Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Відкрити картку
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
    КаталогТовари для домуКнигиХудожня література
    Каталог
    Товари для дому
    Книги
    Художня літератураПідручникиДля дітейФантастика і фентезіКоміксиМангаБізнес і кар'єраЗдоров'я і спортБіографії і мемуариІсторія і філософіяКулінарія і дімПДР
    Показати ще
    Згорнути
    Колір
    Бренд
    Ціна
    від
    до
    Обкладинка
    Мова видання
    Ілюстрації
    Кількість сторінок
    Рік видання
    Видавництво "Видавництво Жупанського"
    Очистити все

    Художня література

    Вид
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    Джон Мілтон (1608–1674) – англійський поет, прозаїк та політичний діяч, найвідомішим твором якого є епічна поема «Утрачений рай». В ній оповідається біблійна історія повстання Сатани проти Бога, його поразки і падіння з небес у пекло, після чого він вирішив помститися Богові, призвівши до гріхопадіння Його улюблених творінь – перших людей – і прирікши їх на вигнання із Раю. Від часу першої публікації 1667 року поема «Утрачений рай» стала вершинним явищем світової поезії та справила величезний вплив на весь подальший розвиток класичної англомовної літератури – включно із Джеймсом Джойсом, чий знаменитий «Улісс» перегукується з «Утраченим раєм» за масштабами та амбіційністю задуму, коли сюжетна історія твору розгортається на тлі загальної історії буття із екскурсами в міфологію, етику, психологію, лірику, музику, архітектуру тощо. Джон Мілтон присвятив сім років виснажливої праці написанню «Утраченого раю». Перекладач Олександр Жомнір присвятив половину свого життя здійсненню першого українського перекладу цього засадничого твору світового культурного пласта, що вважається одним із найвидатніших літературних творів, написаних англійською мовою.
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    Томас Раґлз Пінчон /1937 р. н./ – культовий американської письменник. Автор восьми романів, збірки оповідань і низки есеїв. Лауреат Фолкнерівської (1963) та Національної книжкової (1973) премій, останньої – за свій найвідоміший роман «Веселка тяжіння» («Gravity’s Rainbow»). Пінчон здобув гучну славу одного з найскладніших і найзагадковіших прозаїків сучасності, а той факт, що письменник є відлюдником, також додає неоднозначності у ставленні до нього: Томас Пінчон за все життя ще не дав жодного інтерв’ю, не приходить на вручення премій, ретельно приховує будь-яку особисту інформацію, а його фотографій взагалі існує менш ніж десять. Пінчон також один з небагатьох американських письменників, які з’явились у культовому мультсеріалі «Сімпсони», однак і тут ТРП, озвучивши свого персонажа, лишився «чесним із собою»: гуляє з пакетом на голові, де намальований знак питання. Не менш загадковою є і творчість Пінчона, яка позначена іронією і водночас надзвичайно заплутаною символікою та конспірологією, що хитромудро і неочікувано вплетені у полотнища творів письменника, над якими і досі не припиняють ламати списи літературні критики, літературознавці та просто поціновувачі літературних шарад і ребусів. «Веселка тяжіння» — найвідомішийнайвідоміший роман Пінчона, який водночас справедливо вважається його magnum opus. «Веселка тяжіння» – один з найзаплутаніших американських романів і водночас один із найвпливовіших, стиль якого імітували навіть ті письменники, що його так і недочитали. Справжній «міцний горішок» для прихильників інтелектуальної літератури, текст, що довго не впускає у свій світ, а потім довго не відпускає з нього. Багатолюдний, мультирівневий, політематичний, герметичний, гуманістичний і ліричний. Роман, справжнім героєм якого є ракета «Фау-2», що вилітає на перших сторінках і долітає до читачів в останньому абзаці, проте почути її не буде жодної змоги, адже вона випереджає звук, а ви будете надто захоплені читанням.
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    «Молодша Едда» або «Прозова Едда» — унікальна пам’ятка як давньоісландської, так і середньовічної літератури, створена на початку ХІІІ століття ісландським поетом, істориком і політиком Сноррі Стурлусоном (через що також відома як «Едда Сноррі»). Її унікальність полягає у жанровій належності. З одного боку, це викладений прозою компендіум історій про язичницьких богів і героїв Давньої Півночі (через що і називається «Прозовою Еддою» на противагу «Поетичній (Старшій) Едді». З іншого боку, цей твір є підручником, єдиним у своєму роді, з поезії скальдів. Тому «Молодша Едда» цінна не лише як джерело відомостей зі скандинавської міфології, а також як джерело знань з поетичної традиції скальдів, поетичної лексики, метрики, образного ряду.
