітки двостатеві, тож додаткових запилювачів не потрібно. Іноді один пагін дає до трьох суцвіть — гарна заявка на щедрий урожай. Грона ширококонічні або злегка гіллясті, середньої щільності або навіть пухкі. Їхня вага зазвичай становить 500–700 г, але при гарному догляді окремі кисті виростають до 2–3 кг. Ягоди видовжені, злегка загострені, темно-сині, майже чорні, з легким восковим нальотом. М’якоть м’ясиста, хрустка, з приємним, гармонійним смаком без різких нот. Цукристість тримається на рівні 15–17%, кислотність — 7–8 г/л. У вологі роки можливе горошення чи розтріскування ягід, тому бажано слідкувати за рівнем вологи в ґрунті. Сорт має високу врожайність і стабільно плодоносить — до 160 ц/га. Плодоносними є 80–90% пагонів. Рекомендується обрізка на 6–10 вічок, але й коротка обрізка на 2–3 дає гарні результати — грона стають особливо великими. Важливо не допустити загущення — кущ потребує нормування та провітрювання. Сорт також здатен формувати додатковий урожай на пасинках. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-4%

Лаванда — багаторічна квіткова рослина, відома своїм неповторним ароматом та лікарськими властивостями. Вона формує напівкущик висотою 30–40 см у відкритому ґрунті та близько 25 см у горщику. Духмяні фіолетово-блакитні квіти зібрані в колосоподібні суцвіття, які цвітуть протягом усього сезону. Лаванда використовується в ландшафтному дизайні, для створення сухоцвітів, як пряність та інгредієнт для ароматичних виробів. Вона також відлякує шкідників і приваблює комах-запилювачів. Проростає ця красуня досить довго, а тому сіяти її на розсаду потрібно якомога раніше — наприкінці грудня чи в січні. Насіння проростає погано, тому до посіву його потрібно стратифікувати щонайменше місяць: після замочування його висаджують у контейнер з вологим піском і на 30 днів лишають у холодильнику. Догляд за лавандою включає регулярне розпушування ґрунту, помірний полив і формуюче обрізання. Рослина потребує сонячного місця з легким, добре дренованим ґрунтом із нейтральною або лужною реакцією (pH 6,5–7,5). Поливають лаванду рідко, але рясно, особливо під час тривалої спеки, уникаючи застою води, який може викликати загнивання коріння. На зиму у відкритому ґрунті її рекомендується вкривати ялиновим гіллям або агроволокном, особливо в регіонах із суворими зимами. Замовляйте насіння ТМ Садиба в нашому Інтернет-магазині прямо зараз - і вже зовсім скоро насолоджуйтеся неймовірним та яскравим цвітінням! А ми швидко обробимо замовлення та оперативно надішлемо його до будь-якого міста України. Переваги покупки насіння у нашому інтернет-магазині: Широкий асортимент насіння овочів, зелені, квітів і пряних трав від перевірених виробників; Усе насіння проходить контроль схожості, чистоти та відповідності сортовим ознакам; Регулярне оновлення складу, тому ви отримуєте тільки свіже, життєздатне насіння; Без ГМО; Зручна доставка по всій Україні; Доступні ціни та вигідні акції - купуйте якісне насіння без переплат.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-53%

Фрітіларія Maxima Lutea — досить високоросла рослина, що одразу ж привертає увагу у будь-якому саду. Її не сплутаєш ні з чим: високе квітконосне стебло, оточене пишною короною з яскраво-жовтих квітів-дзвоників, які поникло звисають у всіх напрямках. А зверху — зелений пір’ястий чубчик із декоративного листя, що робить рослину схожою на мініатюрну пальму. Висота цієї пишноти — до 110–120 см, тому вона справжній вертикальний акцент на будь-якій клумбі. Це та сама класика, яку обожнюють в садівництві за її ефектність, надійність і багаторічну витривалість. Вона цвіте впродовж цілого травня місяця, бо зацвітає вже на початку і тримається на міцних стеблах аж до останнього. В груповій посадці цей сорт створює неймовірно сильне враження, особливо якщо посадити його на фоні каміння, хвойників чи бордюрів із низьких весняних квітів. Яскраво-жовте цвітіння виглядає святково й завжди викликає посмішку. Після цвітіння фрітіларія утворює великі насіннєві коробочки. Утворене насіння швидко втрачає свою схожість, тому його слід використовувати в перший рік. Цибулина рослини має округлу форму, злегка сплюснуту горизонтально. Вона складається з 2-3 зрощених м'ясистих лусок і відрізняється гострим специфічним запахом. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград білий середньоранній Антоній Великий — НОВИНКА! Середньоранній сорт, що дозріває вже за 115-125 днів після цвітіння. Та найбільше цей сорт цінується за дуже великі грона вагою до 1,5 кг та красиві білі ягоди з легким бурштиновим відтінком. Ягоди мають подовжено-овальну форму, щільну м’якоть і солодкий гармонійний смак. Кожна ягідка важить до 12-14 г, а завдяки щільній шкірочці добре зберігається на кущі та не тріскається після дощу. Кущі сильнорослі, лози визрівають добре навіть у регіонах із прохолодним літом. Сорт стійкий до мілдью і сірої гнилі, що значно полегшує догляд і зменшує потребу в обробках. Має дуже високу морозостійкість (до -23°C), а тому чудово пристосовується до українського клімату. А ще він добре підходить як для вживання в свіжому вигляді, так і для створення легких домашніх вин. Грона мають привабливий товарний вигляд, тому сорт популярний серед тих, хто вирощує виноград для реалізації. Добре транспортується, має високу лежкість і не втрачає смаку протягом кількох днів після збору. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-52%

