Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Зігрійтеся!
Блекаут
Відкрити картку
Техніка
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
Знайдено 215 товарів
Вид
Колір
Бренд
Ціна
від
до
Аудиторія
Час посадки
Країна бренду
Час цвітіння
Країна виробництва
Висота рослини
¯\_(ツ)_/¯
У вас немає обраних фільтрів

Агроволокно

агроволокно білекілочки для агроволокнаагроволокно 100агроволокно чорнепарник з агроволокнаагроволокно від бур'янів
Вид
кешбек від 3 ₴
-25%

Агроволокно чорне, щільністю 50г / м2 застосовується для укриття землі і мульчування. Варіанти застосування: захист від бур'янів; запобігання рослин від впливу низьких температур до -8 градусів; допомагає швидко прогрітися грунті; використання для захисту плодів від бруду і загнивання; затримує грунтову вологу; забезпечує хорошу зимівлю коріння рослин. Країна-виробник: Україна
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград рожевий ранній Преображення — міжвидовий гібрид раннього терміну дозрівання, що формує плоди вже за 100-110 днів. В українських садівників цей сорт завжди займає одне з перших місць і вже давно вважається одним із улюблених. А воно й не дивно, адже сорт поєднує у собі неабияку стійкість, витривалість та декоративні властивості. Кущі сильнорослі, з потужною лозою, яка добре визріває. Квітка двостатева, тому не потребує додаткових запилювачів. Грона величезні, вагою 700–1500 г, при гарному догляді — до 2 кг!, мають подовжено-конічну форму і привабливий вигляд. Ягоди дуже великі, видовжені, рожево-жовтуватого кольору, вагою 18-20 г. М’якоть щільна, соковита, смак гармонійний, без мускату, але дуже солодкий. Шкірка тонка, але досить міцна, не тріскає, що робить сорт придатним для транспортування. Сорт має хорошу стійкість до хвороб, але потребує обробок у вологих регіонах. Морозостійкість до –21°C. Тож якщо ви шукаєте надійний та смачний сорт винограду, саме цей здивує вас, і ви точно не пошкодуєте, що обрали його для свого саду. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Гібіскус сирійський Вайт Шифон — напрочуд елегантна та ніжна рослина, яка точно має бути у вашій колекції вже цього сезону, бо, по-правді, вона додасть особливої атмосфери кожному саду. Його великі сніжно-білі квіти з делікатно гофрованими пелюстками виглядають розкішно й освіжають будь-який куточок саду. Доросла рослина виростає до 1,5-2,5 метра, у діаметрі крона досягає 1,2 метра і під час цвітіння буквально потопає в білосніжних квітах. Річний приріст – 30-40 см. Цей сорт потребує сонячного місця — у тіні кількість бутонів буде меншою. Найкраще росте на легких родючих ґрунтах із хорошим дренажем. Регулярний полив у спеку та підживлення комплексними добривами з весни до осені забезпечать рясне й довге цвітіння. Морозостійкість — до -25°C, тож у більшості регіонів України зимівля проходить без проблем. Підходить як для одиночної посадки, так і для створення квітучих груп. Його часто висаджують біля терас, уздовж доріжок або біля альтанок. Білий колір квітів гармонійно поєднується з будь-якою палітрою саду, а сам кущ виглядає свіжо й елегантно навіть у найспекотніші дні літа. Ідеальні умови для вирощування: гібіскус сирійський — теплолюбна, витривала рослина, яка чудово почувається в саду, якщо забезпечити їй правильні умови. Для пишного цвітіння гібіскусу потрібне сонячне, добре захищене від вітру місце. У тіні рослина може витягуватись, формувати менше бутонів і загалом розвиватися повільніше. Ідеальне місце — південна чи західна сторона будинку або паркану, де вдень багато світла, а вночі не так холодно. Ґрунт має бути легким, добре дренованим і поживним, з нейтральною або слабколужною реакцією. Кислі та важкі глинисті ґрунти гібіскусу не підходять, тому перед посадкою у ґрунт можна додати перегній, компост і трохи піску. Посадкову яму готують розміром 50–60 см завглибшки і завширшки. На дно варто покласти дренаж — дрібний щебінь або керамзит. Посадку найкраще проводити навесні, після загрози заморозків, щоб рослина встигла адаптуватися до зими. У догляді гібіскус невибагливий, але потребує регулярного поливу — особливо в період бутонізації та цвітіння. Ґрунт має бути вологим, але не заболоченим. Підживлення проводять кілька разів за сезон — навесні азотними добривами, перед цвітінням — фосфорно-калійними. Обрізка гілок ранньою весною стимулює формування густої крони та нових бутонів. У регіонах з холодними зимами молоді кущі краще укривати на зиму, використовуючи агроволокно або мульчування навколо кореня товстим шаром торфу чи перегною.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Фрітіларія Сrown Aurora - це найпопулярніший сорт в нашому каталозі, що так полюбився садівникам України та світу, що його можна побачити практично будь-де! Квітки дуже великі, насиченого помаранчевого кольору, звисають у вигляді китиці навколо стебла, яке увінчане яскравим “гребенем” із зеленого листя. Це дуже виразна і архітектурна рослина — її неможливо не помітити! Цвітіння настає у квітні та триває понад два тижні. Виростає заввишки вона до 80–100 см, іноді навіть більше, що робить її однією з найвищих серед фрітіларій. В природі вона росте в жарких та посушливих місцях на просторах Афганістану і Гімалаїв, а тому краще обирати для неї сонячні місця, пухкий і багатий ґрунт із додаванням компосту та піску, а також хороший дренаж. Сорт ідеально підходить для центральної частини клумби або як фокусний акцент у парадній зоні. Що характерно, один квітконос здатен формувати аж 6 неймовірних квітів! - виглядає це справді вражаюче. Гризуни її оминають десятою дорогою (завдяки характерному запаху цибулин), а морозів вона не боїться взагалі, тож може зимувати навіть без укриття. З роками лише стає пишнішою, формуючи ефектну та вражаючу рослину! Тож це ідеальний вибір як для досвідчених садівників, так і для початківців, бо кращої за неї ви вже не знайдете! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
-65%