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    Томас Манн (1875–1955) — видатний німецький письменник, есеїст і філантроп. Свої перші письменницькі проби розпочав наприкінці 1800-х, працюючи у мюнхенській страховій конторі. Успіх його першої книжки, «Падіння» (1894), надихнув Манна покинути роботу у страховій компанії та цілковито присвятити себе письменству. Через різку критику на адресу німецьких націонал-соціалістів, які прийшли до влади 1933 року, вирішив покинути Німеччину й опісля мешкав із родиною у Швейцарії та США. Прикметно, що серед книжок, які нацисти спалювали у травні 1933 року, не було творів Томаса Манна: либонь, тому, що 1929 року він став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Серед найвідоміших книжок його вагомого доробку можна виокремити такі романи як «Будденброки» (1901), «Зачарована гора» (1924), тетралогію «Йосип та його брати» (1933–1943), «Доктор Фаустус» (1947), «Сповідь афериста Фелікса Круля» (1954). Інтрига роману Томаса Манна «Зачарована гора» розгортається на початку минулого сторіччя. Молодий Ганс Касторп навідує двоюрідного брата в санаторії Давоса і потрапляє під чари мікрокосмосу тих, хто «живе нагорі». Серед неповторної атмосфери декадансу та зачаєної смерті Ганс Касторп знайомиться з яскравими персонажами: адвокатом поступу та просвітництва Сеттембріні, містичним Нафтою, екзотичним Пеперкорном та магнетичною пані Шоша, втіленням любовного потягу. Тритижневі гостини Ганса Касторпа затягуються на довгі роки, й зачароване поле Гори розриває лише несподіваний удар грому, провісник війни. «Зачарована гора» — ключовий філософський роман не лише німецької, а всієї європейської літератури XX сторіччя.
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    Джеймс Джойс (1882–1941) — ірландський письменник, якого вважають одним із найвпливовіших літераторів ХХ сторіччя. Його твір «Улісс» уже давно набув статусу найвизначнішого роману минулого сторіччя. В усіх без винятку рейтингах книжок Джойсів «Улісс» незмінно тримає перші позиції (перший у списку 100 найкращих англомовних романів ХХ сторіччя за версією видавництва «Модерн Лайбрері» та третій у списку найкращих книжок усіх часів за версією журналу «Ньюсвік»). Книжки з першого тиражу «Улісса» — найдорожчі друковані раритети ХХ сторіччя, а сам Джойс і досі є одним із найбільш читаних англомовних письменників, який значною мірою вплинув на світову культуру і, зокрема, на творчість таких потужних і відомих у всьому світі літераторів, як Самюель Беккет, Хорхе Луїс Борхес, Салман Рушді, Джон Апдайк та Джозеф Кемпбелл. У 1999 році журнал «Тайм» розмістив ім’я Джеймса Джойса у списку «100 героїв та кумирів ХХ сторіччя», де зазначалося, що він здійснив справжню революцію в царині культури, підбивши таким чином підсумок усього сучасного модернізму. Джойсів «Улісс», який був уперше опублікований 1922 року, вважається не лише найвизначнішим модерністським твором, а й узагалі найвизначнішим літературним твором ХХ сторіччя. Завдяки своєму таланту, своєрідному гумору та надзвичайній ерудованості Джеймс Джойс майстерно сполучає опис одного-єдиного дня із життя рідного йому Дубліна 16 червня 1904 року та захопливу мандрівку історією культурних здобутків усієї людської цивілізації. Головний герой Леопольд Блум, подорожуючи вулицями Дубліна, водночас мандрує чисельними світами античних міфів та ідей, історичних фактів та іронічних містифікацій. Він прокладає заплутаний маршрут дублінськими вуличками й тавернами початку минулого сторіччя і заразом проникає за лаштунки часопростору, демонструючи, що в одному місці й упродовж одного дня за певних обставин можна торкнутися всього культурного надбання людства, а значить — певною мірою торкнутися вічності. Завдяки складній поліморфній стилістиці твору, чисельним алюзіям, парафразам і цитуванням «Улісс» і понині вважається одним із найскладніших і найзаплутаніших творів в історії літератури. Йому присвячено не одну сотню наукових робіт, досліджень, монографій і книжок, а коментарі до нього часом значно перевершують обсяг самого роману. Це вже друге видання «Улісса» українською, доповнене ґрунтовною передмовою Дмитра Вахніна «Прочитати Дойса», а також супровідними матеріалами – схемою загальної історії видання «Улісса», таблицями літературних співвідношень Гілберта та Лінатті, а також таблицею хронології життя і творчості Джойса, накладених на культурне та історичне тло епохи.
    кешбек від 6 ₴
    -5%

    Роман «Aurora Borealis» — це багатошарове полотно на перетині жанрів альтернативної історії, фантастики, фентезі, детективу й історичного роману. Він розповідає про молодого афінянина, який у розпал Пелопоннеської війни вирушає на Північ, до Скіфії, в пошуках зниклого батька. Йому судилося пройти дикими степами, якими блукають міфічні грифони та над якими нависає загрозлива тінь культу Великої Матері, пережити безліч випробувань і заново віднайти віру у себе й людство. В іншій сюжетній лінії, через більш як півтори тисячі років Римська Імперія, точніше, вже Республіка, досі існує, а Європа замість Середньовіччя переживає стрімкий технологічний розвиток. Константинопольський експерт з антикваріату береться відшукати давній скіфський амулет. Його пошуки швидко перетворюються на плутану й небезпечну авантюру, а слід стародавньої реліквії веде до могутніх таємних товариств. Обидві лінії роману химерно переплітаються, втім, залишаючи більше запитань, ніж відповідей… Роман «Aurora Borealis» — це суміш альтернативної історії, фентезі, кіберпанку, давньогрецьких міфів, шпигунського детективу та історичного роману. Його географія охоплює Рим, Афіни, Константинополь та Ольвію з часовою різницею у півтори тисячі років. Автор майстерно вибудовує широку панораму подій, що об’єднані зловісною постаттю Великої Матері — чи то місця магічної сили, чи то таємного культу, чи то давнього хтонічного божества, яке від початку часів спочиває у степах Скіфії. Її сон нетривкий, скоро вона прокинеться. І тоді світ зміниться назавжди.