Фрітіларія Species Acmopetala - це одна з найвишуканіших дикорослих фрітіларій, яка виглядає напрочуд красиво та елегантно! Має дуже цікаве забарвлення - зовнішня частина пелюсток зеленувата, із червонуватими або шоколадними смужками, а всередині — кремова з легким блиском. У природі вона росте в Лівані, Сирії та Туреччині, а тому прекрасно адаптована до теплих і посушливих весен, але й у наших умовах почувається дуже впевнено. Цвіте ця красуня у квітні–травні, формуючи 1–3 квітки на кожному стеблі. Форма самої квітки видовжена, ніби дзвіночок з тонким силуетом. Виростає заввишки до 40–50 см, що дозволяє їй підніматися над більш низькорослими рослинами й створювати гарну вертикальну динаміку. Її варто садити в міксбордерах, серед трав або в рокаріях, особливо ефектно вона виглядає серед каміння або на тлі гравійних доріжок. Не боїться сонця, але потребує хорошого дренажу — застій води цибулинам шкодить. Добре розмножується, стійка до гризунів і невибаглива в догляді — головне не забувати про легкий полив і, оскільки ця красуня з теплих країв, то без мульчування на зиму не обійтися. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-52%

Фрітіларія Imperialis Rubra - це класика імператорських фрітіларій, червона, потужна, злегка драматична. Вона ж бо й справді має бути у кожному саду, бо здобула собі таку популярність серед садівників з усього світу, що годі й уявити. Подібно до сорту свого “старшого брата” Сrown Rubra Maxima тут глибоко-червоні пелюстки теж схиляються, мов келихи, над листяним “комірцем”, однак за розміром самі квіточки дещо менші - орієнтовно 5-7 см в діаметрі. Тоді як доросла рослина виростає заввишки до 100–120 см, а тому цей сорт створює справжню вертикаль у ландшафті, якої так не вистачає навесні, коли більшість квітів тримається ближче до землі. Вона не лише ефектна, а й витривала. Її часто висаджують як природний бар'єр від кротів і мишей — завдяки характерному запаху цибулин. У догляді — одна з найменш вибагливих: любить сонце або легку напівтінь, потребує дренованого ґрунту, не боїться морозів. Цвіте у квітні — травні, і при цьому залишається декоративною ще довго після цвітіння завдяки красивому листю. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Луллабі (Lullaby) штамб — одна із найбільш оригінальних НОВИНОК серед штамбових троянд. Її бузково-фіолетові квітки з біло-зеленими зовнішніми пелюстками виглядають надзвичайно свіжо й казково. Бутони великі, 10–15 см у діаметрі, густомахрові — до 50 пелюсток. Вони розкриваються поступово, довго зберігаючи форму та колір, навіть у несприятливу погоду. Суцвіття невеликі, по 1–3 квітки, але кожна квітка — витвір мистецтва. А ще ця красуня чудово виглядає в ландшафті, особливо в комбінації з білими чи фіолетовими квітами або ароматною лавандою. Форма крони густа, компактна, листя шкірясте, темно-зелене. Висота рослини 140-160 см, тому вона гарно виглядає в будь-якому куточку саду. Сорт має високий рівень стійкості до основних захворювань троянд. Не уражається борошнистою росою, стійкий до чорної плямистості, добре переносить вологу погоду. Імунітет рослини посилений завдяки щепленню на сильну підщепу, тому сорт підходить навіть для недосвідчених садівників. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
-23%