Фрітіларія Meleagris Alba у народі отримала назву “Рябчик зміїної голови”, а все через ексклюзивний та незвичайний зовнішній вигляд цієї рослини, що нагадує тіло змії: білосніжні квіти майже прозорі, злегка кремові, зі специфічними зеленими прожилками, що помітно лише у дощову чи прохолодну погоду, тоді як на сонці, квітка стає більш білосніжного відтінку. Листя темно-зелене, строкате із характерним блиском - виглядає дуже ефектно на фоні квітів. Що цікаво, то в дикому вигляді ця рослина цвіте на заході Гімалаїв та в Малій Азії, а тому вона справді витримує навіть екстремальні умови. Виростає заввишки до 30 см і формує дуже міцне стебло, що не згинається під дією вітрів чи інших погодних примх. Ця фрітіларія невибаглива, любить нейтральні, багаті гумусом і добре дреновані ґрунти, помірне сонце. А ще вона не боїться гризунів (а в народі побутує думка, що навіть може їх відлякувати!). Цвіте вона впродовж квітня-травня і на кожному стеблі формує одночасно 2-3 квітки, що виглядає справді красиво та заворожуюче. Для найкращого ефекту радимо вам висаджувати одразу щонайменше 10 цибулин - тоді отримаєте справжню квіткову феєрію. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 2 ₴
розстрочка
-66%

Фрітіларія Persica Ivory Bells — справжня ботанічна розкіш, родом із південного сходу. Замість традиційних темно-фіолетових або помаранчевих квітів — ви отримаєте світлі, ніжно-кремові дзвіночки, які зібрані у видовжену щільну піраміду. Кожне суцвіття може містити до 20 пониклих квіток, які створюють враження витонченої колони. Висота рослини — до 60-90 см, тож вона домінує в клумбі, привертаючи увагу навіть здалеку. Цвітіння припадає на квітень - травень, коли навколо ще мало яскравих барв, і саме тоді ця квітка на повну силу показує свою красу. Цей сорт надає саду нотку екзотичності, але водночас виглядає стримано і вишукано — чудово пасує до декоративних злаків, тюльпанів, рябчиків імператорських та ранніх багаторічників. Дуже добре виглядає в групових посадках по 3–5 штук на фоні темної мульчі чи гравію. Цибулини великі та сильні, дають стабільне цвітіння вже з першого сезону. А сама рослина досить морозостійка і з легкістю витримує навіть найбільш суворі морози. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
-51%

Ранункулюс (лютик) Tomer Orange — квітка, що виглядає напрочуд декоративно та елегантно в будь-яких посадках, а особливо на фоні жовтих чи білих лютиків. Його яскравий колір заходу сонця моментально привертає увагу. Пелюстки щільно закручені в ідеальні спіралі, що розкриваються повільно, наче апельсиновий сорбет на весняному сонці. Бутони дуже густонабиті і часом нагадують мініатюрні троянди чи півонії, але зберігають свою декоративність та елегантність як королівські ранункулюси. Добре пасує як для моно-посадок, так і для контрастних міксів — з фіолетовими, білими або навіть темно-червоними квітами. Він чудово виглядає у букетах, особливо у весільних або сезонних — приносить із собою тепло і радість. Виростає заввишки до 25 см, а цвіте впродовж липня-серпня, що створює враження справжнього продовження квіткового сезону у будь-якому саду. Ми радимо висаджувати одразу декілька бульб ранункулюсів, бо це саме та рослина, що точно має прикрашати вашу ділянку вже цього сезону. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград синій середньоранній Надія АЗОС — столовий сорт середньораннього дозрівання — збирати врожай можна вже через 120–130 днів після початку вегетації. Кущі потужні, швидко ростуть і формують багато пагонів. Квітки двостатеві, тож додаткових запилювачів не потрібно. Іноді один пагін дає до трьох суцвіть — гарна заявка на щедрий урожай. Грона ширококонічні або злегка гіллясті, середньої щільності або навіть пухкі. Їхня вага зазвичай становить 500–700 г, але при гарному догляді окремі кисті виростають до 2–3 кг. Ягоди видовжені, злегка загострені, темно-сині, майже чорні, з легким восковим нальотом. М’якоть м’ясиста, хрустка, з приємним, гармонійним смаком без різких нот. Цукристість тримається на рівні 15–17%, кислотність — 7–8 г/л. У вологі роки можливе горошення чи розтріскування ягід, тому бажано слідкувати за рівнем вологи в ґрунті. Сорт має високу врожайність і стабільно плодоносить — до 160 ц/га. Плодоносними є 80–90% пагонів. Рекомендується обрізка на 6–10 вічок, але й коротка обрізка на 2–3 дає гарні результати — грона стають особливо великими. Важливо не допустити загущення — кущ потребує нормування та провітрювання. Сорт також здатен формувати додатковий урожай на пасинках. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-22%