    кешбек від 5 ₴
    -5%

    Моріс Метерлінк (1862–1949) — видатний бельгійський драматург, поет, есеїст і перекладач. У 1890-ті роки Метерлінк створив п’єси «Непрохана» (1890), «Сліпі» (1890), «Семеро принцес» (1891), «Пелеас і Мелісанда» (1892), «Алладіна і Паломід» (1894), «Всередині» (1894), «Смерть Тентажиля» (1894), «Аґлавена і Селізетта» (1896), «Аріадна та Синя Борода» (1896), постановки яких у театрах Європи принесли авторові загальне визнання. У 1908 році вийшла його знаменита п’єса «Блакитний птах», в якій автор розвиває ідею космічної єдності й взаємозумовленості усього сущого. 1911 року Моріс Метерлінк був удостоєний Нобелівської премії «За багатогранну літературну діяльність, і особливо за драматичні твори, що вирізняються багатством уяви та поетичною фантазією». Моріс Метерлінк залишив по собі великий творчий доробок, який складається з більш ніж двох десятків п’єс, трьох поетичних збірок та низки філософських і природничих есеїв. До цього видання творів класика бельгійської літератури, лауреата Нобелівської премії Моріса Метерлінка (1862–1949) увійшло повне зібрання ранньої драматургії письменника, а також усесвітньо відома феєрія «Блакитний птах». Ці твори справили визначний вплив на становлення європейської нової драми і досі захоплюють широкі читацькі кола. До того ж видання постає хрестоматією текстів, що вивчаються у середній школі та в закладах вищої освіти України.
    кешбек від 5 ₴
    -5%

    У віці 24 років, переживаючи тяжкий моральний занепад, Майрінк збирався застрелитися, однак, за його словами, почув якесь дивне шарудіння й побачив, як чиясь рука підсунула під його двері брошурку з назвою «Життя після смерті». Цей дивний випадок змусив Майрінка відмовитися від наміру самогубства і спонукав його до дослідження різноманітних містичних вчень: теософії, кабали, християнської софіології та східного містицизму, а також до занять йогою. Ці окультні студії стали справою його життя і знайшли свій відбиток у творчості автора. До самої смерті Майрінк займався перекладацтвом. Серед його плідного доробку — німецькомовні переклади Чарлза Дікенса, Редьярда Кіплінґа та Лафкадіо Герна, а також низки окультних праць, серед яких — єгипетська «Книга мертвих». Майстерно розвиваючи езотеричні та містичні мотиви на тлі звичної нам буденної реальності, Майрінк створював неповторні літературні твори і заслужено здобув звання найшанованішого німецькомовного письменника у царині літератури про надприродне. До першого тому зібрання прозових творів Ґустава Майрінка, австрійського майстра літератури надприродного, увійшли романи «Ґолем», «Зелений лик» і «Вальпургієва ніч». «Ґолем» (1915) приніс авторові світове визнання та став одним із найуспішніших романів XX cт. В основу роману лягла легенда про рабина, що створив Ґолема — істоту з глини, яку завдяки кабалістичному заклинанню оживив і наділив душею. У романі «Зелений лик» (1916) автор розвиває сюжет навколо несподіваної зустрічі головного героя з дивним зеленоликим власником крамнички магічних речей. «Вальпургієва ніч» (1917) акцентує увагу на протиставленні світу обивателів і таємничого, містичного світу, пов’язаного з нашим. Широке використання елементів окультних і містичних вчень у поєднанні з описами тогочасної реальності зробило твори Майрінка самобутніми та неповторними й принесло йому заслужене визнання. Завдяки успіхові трьох романів, що містяться у цій книжці, Ґустав Майрінк — разом із Гансом Гайнцем Еверсом і Карлом Гансом Штроблем — став одним із головних німецькомовних письменників початку XX cт., які працювали у жанрі літератури надприродного.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    До третього тому повного зібрання прози культового американського класика готичної, фантастичної та химерної літератури Едґара Аллана По увійшли твори, написані ним у період 1843–1849 років. Окрім таких оповідань, як «Провалля і маятник», «Золотий жук», «Чорний кіт» чи «Окуляри», які вважаються своєрідною візитівкою прозового доробку Едґара По, у цьому томі також представлені не настільки відомі широкому загалу твори, які, втім, безумовно варті уваги поціновувачів творчості письменника: «Як продати повітря, або дурисвітство як точна наука», «Месмеричне одкровення», «Ти той чоловік!», «Тисяча друга казка Шахерезади», «Володіння Арнгейм» та інші оповідання останніх років творчості Едґара По.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Кларк Ештон Сміт (1893–1961) — американський поет, автор оповідань у жанрах горору й химерної фантастики, скульптор і художник. У першій половині 1930-х років був одним із найактивніших авторів-дописувачів культового літературного часопису «Weird Tales». Поряд із Говардом Філіпсом Лавкрафтом і Робертом Ірвіном Говардом, Сміт є одним із найвидатніших авторів американської химерної прози XX століття, що вплинув на розвиток фантастики та горору, якими ми їх знаємо сьогодні. Сміт розширив усесвіт «Міфів Ктулху», долучивши до нього декількох прадавніх божеств, зокрема Великого Древнього на ім’я Тсатоґґуа, а також гримуар «Книга Ейбона» і трактат «Пергаменти Пнома», а його дружба і листування з Лавкрафтом збагатили творчість