Ранункулюс (лютик) Tomer Purple — той самий насичений та глибокий сорт, що додасть нотку елегантності та вишуканості в будь-яку посадку. А як красиво він виглядає в поєднанні з іншими світлими сортами - годі й уявити, який шквал емоції викликає це видовище. Майже виноградний фіолетовий, який надає саду ноток елегантності. Квіти у нього щільні, з багатьма шарами округлих пелюсток, що згортаються в ідеальну чашу. Він розпускається поступово, і кожен етап цвітіння по-своєму красивий. Виростає заввишки до 25 см, а тому дуже гарно виглядає як в одиночних посадках (в групах), так і в компанії з іншими низькорослими красенями. У вазі ці квіти зберігаються довго, а їх насичений колір тільки стає більш інтенсивним з часом. Сорт також стійкий до вітру, що робить його хорошим варіантом для відкритих ділянок. Зацвітає він, як і більшість ранункулюсів у відкритому грунті, вже в липні і тішить своїм неймовірним зовнішнім виглядом аж до серпня. Спробуйте посадити їх на своїй ділянці вже цього сезону - і ми запевняємо, ви точно не пошкодуєте. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-52%

Фрітіларія Сrown Rubra Maxima, більше відомий як “Імператорський рябчик” - є королевою свого роду і просто вимагає, щоб її помічали. Але ні, вона не потребує особливої маленької садової ніші, яка дозволить їй бути оціненою. Вона оголосить про свою присутність фанфарами насичено-помаранчевих квітів, що підвішені під пучком листя на кінчику кожного високого квітучого стебла. У квітні, коли вона розкривається, миттєво привертає увагу з усіх точок саду. Найкраще росте у поєднанні з білими нарцисами, бузковими гіацинтами або світло-жовтими тюльпанами — тоді її багряне полум’я виграє на повну силу. Дуже важливо забезпечити хороший дренаж — застій води може зашкодити цибулинам. Ця рослина також відома своєю стійкістю до шкідників і гризунів — завдяки характерному аромату цибулин. Це ідеальна фрітіларія для урочистої клумби, парадної зони та центральних ділянок клумби. Виростає заввишки до 100 см (а подекуди й більше!), а кожен квітконос здатен сформувати аж 6 неймовірно великих квітів. Тож, так! - це не просто весняна рослина, а її архітектурна форма, потужна висота й насичене забарвлення створюють відчуття величі й динаміки. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-23%

Виноград білий ранній Хелена — сорт винограду, який приваблює дуже великими ягодами та гарною транспортабельністю. Ягоди овальні, світло-бурштинові, з блиском, соковиті та ароматні. Смак приємний, з легким мускатним відтінком. Грона великі — до 1 кг і більше, щільні, мають високий товарний вигляд. Сорт починає дозрівати вже з кінця липня — початку серпня. Кущі сильнорослі, потребують формування, але легко піддаються обрізці. Добре переносить високу температуру, стабільно плодоносить навіть у посушливих регіонах. Лоза визріває добре, зимостійкість — середня. Це ідеальний варіант для вирощування з комерційною метою. Ягоди щільні, не тріскаються, довго зберігаються і добре переносять транспортування. Завдяки крупноплідності й ранньому дозріванню, сорт завжди має попит на ринку та є гарним вибором для невеликих господарств. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 7 ₴
розстрочка
-19%

Троянда Півоні Пінк (Peony Pink) штамб — вишуканий сорт із розкішними квітками, які легко сплутати з півонією. Вони великі, густомахрові, ніжно-рожевого кольору з легким фіолетовим відтінком. Діаметр квітів сягає 8–10 см, аромат насичений, фруктово-солодкий із деревними нотками. Її пелюстки випромінюють аристократичну елегантність і створюють враження старовинного саду. Цвітіння безперервне з червня по жовтень. Квітки з’являються у великих суцвіттях, розкриваються поступово, зберігаючи декоративність протягом тривалого часу. Висота штамба 140–160 см, крона густа, рівномірно розподілена. Листя щільне, яскраво-зелене, добре поєднується з ніжною палітрою бутонів. Сорт дуже стійкий до несприятливих погодних умов. Практично не уражається хворобами, чудово зимує і не потребує складного догляду. Добре підходить як для поодиноких, так і для групових посадок. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 6 ₴
розстрочка
-29%