Лаванда — багаторічна квіткова рослина, відома своїм неповторним ароматом та лікарськими властивостями. Вона формує напівкущик висотою 30–40 см у відкритому ґрунті та близько 25 см у горщику. Духмяні фіолетово-блакитні квіти зібрані в колосоподібні суцвіття, які цвітуть протягом усього сезону. Лаванда використовується в ландшафтному дизайні, для створення сухоцвітів, як пряність та інгредієнт для ароматичних виробів. Вона також відлякує шкідників і приваблює комах-запилювачів. Проростає ця красуня досить довго, а тому сіяти її на розсаду потрібно якомога раніше — наприкінці грудня чи в січні. Насіння проростає погано, тому до посіву його потрібно стратифікувати щонайменше місяць: після замочування його висаджують у контейнер з вологим піском і на 30 днів лишають у холодильнику. Догляд за лавандою включає регулярне розпушування ґрунту, помірний полив і формуюче обрізання. Рослина потребує сонячного місця з легким, добре дренованим ґрунтом із нейтральною або лужною реакцією (pH 6,5–7,5). Поливають лаванду рідко, але рясно, особливо під час тривалої спеки, уникаючи застою води, який може викликати загнивання коріння. На зиму у відкритому ґрунті її рекомендується вкривати ялиновим гіллям або агроволокном, особливо в регіонах із суворими зимами. Замовляйте насіння ТМ Садиба в нашому Інтернет-магазині прямо зараз - і вже зовсім скоро насолоджуйтеся неймовірним та яскравим цвітінням! А ми швидко обробимо замовлення та оперативно надішлемо його до будь-якого міста України. Переваги покупки насіння у нашому інтернет-магазині: Широкий асортимент насіння овочів, зелені, квітів і пряних трав від перевірених виробників; Усе насіння проходить контроль схожості, чистоти та відповідності сортовим ознакам; Регулярне оновлення складу, тому ви отримуєте тільки свіже, життєздатне насіння; Без ГМО; Зручна доставка по всій Україні; Доступні ціни та вигідні акції - купуйте якісне насіння без переплат.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград білий середньоранній Антоній Великий — НОВИНКА! Середньоранній сорт, що дозріває вже за 115-125 днів після цвітіння. Та найбільше цей сорт цінується за дуже великі грона вагою до 1,5 кг та красиві білі ягоди з легким бурштиновим відтінком. Ягоди мають подовжено-овальну форму, щільну м’якоть і солодкий гармонійний смак. Кожна ягідка важить до 12-14 г, а завдяки щільній шкірочці добре зберігається на кущі та не тріскається після дощу. Кущі сильнорослі, лози визрівають добре навіть у регіонах із прохолодним літом. Сорт стійкий до мілдью і сірої гнилі, що значно полегшує догляд і зменшує потребу в обробках. Має дуже високу морозостійкість (до -23°C), а тому чудово пристосовується до українського клімату. А ще він добре підходить як для вживання в свіжому вигляді, так і для створення легких домашніх вин. Грона мають привабливий товарний вигляд, тому сорт популярний серед тих, хто вирощує виноград для реалізації. Добре транспортується, має високу лежкість і не втрачає смаку протягом кількох днів після збору. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград білий середньоранній Богатянівський — НОВИНКА! Відносно новий сорт на ринку, але він вже встиг завоювати собі неабияку популярність серед садівників з усього світу. Його грона масивні, подовжені, іноді досягають ваги 0,8–1,5 кг. Ягоди великі, довгасті, білого кольору з сонячним загаром і щільною, хрусткою м’якоттю. Смак солодкий, без кислинки, з ледь помітною фруктовою ноткою. Сорт середньоранній — дозріває орієнтовно в середині серпня, залежно від клімату. Добре переносить спеку та посуху, не боїться короткочасних дощів. Завдяки сильнорослому кущу та добрій стійкості до основних хвороб його можна вирощувати з мінімальними обробками. Виноград не обсипається з куща, тому є можливість збирати врожай поетапно. Цей сорт підходить як для домашнього вжитку, так і для продажу — особливо цінується за презентабельні грона. Грона добре транспортуються, не мнуться, зберігають привабливий вигляд у спекотні дні. Для підвищення урожайності рекомендується нормування грон і легке пасинкування. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-66%