обох письменників. Кларк Ештон Сміт — майстер слова, що мав неабиякий хист до створення химерних світів, які сповнені прадавніх божеств, магії, смерті, див і пригод, і, як ніхто інший, умів розгорнути перед читачем неозорі безміри космічних просторів й похмурі видива темних закутків знаної нам Землі. Письменникові притаманний неповторний мальовничий стиль і напрочуд багата образна мова, що робить його твори видатним явищем у літературі XX cтоліття. Твори Кларка Ештона Сміта справили значний вплив на низку сучасних йому письменників, серед яких були Авґуст Дерлет, Дональд Вандрі, Едґар Гоффман Прайс, Фріц Лайбер, Кетрін Люсіль Мур, Джек Венс, а деяких представників молодшого покоління читачів, як-от Рея Бредбері та Гарлана Еллісона, надихнули взятися до красного письменства та стати фантастами. Сюжетні лінії, локації та персонажі деяких Смітових оповідань стали частиною світу культової настільної рольової гри «Підземелля і дракони», а естетика його текстів, картин і скульптур наснажує до творчості сучасних музикантів і художників. Усе життя Кларк Ештон Сміт вважав своїм покликанням саме поезію, і ця любов до художньої образності добре відчувається навіть у його прозових творах. І хоч вони не принесли авторові широкого прижиттєвого визнання, проте стали джерелом натхнення для багатьох сучасників і послідовників. А отже, своєю творчістю Сміт справдив власний вислів: «Істинний поет не є творінням епохи, він творить свою власну епоху». Ось як Говард Філіпс Лавкрафт у своєму листі до Сміта від 3 грудня 1929 року відгукувався про його «Оповідь Сатампри Зейроса»: > «… яка атмосфера! Я бачу, я відчуваю, я чую запахи тих джунґлів довкола > стародавнього Комморіома, який і понині, я цілком певен, має лежати, похований > під льодовиковою кригою поблизу Платої, що у країні Ломар! Я переконаний, що > саме про це осердя предковічного жаху думав божевільний араб Абдул Альхазред, > коли він — навіть він! — залишив дещо неназваним і позначеним самими лише > рядами зірочок у вцілілому рукописі свого проклятого й забороненого > Некрономікону!» Зібрання творів Кларка Ештона Сміта містить вибрані оповідання автора, що вперше публікуються українською, і має познайомити читачів із частиною його непересічного літературного доробку.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937) – відомий американський письменник, який, написавши величезну кількість оповідань, багато повістей і три романи (не кажучи вже про архів його листування, що вважається найбільшим у світі), на жаль, за життя був майже не відомим і помер у самотності, так і не дочекавшись майбутньої всесвітньої слави свого вагомого літературного доробку. Проте вже у другій половині ХХ сторіччя творчість Лавкрафта заслужено отримує світову славу і здобуває захоплення мільйонів її поціновувачів. Уже сьогодні Лавкрафт – один із тих письменників, які не потребують особливих рекомендацій, по праву посідаючи місце Патріарха літератури «химерного, потойбічного та жахливого». Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу багатьох, навіть далеких від «лавкрафтичної естетики», жанрів, так само як і на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця Едґара Аллана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда. Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта знайшов своє втілення у фільмах, творах образотворчого мистецтва і навіть піснях та назвах альбомів відомих гуртів, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він залишає позаду багатьох письменників світу. Четвертий том повного зібрання прозових творів Г. Ф. Лавкрафта, видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного», включає в себе 16 оповідань і одну повість, які були написані ним у співавторстві з іншими письменниками в період з 1919 по 1930 роки. До цих творів належать як, власне, написані спільно з іншими авторами, так і такі, до яких Лавкрафт доклав своєї руки, вносячи корективи або даючи поради щодо написання, а також створені ним на замовлення, у ролі «письменника-привида». До цього тому увійшли такі твори як «Ув’язнений з фараонами», «Прокляття Йіґа», «Курган», «Локон Медузи» та інші. Ця частина доробку Г. Ф. Лавкрафта демонструє його письменницький хист із дещо незвичної перспективи, позаяк у твори, написані під чужим іменем для інших авторів, він рясно й майстерно вплітає власну міфологію та постаті своїх Великих Древніх, розвиваючи своє бачення картини світу, заселеного цими божествами, а творам інших письменників надає довершеної форми, незрідка майже повністю переписуючи їх на свій лад. Тож у цьому томі читач зможе не лише знайти тексти, цілковито або почасти написані Лавкрафтом, але й побачити той вплив, який цей непересічний майстер слова справив на тогочасну химерну літературу.