Троянда Айсфогель (Eisvogel) штамб — вишукана чайно-гібридна троянда, яка підкорює своїм двокольоровим забарвленням і формою квітки. Бутони з ліловими хвилястими пелюстками розкриваються в квітки з медово-абрикосовим серцем, що створює унікальний ефект градієнту. Розмір квітки — 10–12 см, суцвіття зазвичай складається з 3–5 бутонів. Форма чашоподібна, щільна, пелюстки товсті та добре тримаються на кущі, навіть під час дощу. Аромат насичений, екзотичний, добре відчутний на відстані, особливо у вечірній час. Крона троянди пишна, облистяна, з глянцевим темно-зеленим листям, яке додає рослині елегантного вигляду. Висота рослини 140-160 см, а тому вона одразу ж впадає в око, де б не росла. Сорт має високу стійкість до хвороб. Листя не жовтіє, не вкривається плямами навіть у період підвищеної вологості. Рослина стійка до борошнистої роси, чорної плямистості та типових шкідників. Завдяки міцному імунітету та морозостійкості сорт добре зимує і не вимагає особливих зусиль при вирощуванні. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-52%

Фрітіларія Imperialis Garland Star - це та сама квітка, що приковує до себе сотні поглядів і змушує кожного відвідувача квіткової ділянки милуватися та чаруватися нею, а ви одразу ж готуйтеся приймати сотні компліментів в свій бік з приводу такої краси. Високі, до 110 см, стебла ніби створені для того, щоб нести на собі пишну квіткову гірлянду. Кожна квітка — насичено-помаранчева, із мідним переливом у променях весняного сонця. У центрі — традиційна для імператорських фрітіларій "корона" з листя, яка робить рослину схожою на тропічну пальму серед весняної прохолоди. Цей сорт чудово підходить для композицій на фоні живоплоту, біля огорож або в центрі великої клумби. Просто спробуйте посадити вже цього сезону - і вже за кілька років він утворить справжню колонію з високих, вражаючих квітконосів. Що характерно, його аромат — легкий (не такий насичений як інших представників цього виду), з характерною ноткою дикого часнику — надійно відлякує гризунів і кротів. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 7 ₴
розстрочка
-19%

Троянда Помпон Фловер Циркус (Pompon Flower Circus) штамб — штамбова троянда з неймовірно ніжним та витонченим виглядом. Квіти півонієподібної форми, діаметром 6–8 см, складаються з-понад 50 пелюсток. У розпуску бутон набуває багатоколірного вигляду: центр рожевий, а краї світло-кремові з легким зеленуватим відтінком. Ці квіти виглядають наче шовкові і довго тримаються на пагонах. Вони зібрані у пишні суцвіття від 3 до 10 квіток. Цвітіння тривале і рясне — крона вкрита квітами без просвітів. Формує компактну, охайну крону з темно-зеленим, глянцевим листям. Висота штамбової троянди — 140–160 см. Ідеально підходить для вирощування у горщиках, на терасах, балконах або в декоративних композиціях з іншими квітами. Завдяки пишності та романтичній формі квіток сорт чудово виглядає як у поодиноких посадках, так і у міксбордерах. Сорт вирізняється хорошою стійкістю до хвороб, в тому числі й до чорної плямистості та борошнистої роси. Витримує коливання вологості, стійкий до вітру, добре переносить як спеку, так і зниження температури. Це робить його надійним вибором для стабільного декоративного ефекту впродовж усього сезону. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-23%

Виноград рожевий ранній Лівія — столовий сорт дуже раннього терміну дозрівання. Це той виноград, що дозріває вже за 105-110 днів і тішить своїх власників дуже великими та солодкими ягодами. Що цікаво, сорт має авторське свідоцтво, а також свідоцтво про реєстрацію сорту в Державному реєстрі сортів рослин для промислового вирощування в Україні. Кущі середньо- або сильнорослі, добре ростуть у різних регіонах України. Квітка двостатева, що забезпечує стабільне запилення і щедрий урожай щороку. Грона досить великі, масою від 600 до 1000 г, подовжено-конічної форми, середньої щільності. Ягоди подовжено-яйцеподібні, рожево-малинові, з легким восковим нальотом. Вага однієї ягоди — 10–13 г. М’якоть ніжна, соковита, з дуже приємним мускатним смаком, який підходить як для свіжого вживання, так і для приготування соків або десертів. Шкірка тонка, не відчувається при їжі. Сорт має хорошу транспортабельність і зберігає товарний вигляд після збору. Лоза визріває повністю, морозостійкість до –21°C, рекомендовано укривати в холодних регіонах. Стійкість до хвороб середня, потребує профілактичних обробок. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-33%