Фрітіларія Species Acmopetala - це одна з найвишуканіших дикорослих фрітіларій, яка виглядає напрочуд красиво та елегантно! Має дуже цікаве забарвлення - зовнішня частина пелюсток зеленувата, із червонуватими або шоколадними смужками, а всередині — кремова з легким блиском. У природі вона росте в Лівані, Сирії та Туреччині, а тому прекрасно адаптована до теплих і посушливих весен, але й у наших умовах почувається дуже впевнено. Цвіте ця красуня у квітні–травні, формуючи 1–3 квітки на кожному стеблі. Форма самої квітки видовжена, ніби дзвіночок з тонким силуетом. Виростає заввишки до 40–50 см, що дозволяє їй підніматися над більш низькорослими рослинами й створювати гарну вертикальну динаміку. Її варто садити в міксбордерах, серед трав або в рокаріях, особливо ефектно вона виглядає серед каміння або на тлі гравійних доріжок. Не боїться сонця, але потребує хорошого дренажу — застій води цибулинам шкодить. Добре розмножується, стійка до гризунів і невибаглива в догляді — головне не забувати про легкий полив і, оскільки ця красуня з теплих країв, то без мульчування на зиму не обійтися. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Фрітіларія Imperialis Rubra - це класика імператорських фрітіларій, червона, потужна, злегка драматична. Вона ж бо й справді має бути у кожному саду, бо здобула собі таку популярність серед садівників з усього світу, що годі й уявити. Подібно до сорту свого “старшого брата” Сrown Rubra Maxima тут глибоко-червоні пелюстки теж схиляються, мов келихи, над листяним “комірцем”, однак за розміром самі квіточки дещо менші - орієнтовно 5-7 см в діаметрі. Тоді як доросла рослина виростає заввишки до 100–120 см, а тому цей сорт створює справжню вертикаль у ландшафті, якої так не вистачає навесні, коли більшість квітів тримається ближче до землі. Вона не лише ефектна, а й витривала. Її часто висаджують як природний бар'єр від кротів і мишей — завдяки характерному запаху цибулин. У догляді — одна з найменш вибагливих: любить сонце або легку напівтінь, потребує дренованого ґрунту, не боїться морозів. Цвіте у квітні — травні, і при цьому залишається декоративною ще довго після цвітіння завдяки красивому листю. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
-66%

Виноград білий ранній Хелена — сорт винограду, який приваблює дуже великими ягодами та гарною транспортабельністю. Ягоди овальні, світло-бурштинові, з блиском, соковиті та ароматні. Смак приємний, з легким мускатним відтінком. Грона великі — до 1 кг і більше, щільні, мають високий товарний вигляд. Сорт починає дозрівати вже з кінця липня — початку серпня. Кущі сильнорослі, потребують формування, але легко піддаються обрізці. Добре переносить високу температуру, стабільно плодоносить навіть у посушливих регіонах. Лоза визріває добре, зимостійкість — середня. Це ідеальний варіант для вирощування з комерційною метою. Ягоди щільні, не тріскаються, довго зберігаються і добре переносять транспортування. Завдяки крупноплідності й ранньому дозріванню, сорт завжди має попит на ринку та є гарним вибором для невеликих господарств. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Фрітіларія Purple Favorite - це невеличка, але напрочуд елегантна рослина, що не залишиться непоміченою у вашому саду - це ми гарантуємо! Наприкінці весни та на початку літа вона утворює суцвіття на стеблах завдовжки 90 см, і ці квіти просто неймовірні. Великі звисаючі суцвіття виглядають так, ніби вони вкриті матовим покриттям, а їх відтінки фіолетового, червоного та сливового кольорів темніють майже до фіолетово-чорного. Вони поступово розкриваються від гори до низу і виглядають дуже красиво на фоні насиченого зеленого листя. Крім того, цей сорт надзвичайно високий для весняноквітучих квітів, а тому створює грандіозний ефект, якщо її посадити серед інших цибулинних представників, наприклад таких як тюльпани та нарциси. А ще він ідеально підходить для бордюрів, клумб, альпінаріїв і навіть для посадки в горщиках. Предки цієї рослини походять з південної Туреччини. Тому то й, цей рябчик віддає перевагу спекотним, захищеним місцям. Однак, він також міцний та повністю морозостійкий і відмінно приживається в українському кліматі. А ще дуже гарно підходить для сонячних бордюрів з хорошим дренажем та особливо добре виглядає поруч з білою красунею Meleagris Alba - вони створюють своєрідний контраст і від того сад виглядає живим і насиченим. Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Фрітіларія Imperialis Garland Star - це та сама квітка, що приковує до себе сотні поглядів і змушує кожного відвідувача квіткової ділянки милуватися та чаруватися нею, а ви одразу ж готуйтеся приймати сотні компліментів в свій бік з приводу такої краси. Високі, до 110 см, стебла ніби створені для того, щоб нести на собі пишну квіткову гірлянду. Кожна квітка — насичено-помаранчева, із мідним переливом у променях весняного сонця. У центрі — традиційна для імператорських фрітіларій "корона" з листя, яка робить рослину схожою на тропічну пальму серед весняної прохолоди. Цей сорт чудово підходить для композицій на фоні живоплоту, біля огорож або в центрі великої клумби. Просто спробуйте посадити вже цього сезону - і вже за кілька років він утворить справжню колонію з високих, вражаючих квітконосів. Що характерно, його аромат — легкий (не такий насичений як інших представників цього виду), з характерною ноткою дикого часнику — надійно відлякує гризунів і кротів. Радимо вам одразу купувати декілька цибулин фрітіларії для масованих посадок - це не лише красивий декоративний сад, а ще й дуже практичний: бо тепер гризуни і шкідники для вас не загроза! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 5 ₴
розстрочка
-55%