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Як бути, коли дізнаєшся, що увесь твій світ – лише примха, іграшка в руках розбещеного багатія, а звичайні комп’ютерні ігри і симулятори мають набагато більший вплив на реальність, аніж здається? Який він – доторк майбутнього? І яке воно взагалі, те наше майбутнє? Який запах у альтернативного Лондона, який у певному сенсі може виявитися реальнішим за звичний нам, і куди з його вулиць поділися люди? З часу, коли Флінн уперше сіла зіграти в імітацію дивної реальності, клубок питань, здогадок і приголомшливих відкриттів затягується лише тугіше, а правда, як завжди, виявляється ще неймовірнішою, аніж найхимерніші припущення. Роман «Периферал», що відкриває нову авторську трилогію «Джекпоту», можна умовно віднести до жанру посткіберпанку. Письменник звертається до теми паралельних світів і глобальних катастроф, відштовхуючись від тривожних тенденцій сьогодення, розмірковує над найближчим майбутнім і можливими сценаріями краху, а точніше, глобальної видозміни нашої цивілізації. В інтерпретації Ґібсона технологічні дива найближчого майбутнього постають ще дивовижнішими і водночас ще жорстокішими, а людство дробиться і віддзеркалюється у нескінченних часопросторових відгалуженнях.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937) – відомий американський письменник, який, написавши величезну кількість оповідань, багато повістей і три романи (не кажучи вже про архів його листування, що вважається найбільшим у світі), на жаль, за життя був майже не відомим і помер у самотності, так і не дочекавшись майбутньої всесвітньої слави свого вагомого літературного доробку. Проте вже у другій половині ХХ сторіччя творчість Лавкрафта заслужено отримує світову славу і здобуває захоплення мільйонів її поціновувачів. Уже сьогодні Лавкрафт – один із тих письменників, які не потребують особливих рекомендацій, по праву посідаючи місце Патріарха літератури «химерного, потойбічного та жахливого». Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу багатьох, навіть далеких від «лавкрафтичної естетики», жанрів, так само як і на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця Едґара Аллана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда. Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта знайшов своє втілення у фільмах, творах образотворчого мистецтва і навіть піснях та назвах альбомів відомих гуртів, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він залишає позаду багатьох письменників світу. Другий том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1926 по 1928 роки, і містить такі класичні і переважно розлогі твори як «Поклик Ктулху», «Сновидні пошуки незвіданого Кадата», «Справа Чарльза Декстера Ворда», «Барва з позамежжя світу», «Жахіття Данвіча». Саме у цих повістях остаточно розкривається талант Лавкрафта, як майстерного оповідача неймовірно загадкових і химерних історій, а також автора багатьох самобутніх і досить оргінальних міфогенних та містичних концепцій.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Абрахам Грейс Мерріт (1884–1943) – американський письменник, що творив переважно у жанрах містики, фантастики і містичного нуар-детективу. Розвиваючи літературну традицію темного романтизму, започатковану Едґаром По і продовжену химерною прозою Амброуза Бірса, Абрахам Мерріт був одним із найпопулярніших письменників цього напряму 20–30-х років минулого сторіччя. Його творчість справила значний вплив на багатьох у подальшому знакових письменників, таких як Говард Лавкрафт, Фріц Лейбер, Рей Бредбері та інших. Цікавим фактом у творчій біографії Абрахама Мерріта є незвичний досвід співпраці видатних майстрів химерної прози, коли він об’єднав зусилля з Робертом Говардом, Говардом Лавкрафтом, Кетрін Мур і Френком Лонґом для створення повісті «Виклик з потойбіччя». Твір писався «ланцюжком», де кожний автор продовжував текст попередника. Дослідник фольклору й окультизму, палкий прихильник темної літератури, оспівувач загублених світів, прадавніх богів і неймовірних пригод, Абрахам Мерріт майстерно переплів свої химерні історії з не менш фантастичними прадавніми віруваннями. У більшості своїх історій Абрахам Мерріт описує зіткнення сучасної людини науки і раціонального світогляду із зловісними дивовижами давніх епох. Займаючись археологією та етнографією, Мерріт чудово знав, що не все на світі можна раціонально пояснити, і що інколи трапляються речі, перед якими пасує сучасна йому наука, але які добре відомі науці сивої давнини, яку в новітні часи називають магією і відносять до темних заборонених знань. Переважно про такі речі зазвичай і веде мову у своїх творах Абрахам Мерріт, з притаманною йому серйозною заглибленістю у предмет оповіді і неабияким талантом майстерного оповідача карколомних і загадкових історій. Ця книжка містить дві класичні повісті “Гори, відьмо, гори!” та “Повзи, Тінь, повзи!” “Гори, відьмо, гори!” – рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети. “Темне полум’я зловісної мудрості, що згущувало тіні похилених у роздумах каменів Стоунхенджа; яке пізніше годувалося з рук римських легіонерів; яке, хтозна чому, набиралося сил в середньовічній Європі, і все ще палає, все ще живе та могутнє…” – зазначає у своїх нотатках під назвою “Диявольські ляльки мадам Менділіп” доктор Ловел, і він тут геть не згущує фарби. На сторінках повісті “Повзи, Тінь, повзи!” оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди. Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Алістер Кровлі /Aleister Crowley/ (1875–1947) – англійський містик та поет, окультист і церемоніальний маг, творець релігійно-філософського вчення Телеми, отримав титул «найгірша людина на світі», автор багатьох магічних трактатів, найвідоміший з яких «Книга закону», деякий час був впливовим членом Герметичного Ордену Золотого Світанку, а також засновником і лідером багатьох інших окультних і магічних товариств. Алістер Кровлі, якого також часто називають найвідомішим окультистом усіх часів, мав багато талантів та ексцентричних захоплень, серед яких також була й література. «Місячна дитина» – один із двох романів у розлогій бібліографії Кровлі, що, окрім того налічує поезію, драму, священні тексти, епіграми, наукові розвідки, практичні посібники, підручники тощо. Творчість, як і саме життя Кровлі, що нерідко нагадувало його літературно-мистецькі та магічні пошуки, значною мірою вплинула і продовжує впливати нині на різні напрями культури і мистецтва – відсилання до спадку Кровлі можна знайти у багатьох відомих музикантів, літераторів, кінорежисерів, езотериків і навіть науковців, серед яких такі відомі особистості, як Джиммі Пейдж, Кеннет Ґрант, Кеннет Енґер, Тімоті Лірі, Джек Парсонз, Оззі Осборн, Брюс Дікінсон, Альфред Кінсі, Антон Ла-Вей, Джеральд Ґарднер та інші. В основі сюжету «Місячної дитини» лежить оповідь про молодого мага, який оволодіваючи окультними знаннями, наважується на зухвалий, ще не бачений експеримент і водночас вступає у протистояння з орденом «Темної ложі», члени якого послуговуються забороненими магічними практиками, ризикуючи цим зруйнувати і без того хистку рівновагу у світі. Цікавим є те, що прототипом головного героя виступає сам Алістер Кровлі, а в романі він описує свій реальний досвід перебування у магічних орденах, зокрема у відомому Ордені Золотого Світанку, до членів якого також належали такі відомі письменники, як Артур Мекен, Абрахам Мерріт і нобелівський лауреат Вільям Батлер Єйтс.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    «Ехопраксія» належить до найвідомішого циклу Пітера Воттса «Вогнепад», до якого також входять роман «Сліпобачення» та оповідання «Полковник» і «Комашині боги». Минуло вже достатньо часу, відколи із «Тезеєм», що вирушив на зустріч з таємничими прибульцями, втрачено зв’язок, і на Землі все тугіше затягується клубок нерозв’язних проблем, в якому переплелися найрізноманітніші сили – починаючи від звичайних людей і закінчуючи різними фракціями представників постлюдства. Але несподівано сліди зниклого «Тезея» знаходять на довколасонячній орбіті – на велетенській енергетичній станції «Ікар», яка була провідником «Тезея» у пітьмі космосу і від якої водночас багато в чому залежить виживання земної цивілізації в сучасному її вигляді. Саме туди полетить експедиція, з доволі химерним екіпажем, серед членів якого лише одна справжня людина у сучасному її розумінні. У кожного з учасників експедиції є свої плани на Бога, сліди якого вони сподіваються знайти на «Ікарі»...
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Здається, що весь тягар життя в майбутньому, покрученому політичними та соціальними пертурбаціями, лягає на плечі читача «Снігопаду» Ніла Стівенсона. Хоч у тексті вистачає пародійності й іронії, він не є легким читвом. Важливо знати, що Стівенсон вважається одним із найяскравіших представників посткіберпанку, а не кіберпанку. Принципову різницю між піджанрами в 1998 році сформулював інший фантаст Лоуренс Персон: «Персонажі посткіберпанку не є відчуженими одинаками, а часто є невіддільними членами суспільства (тобто мають роботу). Вони живуть у майбутньому, яке не обов’язково є антиутопічним, але на їхнє повсякденне життя все ще впливають швидкі технологічні зміни та всюдисуща комп’ютеризована інфраструктура». Тож не дивно, що протагоніста роману Стівенсона – Хіро, або Доставлятора піци – повним невдахою не назвеш. Колись він розробляв софт і був одним з тих, хто розбудовував Метасвіт. А тому Хіро доведеться забути про посередню роботу, щоб рятувати хакерів, а потім й інших людей від смертельно небезпечного наркотику. Сюжет роману надто складний, щоби його можна було передати кількома реченнями. Але обов’язково слід згадати, що численні технологічні передбачення автора, зроблені в 1992 році, неабияк вражають.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Жан ле Фламбер — постлюдський крадій і шахрай у постсингулярній Сонячній Системі, де точиться протистояння між безсмертними: богами колективістської Соборності та квантовими індивідуалістами Зоку. Під час зухвалої крадіжки ле Фламбер потрапляє у Вʼязницю Дилеми, де мусить грати у смертельні ігри зі своїми копіями. Його рятують воїтелька Міелі та її подруга — розумний космічний корабель Пергонен, які працюють на таємничого наймача з не менш таємничими мотивами. Аби відплатити за свій порятунок, ле Фламбер має здійснити ще одну крадіжку: цього разу йому треба знайти… свою ідентичність і спогади. Для цього вимушені спільники відправляються на Марс, де опиняються у вирі злочинів, змов і політики рухомого міста Ублієтт, в якому живуть майже звичайні люди. Які таємниці приховує світ, де валютою є час, рабами — оцифровані мізки, а найбільшою цінністю є унікальна свідомість?