Ранункулюс (лютик) Tomer Yellow — яскраво-жовтий ранункулюс з класичною формою квітки та помітною енергією. Квітка досягає 6–8 см у діаметрі, має пелюстки, що ближче до центру тримаються щільно, а зовнішні утворюють більш пухкий, м’який обрис. Сорт добре підходить для зрізу, прикрашає клумби, сонячні бордюри та гарно почувається навіть у півтіні. Висота стебла — до 35-40 см, а тому він гарно підходить навіть для горщиків чи просто на підвіконні. Цей сорт — ідеальний для створення сонячних композицій у саду: його можна поєднувати з білими, рожевими або навіть лавандовими квітами. Особливо добре виглядає в поєднанні з синіми мускарі або анемонами. У контейнері зберігає компактну форму, не розвалюється і зберігає щільний центр до самого кінця цвітіння. А ще це просто знахідка для садівників-початківців, бо він, по-перше, швидко проростає, не вимагає багато уваги і стабільно дає 2–3 квітконоси з кожної бульби. Добре переносить короткочасні похолодання та легку посуху, особливо якщо ґрунт добре структурований і мульчований. Це чудовий вибір для тих, хто хоче яскравих фарб без складного догляду. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
кешбек від 7 ₴
розстрочка
-19%

Троянда Принцеса Олександра Кентська (Princess Alexandra of Kent) штамб — один із найбільш елегантних англійських сортів, що носить ім’я садівниці-принцеси, закоханої в троянди. Квітки великі, густомахрові, розміром 10–12 см, мають теплий рожевий колір із ледь вловимим перламутровим відтінком. Бутони формуються в кистях по 1–3 квітки, що зберігають декоративність протягом тривалого часу. Незважаючи на вагу квітки, пагони не провисають, завдяки чому крона виглядає охайно. Штамбова форма висотою 140-160 см формує щільну, гармонійну крону з насиченим зеленим листям. Пагони рівні, витримують велику кількість бутонів без потреби у підв’язці. Аромат інтенсивний, глибокий, поєднує нотки чаю, цитрусу та чорної смородини, що поступово розкриваються протягом дня. Сорт відзначається високою стійкістю до основних захворювань троянд – борошнистої роси, іржі, чорної плямистості. Добре витримує дощову погоду і є надійним вибором для тривалого декоративного ефекту. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-23%

Виноград білий ранній Андрійчик (Італійський Н.Н.) — НОВИНКА! Один із найпопулярніших сортів італійської селекції, що поєднує раннє дозрівання, велику ягоду та надзвичайну декоративність грон. Дозріває дуже рано — вже на початку серпня. Грона конічні, щільні, масою до 800-1000 г. Ягоди великі, овальні, з прозоро-білим відтінком і яскраво вираженим мускатним смаком. Сорт швидко набирає солодкість навіть у прохолодні роки. Виноград добре переносить перепади температур, не тріскається, що особливо важливо для регіонів із нестабільним літом. Лоза визріває повністю, тому підходить для вирощування як на півдні, так і в північних областях. Після збору зберігаються до 15 днів без втрати якості продукту. У догляді невибагливий, добре реагує на помірне підживлення й своєчасну обрізку. Підходить для свіжого споживання, але також може використовуватись у десертах або соках. Завдяки своєму привабливому вигляду сорт часто обирають для реалізації на ринку або в особистих виноградниках. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград винний рожевий середньоранній Совіньйон Грі — винний сорт із середнім терміном дозрівання родом із Франції, але давно здобув популярність у виноробів з усього світу: Австрії, Угорщини, Румунії, Аргентини, США, Австралії та України. Молоді пагони цього красеня вкриті білим павутинним опушенням, а ніжні рожеві краї листя надають йому декоративного вигляду. Визріваючи, лоза набуває червонувато-бурого відтінку. Листя округле, глибоко вирізане, трьох- або п’ятилопатеве, із помітними вирізами та характерною густою опушкою знизу. Квітки у сорту двостатеві, що гарантує надійне самозапилення. Грона компактні, циліндричні або злегка розгалужені, довжиною близько 10–13 см. Маса кожного коливається від 75 до 120 г. Ягоди дрібні або середні, округлої чи трохи овальної форми, часто злегка деформовані. На світлі вони світло-зелені, але під сонцем набувають елегантного жовтувато-рожевого рум’янцю. Шкірка міцна, з характерним пруїновим нальотом і темними цяточками. Усередині — соковита м’якоть з насиченим, гармонійним смаком і незвичним відтінком, що нагадує пасльонові. Цей сорт ідеально підходить для виробництва благородних вин із виразним ароматом і свіжістю. Він формує смачну основу для витриманих білих або рожевих вин із тонкими фруктовими та трав’яними нотами. В одній ягоді — 2–3 кісточки, а 100 ягід важать у середньому до 130 г. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Виноград рожевий ранній Гурман Ранній — сорт для справжніх поціновувачів винограду з вишуканим смаком. Дозріває приблизно за 110-125 днів, що дозволяє насолоджуватися врожаєм вже наприкінці літа. Кущі потужні, з доброю силою росту, квітки обох статей, що забезпечує надійне запилення. Лоза визріває по всій довжині, а живці добре приживаються при розмноженні. Грона середнього розміру, вагою 700-1200 г, циліндроконічні, пухкі або середньої щільності. Ягоди видовжені, рожевого кольору, з тонким нальотом, вагою до 8-10 г. М’якоть м’ясиста, з дуже приємним гармонійним смаком, у якому часто відчувається нотка суниці або малини. Шкірка тонка, але міцна, не тріскає. Ягоди мають високий вміст цукру при низькій кислотності — це ідеальний варіант для дітей та десертних страв. Вирізняється стабільною врожайністю та чудовою транспортабельністю. Стійкість до основних хвороб середня, але за правильного догляду сорт проявляє себе як надійний і невибагливий. Морозостійкість до –25°C. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-24%