Троянда Симпатія (Sympathie) штамб — одна із найбільш ефектних плетистих троянд, яка завойовує серця садівників насиченим кольором і декоративною витонченістю та відмінно підходить для штамбової форми вирощування. Її глибокі темно-червоні квіти формують вишукані кисті, які гармонійно виглядають на арках, шпалерах і перголах, а також в контейнерах. Квітки великі, діаметром 8–10 см, махрові, з оксамитовими пелюстками, які не вигорають на сонці й не втрачають декоративності після дощу. Вони розпускаються у великих суцвіттях, наповнюючи повітря легким, приємним ароматом. Цвітіння тривале, хвилями протягом усього сезону. Троянда має сильнорослий характер: пагони досягають 300–350 см у висоту, при цьому формують густий кущ шириною до 200 см. А висота штамбової рослини сягає 140-160 см. Листя блискуче, щільне, темно-зелене, чудово підкреслює яскравість квіток. Сорт відзначається винятковою витривалістю, високою морозостійкістю та надійною імунною системою, завдяки чому практично не уражається грибковими захворюваннями. Ідеальні умови для вирощування: штамбові троянди потребують трохи більше уваги, ніж звичайні кущові. І головне — правильно посадити й підготувати їх до зими. Передовсім, пам’ятайте, що штамбові рослини найкраще саджати саме восени. По‑перше, після літньої спеки ґрунт ще довго зберігає тепло, а це сприяє швидкому укоріненню рослин. По‑друге, восени вже немає такої спеки, і вологи більше — дощі забезпечують трояндам постійне зволоження без зайвих зусиль з вашого боку. А головне — до весни троянда вже адаптується до нового місця, і з першим теплом швидко піде в ріст Трояндам потрібно багато сонця, не менше 5–6 годин на день. Але одночасно варто уникати відкритих протягів і сильного вітру. Ідеальне місце — південно‑східний або південно‑західний схил або сонячна ділянка, захищена з одного боку живоплотом, будівлею або парканом. Штамбові троянди не переносять застою води. Якщо у вас глинистий, важкий ґрунт або ділянка в низині, обов’язково організуйте дренаж або зробіть трохи підняту клумбу. Ідеальним буде легкий, родючий, водопроникний ґрунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Не варто економити на розмірі ями. Навіть якщо троянда невелика — коренева система потребує простору. Класичний розмір — 50–60 см у діаметрі і до 40 см у глибину. На дно можна покласти 10–15 см дренажу — керамзит, щебінь або гравій. Потім — родючий ґрунт, змішаний з компостом, трохи перегною і, бажано, фосфорно‑калійне добриво довготривалої дії. Перед посадкою обов’язково поставте опору — штамб не витримає вітру без неї. Це має бути міцна дерев’яна або металева палиця, висотою не менше половини штамба, а краще — майже на всю довжину. Коренева шийка має бути заглиблена на 10–15 см. Це важливо для зимостійкості. Засипаємо ґрунт поступово, ущільнюємо, поливаємо — не шкодуйте води. Після осідання — підсипаємо ще трохи ґрунту і мульчуємо пристовбурне коло. Після посадки восени троянди потребують регулярного поливу. Навіть після настання прохолоди рослина ще потребує вологи для підготовки до зими. Крім того, мульчування ґрунту навколо штамба допоможе зберегти вологу і захистити корені від різких температурних перепадів. Перед настанням холодів варто підживити троянди фосфорними та калійними добривами для троянд, які зміцнюють кореневу систему і допомагають рослині краще перенести зиму. Штамбові троянди особливо потребують захисту від морозів. Для цього необхідно ретельно укрити рослину. Спершу слід зв’язати крону і обережно нахилити штамб до землі. Потім слід укрити троянду спанбондом або агроволокном. Для додаткового захисту можна накласти лапник або солому.
-66%

