«Усе в місті мало безбарвний вигляд — крім розкльошених всюди плакатів. З кожного помітного кута видно обличчя чорноусого. З дому навпроти теж. СТРУТИЙ БРАТ ПРИХИЩИТЬ НА ТЕБЯ, — говорила підпис, і темні очі дивилися в очі Вінстону»... Останній роман «1984» культового британського письменника Джорджа Орвелла вийшов 1949 року — за рік до його смерті. Він мав шалену популярність в Англії та США, був перекладений понад шістдесят мов, неодноразово екранизувався. Але в Радянському Союзі довгі роки навіть імені його автора ніхто не чув... Вітчизняні політики називали Оруелла троцквістом. Його книги були під забороною сорок років. «Роман Оруелла являє собою рознущену креслярську мову наoolвін і соціалістичне товариство», - повідомила про антиутопію «1984» в секретному записці Всесоюзного суспільства культурного зв'язку із закордоном. І лише 1988 року радянський літературовед Вікторія Чалікова наважилася назвати Оруелла не «політичним памфлетистом», а класиком англійської літератури, ім'я якого стоїть у низці з Джонатаном Свіфтом і диваном Діккенсом. Тоді ж вийшов і перший офіційний тираж роману. «1984» Оруелла — це вираження настрою та попередження. Настрій, який він виражає, дуже близько дочарування за майбутнє людини, а попередження полягає в тому, що якщо курс руху історії не зміниться, то люди в усьому світі втратять свої чоловічі якості, перетворяться на бездушні автомати і навіть не попереджатимуть про це. © Німецький філософ Еріх Фромм