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Філіп К. Дік /1928–1982/ – культовий американський письменник-фантаст, філософ і візіонер, творчий доробок якого надзвичайно вплинув, і досі продовжує впливати, на всю світову фантастичну та довколафантастичну літературу й кіно. Однією з найважливіших тем у творчості Філіпа Діка, до якої постійно повертається письменник, є з’ясування того, наскільки реальною є наша реальність та наскільки реальними є, власне, ми самі. А ще – химерні паралельні світи і часові петлі, штучні створіння, які вивільнилися з-під влади своїх творців, щоб перебрати на себе всю повноту влади над світом, включно зі своїми творцями та їхніми нащадками, а ще – чудернацькі істоти й організації, що у вирі буденності таємно займаються своїми химерними справами, космічні подорожі й міжгалактичні війни, контакти з представниками інших цивілізацій, з якими не завжди вдається знайти спільну мову, тоталітарні уряди і мегакорпорації, що контролюють простір і час, і знову така схожа на нашу, але все ж невловимо відмінна реальність, в яку несподівано провалюється головний герой, що насправді ніколи не прагнув усіх цих дивовиж, а хотів лише спокійного щасливого життя, як і ми з вами До першого тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1947 – 1952 років: від найперших літературних спроб, таких як «Стабільність», «Руг», «Маленькі повстанці», й до широковідомих, зокрема за екранізаціями, оповідань «Час розплати» та «Друга модель», які вважаються не лише своєрідною візитівкою письменницького стилю Філіпа Діка, а й на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Ден Сіммонс написав роман надзвичайної епічної сили у призабутому нині напрямі літератури про героїчне протистояння людини і сліпої, могутньої та жорстокої природи. Хтось знайде тут аналогії з «Мобі Діком» Германа Мелвілла, комусь цей твір нагадає жорсткішу й похмурішу версію оповідань Джека Лондона про північ, проте це будуть лише досить приблизні аналогії, які цілковито розвіюються при першому ж знайомстві з цим романом. У процесі роботи над «Терором» Ден Сіммонс довго та ретельно опрацьовував архіви, у результаті чого під час читання роману виникає відчуття присутності серед героїв реальної експедиції двох кораблів Королівського флоту Великобританії – «Еребуса» і «Терору», які 1845 року покинули рідний порт у пошуках Північно-Західного проходу через Північний Льодовитий океан. Кораблі так і не повернулися, і Сіммонс водночас з детальним описом експедиції подає своє бачення причин її фіаско. Північ, лютий холод і не менш дошкульний голод, а також смерть від надприродного чогось, яка повсякчас чаїться десь поряд, раз у раз забираючи життя учасників експедиції. На тлі у буквальному сенсі смертельно-прекрасних пейзажів півночі відбувається боротьба з байдужою і жорстокою до людини природою, боротьба з чимось невідомим, чого не можуть спинити ані рушниці, ані найлютіші бурі північної зими, врешті-решт, боротьба одне з одним, адже, як відомо з давніх-давен, людина – найстрашніший і найжорстокіший звір.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Лавкрафт із тих письменників, які не потребують особливого представлення. Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу фантастичного і химерного, так само як на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця, Едґара Алана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда. Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта використаний у багатьох фільмах, творах образотворчого мистецтва, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він може позмагатися з будь-яким іншим письменником світу. Перший том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури “загадкового та потойбічного” Г.Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1917 по 1926 роки, — від найперших спроб письменника на ниві містичного оповідання “Склеп” і аж до таких відомих творів, як “Храм”, “Герберт Вест — Реаніматор”, “Зачаєний жах”, “Щури у стінах”, “Покинутий будинок” та “Жах Ред Гука”.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Філіп К. Дік /1928–1982/ – культовий американський письменник-фантаст, філософ і візіонер, творчий доробок якого надзвичайно вплинув, і досі продовжує впливати, на всю світову фантастичну та довколафантастичну літературу й кіно. Однією з найважливіших тем у творчості Філіпа Діка, до якої постійно повертається письменник, є з’ясування того, наскільки реальною є наша реальність та наскільки реальними є, власне, ми самі. А ще – химерні паралельні світи і часові петлі, штучні створіння, які вивільнилися з-під влади своїх творців, щоб перебрати на себе всю повноту влади над світом, включно зі своїми творцями та їхніми нащадками, а ще – чудернацькі істоти й організації, що у вирі буденноcті таємно займаються своїми химерними справами, космічні подорожі й міжгалактичні війни, контакти з представниками інших цивілізацій, з якими не завжди вдається знайти спільну мову, тоталітарні уряди і мега-корпорації, що контролюють простір і час, і знову така схожа на нашу, але все ж невловимо відмінна реальність, в яку несподівано провалюється головний герой, що насправді ніколи не прагнув усіх цих дивовиж, а хотів лише спокійного щасливого життя, як і ми з вами Здається, скриня, з