Виноград рожевий ранній Лівія — столовий сорт дуже раннього терміну дозрівання. Це той виноград, що дозріває вже за 105-110 днів і тішить своїх власників дуже великими та солодкими ягодами. Що цікаво, сорт має авторське свідоцтво, а також свідоцтво про реєстрацію сорту в Державному реєстрі сортів рослин для промислового вирощування в Україні. Кущі середньо- або сильнорослі, добре ростуть у різних регіонах України. Квітка двостатева, що забезпечує стабільне запилення і щедрий урожай щороку. Грона досить великі, масою від 600 до 1000 г, подовжено-конічної форми, середньої щільності. Ягоди подовжено-яйцеподібні, рожево-малинові, з легким восковим нальотом. Вага однієї ягоди — 10–13 г. М’якоть ніжна, соковита, з дуже приємним мускатним смаком, який підходить як для свіжого вживання, так і для приготування соків або десертів. Шкірка тонка, не відчувається при їжі. Сорт має хорошу транспортабельність і зберігає товарний вигляд після збору. Лоза визріває повністю, морозостійкість до –21°C, рекомендовано укривати в холодних регіонах. Стійкість до хвороб середня, потребує профілактичних обробок. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-51%

Ранункулюс (лютик) Tomer Yellow — яскраво-жовтий ранункулюс з класичною формою квітки та помітною енергією. Квітка досягає 6–8 см у діаметрі, має пелюстки, що ближче до центру тримаються щільно, а зовнішні утворюють більш пухкий, м’який обрис. Сорт добре підходить для зрізу, прикрашає клумби, сонячні бордюри та гарно почувається навіть у півтіні. Висота стебла — до 35-40 см, а тому він гарно підходить навіть для горщиків чи просто на підвіконні. Цей сорт — ідеальний для створення сонячних композицій у саду: його можна поєднувати з білими, рожевими або навіть лавандовими квітами. Особливо добре виглядає в поєднанні з синіми мускарі або анемонами. У контейнері зберігає компактну форму, не розвалюється і зберігає щільний центр до самого кінця цвітіння. А ще це просто знахідка для садівників-початківців, бо він, по-перше, швидко проростає, не вимагає багато уваги і стабільно дає 2–3 квітконоси з кожної бульби. Добре переносить короткочасні похолодання та легку посуху, особливо якщо ґрунт добре структурований і мульчований. Це чудовий вибір для тих, хто хоче яскравих фарб без складного догляду. Ідеальні умови для вирощування: бульби лютиків можна садити тоді, коли земля добре прогріється — не менше +10°C, і немає загрози зворотних заморозків. Найчастіше це припадає на другу половину квітня або початок травня. Перед посадкою бульби слід підготувати: замочити їх на 8–10 годин у вологому середовищі (не у воді!), додавши біостимулятор та препарат від хвороб, наприклад, Фундазол. Після цього живі бульби набухнуть і стануть м’якшими — саме їх і висаджують у ґрунт. Ґрунт для ранункулюсів має бути легкий, пухкий і добре дренований. Якщо ґрунт важкий — додайте пісок, компост або навіть створіть підняті грядки. На дно кожної лунки (глибина 15–20 см) покладіть дренаж — пісок або дрібний гравій, а саму бульбу висаджуйте на глибину 7–8 см, «пальчиками» донизу. Відстань між рослинами — 10–15 см. Якщо є загроза похолодань, накрийте грядку агроволокном. Полив повинен бути помірним, регулярним, особливо в період росту і бутонізації. Воду краще відстоювати добу і використовувати не холодну — кімнатної температури. Перезволоження або застій води для ранункулюсів дуже шкідливі — можуть загнити бульби. У догляді жовтці не надто вибагливі, але регулярність важлива. Після сильного дощу потрібно розпушити ґрунт, щоб уникнути загнивання. Відцвілі квіти бажано обрізати — це стимулює утворення нових бутонів. Підживлення проводять раз на 2–3 тижні, чергуючи мінеральні добрива з помірною органікою. Важливо пам’ятати, що ранункулюси погано переносять пересадку, тому краще одразу висаджувати їх на постійне місце або в контейнери. На зиму бульби в Україні зазвичай викопують, оскільки мороз нижче -7°C може їх знищити.
-66%