Брусниця середньостигла Руно Белявське — НОВИНКА! Виведена в Польщі, ця брусниця формує компактні кущики з округлою кроною діаметром до 35 см. У серпні на них дозрівають щільні, великі ягоди темно-червоного кольору з ледь блискучою тонкою шкіркою. Вони мають приємний кисло-солодкий смак і чудово підходять як для свіжого вживання, так і для переробки — особливо смачними виходять джеми та компоти. Також ця ягода просто ідеально підходить для заморожування. Сорт досить невибагливий, однак вирощувати його краще в кислих ґрунтах — можна використовувати ті ж ділянки, що й для журавлини або лохини. Полюбляє сонячні місця або легку напівтінь. Урожайність з одного куща може становити 0,2–0,4 кг, але не поспішайте розчаровуватися, бо ця брусниця здатна формувати одразу кілька хвиль плодоношення, тож ви точно встигнете насолодитися нею сповна. Брусниця має цілий ряд корисних властивостей: вона багата на вітаміни та антиоксиданти, зміцнює імунітет, покращує роботу сечовивідної системи та нормалізує рівень цукру в крові. Крім того, брусниця може бути корисною при лікуванні запальних процесів, захворювань нирок, шлунково-кишкового тракту, а також при інфекційних хворобах. Ідеальні умови для вирощування: що особливо важливо, то це той факт, що брусниця максимально невибаглива у догляді, але любить правильно підготовлений ґрунт. Найкраще росте на кислих ґрунтах - можна використовувати ті ж ділянки, що й для журавлини або лохини. Полюбляє сонячні місця або легку напівтінь. Саджанці висаджують на відстані 40–50 см один від одного. Перед посадкою варто занурити контейнер із рослиною у воду на 15–20 хвилин, щоб ґрунт добре зволожився. Посадкову яму копають глибиною і діаметром приблизно 40 см. На дно насипають дренаж (10–15 см дрібного гравію), а потім заповнюють сумішшю торфу, листової землі й піску в рівних частинах. Коріння розправляють, засипають сумішшю, злегка ущільнюють і добре поливають. Коренева шийка має залишатися на рівні землі. У подальшому догляд полягає у регулярному поливі, підживленні та мульчуванні. Особливо важливо поливати кущі в спеку — це захищає не лише від пересихання, а й від перегріву кореневої системи. Але надлишок води, як і застій, шкідливий: він витісняє кисень із ґрунту, що може призвести до загибелі рослини. На зиму брусниця чудово зберігається під сніговим покривом, але якщо зима видалася безсніжною та вітряною, верхній шар ґрунту може пересихати. У таких умовах варто подбати про додаткове укриття кущів — легким агроволокном або лапником. Такий простий догляд дозволить щороку отримувати гарний урожай ароматних ягід.