Виноград білий ранній Андрійчик (Італійський Н.Н.) — НОВИНКА! Один із найпопулярніших сортів італійської селекції, що поєднує раннє дозрівання, велику ягоду та надзвичайну декоративність грон. Дозріває дуже рано — вже на початку серпня. Грона конічні, щільні, масою до 800-1000 г. Ягоди великі, овальні, з прозоро-білим відтінком і яскраво вираженим мускатним смаком. Сорт швидко набирає солодкість навіть у прохолодні роки. Виноград добре переносить перепади температур, не тріскається, що особливо важливо для регіонів із нестабільним літом. Лоза визріває повністю, тому підходить для вирощування як на півдні, так і в північних областях. Після збору зберігаються до 15 днів без втрати якості продукту. У догляді невибагливий, добре реагує на помірне підживлення й своєчасну обрізку. Підходить для свіжого споживання, але також може використовуватись у десертах або соках. Завдяки своєму привабливому вигляду сорт часто обирають для реалізації на ринку або в особистих виноградниках. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград винний рожевий середньоранній Совіньйон Грі — винний сорт із середнім терміном дозрівання родом із Франції, але давно здобув популярність у виноробів з усього світу: Австрії, Угорщини, Румунії, Аргентини, США, Австралії та України. Молоді пагони цього красеня вкриті білим павутинним опушенням, а ніжні рожеві краї листя надають йому декоративного вигляду. Визріваючи, лоза набуває червонувато-бурого відтінку. Листя округле, глибоко вирізане, трьох- або п’ятилопатеве, із помітними вирізами та характерною густою опушкою знизу. Квітки у сорту двостатеві, що гарантує надійне самозапилення. Грона компактні, циліндричні або злегка розгалужені, довжиною близько 10–13 см. Маса кожного коливається від 75 до 120 г. Ягоди дрібні або середні, округлої чи трохи овальної форми, часто злегка деформовані. На світлі вони світло-зелені, але під сонцем набувають елегантного жовтувато-рожевого рум’янцю. Шкірка міцна, з характерним пруїновим нальотом і темними цяточками. Усередині — соковита м’якоть з насиченим, гармонійним смаком і незвичним відтінком, що нагадує пасльонові. Цей сорт ідеально підходить для виробництва благородних вин із виразним ароматом і свіжістю. Він формує смачну основу для витриманих білих або рожевих вин із тонкими фруктовими та трав’яними нотами. В одній ягоді — 2–3 кісточки, а 100 ягід важать у середньому до 130 г. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград рожевий ранній Гурман Ранній — сорт для справжніх поціновувачів винограду з вишуканим смаком. Дозріває приблизно за 110-125 днів, що дозволяє насолоджуватися врожаєм вже наприкінці літа. Кущі потужні, з доброю силою росту, квітки обох статей, що забезпечує надійне запилення. Лоза визріває по всій довжині, а живці добре приживаються при розмноженні. Грона середнього розміру, вагою 700-1200 г, циліндроконічні, пухкі або середньої щільності. Ягоди видовжені, рожевого кольору, з тонким нальотом, вагою до 8-10 г. М’якоть м’ясиста, з дуже приємним гармонійним смаком, у якому часто відчувається нотка суниці або малини. Шкірка тонка, але міцна, не тріскає. Ягоди мають високий вміст цукру при низькій кислотності — це ідеальний варіант для дітей та десертних страв. Вирізняється стабільною врожайністю та чудовою транспортабельністю. Стійкість до основних хвороб середня, але за правильного догляду сорт проявляє себе як надійний і невибагливий. Морозостійкість до –25°C. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.
-66%

Фрітіларія Michailovskyi - одна з найбільш ранніх представників свого виду, що насправді вражає зовнішнім виглядом. Бордові дзвіночки із золотою серцевиною, що переливається до кінчиків зовнішніх пелюсток, - це та краса, яку вам зможе запропонувати ця рослина. Та окрім цього, ще й неабияку стійкість. У природі вона росте на схилах гір Середньої Азії, а тому дуже витривала — цвіте саме тоді, коли інші квіти тільки прокидаються. Висотою ця фрітіларія досягає до 20 см, що робить її ідеальним кандидатом для переднього краю клумб, горщиків чи навіть бордюрних ліній. Дуже добре виглядає у групових посадках, особливо поруч із світлими тюльпанами або білими нарцисами — така композиція візуально підкреслює глибину кольору. Рослина любить дренований ґрунт, багатий на гумус, з нейтральною реакцією. Світле місце або легка півтінь — і вона зацвіте без проблем. Один квітконос здатен сформувати 5-7 чарівних квіточки, що елегантно розташовуються на міцних стеблах. Її цінують за оригінальність, контраст і довговічність — на одному місці вона може рости до 4 років, а далі легко розмножується дітками. Цибулини не уражуються гризунами, а сама рослина чудово витримує навіть короткочасні заморозки — ідеальний вибір для українського саду! Ідеальні умови для вирощування: найкраще рябчики ростуть на відкритих, добре освітлених ділянках із пухким, злегка вологим ґрунтом. Земля має бути нейтральна або слабокисла за реакцією, збагачена торфом і компостом. Категорично не рекомендується садити фрітіларію в глинистий, важкий ґрунт або у місцях, де застоюється вода — такі умови провокують загнивання цибулин. Тому подбайте про хороший дренаж — додайте пісок, а ще краще — трохи дрібного щебеню на дно лунок. Цибулини рябчиків висаджують восени — у вересні або жовтні, щойно спаде спека. Це дає рослинам достатньо часу на вкорінення до зими. Якщо з якоїсь причини ви висаджуєте пізніше, обов’язково замульчуйте ґрунт і вкрийте ділянку опалим листям або агроволокном, щоб рослина встигла адаптуватися. Рябчики потребують простору — великі сорти, як-от царський чи перський, висаджують на відстані 25–30 см один від одного. Дрібніші види — з відступом 10–15 см. Загортати цибулини потрібно на глибину, що втричі перевищує їхню висоту. Після посадки основний догляд за фрітіларією — це розпушування, регулярне прополювання, помірні поливи в період активної вегетації та підживлення. Після безсніжної зими або сухої весни варто трохи зволожувати ґрунт, особливо у період формування бутонів. Після цвітіння бажано продовжити поливи ще хоча б кілька разів на місяць, щоб цибулини не пересохли і змогли накопичити поживні речовини. Підживлювати слід двічі: навесні — мінеральними добривами для активного росту, а восени — фосфорно-калійними, для кращої зимівлі. Через 3–4 роки після посадки рябчики потрібно викопати, просушити та зберігати до осені в темному провітрюваному приміщенні при температурі +25…+30 °C. Якщо під час зберігання на цибулинах з’явилися корінці — висаджуйте їх одразу, не чекаючи осені. Зимують фрітіларії добре, додаткове укриття потрібне лише окремим теплолюбним видам.
кешбек від 1 ₴
розстрочка
-66%

Виноград білий ранній Прима України — це один із найпопулярніших ранніх сортів винограду, виведених в Україні, і справжня гордість його автора, Володимира Плясунова. Сорт з’явився у результаті схрещування відомих форм Низина та Золотинка і швидко здобув популярність серед садівників як «домашній улюбленець». Його особливість — навіть якщо зібрати гроно трохи недостиглим, ягоди легко дозріють уже після збору. Кущі у цього сорту потужні, з високою силою росту, квітки двостатеві — це означає стабільне і надійне запилення без залежності від погоди. Грона конічні, великі, пухкі або середньої щільності, вагою 700–1500 г. Ягоди круглі, злегка сплюснуті, з характерними перетяжками, спочатку мають зелено-жовтий відтінок, а при повному дозріванні стають молочно-жовтими. Важать вони в середньому 10–15 г. М’якоть щільна, солодка, а смак дуже яскравий — з виразним мускатом і приємними нотками лимона. Шкірка хрумка, але при їжі практично не відчувається. Сорт відзначається високим цукронакопиченням (до 20%), не уражається осами, не обсипається при транспортуванні, і навіть пасинки часто дають врожай, який встигає дозріти до перших морозів. Прима України стійка до хвороб, добре пристосовується до кліматичних умов і витримує морози до -23…-26°C. У холодних регіонах кущі потрібно вкривати: знімати зі шпалери, пригинати до землі і захищати хвойним гіллям або іншим укривним матеріалом. Ідеальні умови для вирощування: для успішного розвитку рослини важливо обрати добре освітлену ділянку, захищену від холодних вітрів. Виноград полюбляє тепло, тому найкраще розміщувати його з південного або південно-західного боку будівель, де він отримає максимум сонця. Ґрунт має бути легким, добре дренованим, нейтральним або слабокислим, багатим на органіку. Якщо ви садите виноград на важкому ґрунті, обов’язково зробіть дренаж — шар щебеню чи грубого піску на дні ями допоможе уникнути застою вологи. Оптимальний час для посадки — весна, коли ґрунт вже достатньо прогрівся, або осінь, але не пізніше ніж за 2–3 тижні до перших заморозків. Ями для посадки готують заздалегідь — розміром 50×50 см на чорноземах або до 60 см на щільних глинах. Верхній шар ґрунту змішують із перегноєм, золою, компостом і мінеральними добривами. Саджанець занурюють у підготовлену яму, акуратно розправляють коріння, заглиблюючи нижню бруньку на 3–5 см. Після посадки обов’язково поливають і мульчують ґрунт навколо. В подальшому важливо проводити помірні поливи — дорослі рослини зрошують кілька разів за сезон: після цвітіння, під час наливу ягід і після збору врожаю. Надлишок вологи може провокувати хвороби, тому краще орієнтуватися на стан ґрунту. Виноград потребує регулярної обрізки — навесні та восени формують крону, видаляють загущення, сухі й слабкі пагони. Це не тільки покращує провітрювання, а й сприяє формуванню якісних грон. Підживлення проводять на початку весни (азот), в період бутонізації — фосфорно-калійними добривами. Восени — органікою. У холодних регіонах виноград обов’язково вкривають: можна використовувати агроволокно, лапник або навіть просто землю. Додатково варто передбачити міцну опору — шпалеру чи натягнуті дроти, адже пагони можуть виростати довжиною до кількох метрів.