якої Філіп Дік діставав свої приголомшливі ідеї та концепції, ніколи не порожніла, принаймні до 1982 року, коли він пішов із життя, не доживши лише кілька місяців до першої екранізації свого роману «Чи мріють андроїди про електричних овець?», яка зробила його знаменитим. Творчий спадок Філіпа Діка налічує майже п’ять десятків романів і понад сотню оповідань. Цим повним зібранням короткої прози ми віддаємо шану непересічній особистості Філіпа Діка й тому впливу, який його творчість справила на всю сучасну фантастику і, певною мірою, літературу загалом. Без Філіпа Діка багато речей були б дещо інакшими, ніж ті, якими ми їх знаємо сьогодні, тож радіймо, що принаймні у нашій з вами реальності існував письменник, філософ, есеїст і візіонер – Філіп Кіндред Дік. До третього тому повного зібрання короткої прози відомого американського письменника, філософа та візіонера Філіпа Кіндреда Діка увійшли оповідання, написані у період 1954–1963 років, такі відомі за екранізаціями оповідання, як «Звіт меншості» (назва екранізації – Minority Report), «Автофаб» (назва екранізації – Autofac для телевізійного серіалу 2017 року «Електричні сни Філіпа Діка») та багато інших, не менш вигадливих, нестандартних і захопливих творів, що на багато років уперед сформували цілі сюжетні напрями у фантастичній літературі та кіно.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937) – відомий американський письменник, який, написавши величезну кількість оповідань, багато повістей і три романи (не кажучи вже про архів його листування, що вважається найбільшим у світі), на жаль, за життя був майже не відомим і помер у самотності, так і не дочекавшись майбутньої всесвітньої слави свого вагомого літературного доробку. Проте вже у другій половині ХХ сторіччя творчість Лавкрафта заслужено отримує світову славу і здобуває захоплення мільйонів її поціновувачів. Уже сьогодні Лавкрафт – один із тих письменників, які не потребують особливих рекомендацій, по праву посідаючи місце Патріарха літератури «химерного, потойбічного та жахливого». Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу багатьох, навіть далеких від «лавкрафтичної естетики», жанрів, так само як і на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця Едґара Аллана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда. Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта знайшов своє втілення у фільмах, творах образотворчого мистецтва і навіть піснях та назвах альбомів відомих гуртів, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він залишає позаду багатьох письменників світу. Третій том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта присвячений останньому періоду життя і творчості письменника (1930 по 1935 рр.), коли з-під його пера з’явилися наймасштабніші твори, такі як «Шепіт у темряві», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом», «Сни у відьминому домі» та «За пеленою часу», що довершили формування циклу Міфів Ктулху і вповні оприявили жаску і химерну космогонію Лавкрафта.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Пітер Воттс /1958 р. н./ – всесвітньовідомий письменник першого ешелону жорсткої наукової фантастики. Послуговуючись здобутками сучасної науки у царині психології, психіатрії, антропології, математики, фізики, хімії та біології, Пітер Воттс у своїх творах постійно фокусує увагу на важливій для сьогодення та критично важливій для дня прийдешнього проблематиці подальшого шляху розвитку людства і можливості його трансформації у щось інше, окреслює питання транс- та постгуманізму, розмірковує над можливостями людського самоусвідомлення, а також розглядає ті ймовірні виклики, перед якими людство ризикує постати вже у зовсім недалекому майбутньому. Обшир проблем, які Пітер Воттс порушує у своїй творчості, надзвичайно широкий і розмаїтий: починаючи від класичних – «чим є людина?», «що таке розум?» та «чи так уже нам потрібне самоусвідомлення для ефективної конкуренції з іншими організмами?» – аж до самої (не)можливості контакту з «іншими», а також «яким може виявитися наш творець (бог) і чи варто нам взагалі з ним зустрічатися?» Твори Пітера Воттса можна справедливо вважати літературою майбутнього, і не лише в сенсі фантастики, але й у найширшому значенні літератури як такої. А його майстерний письменницький хист і чималі знання в найрізноманітніших галузях сучасної науки забезпечують потужне підґрунтя для його текстів, якими справедливо захоплюється увесь світ і які своєю появою суттєво змінили значення і ландшафт сучасної фантастичної літератури. «Морська зірка» – перший роман трилогії «Рифтери», з якої почався шлях Пітера Воттса до всесвітньої слави одного з найпотужніших і найяскравіших представників світового пантеону майстрів жорсткої наукової фантастики (hard sci-fi). На відміну від більшості наступних циклів, у «Рифтерах» письменник зосереджується на питаннях найближчого майбутнього людства на Землі, коли ми, на думку Воттса-вченого, вже невдовзі зіштовхнемося з неминучими екологічними й енергетичними проблемами, що накладуться на проблеми масштабних міграцій, ще більшого соціального й культурного розшарування суспільства і нескінченного ланцюжка економічних криз. Усе це ми вже маємо змогу спостерігати на власні очі, і, вочевидь, під знаками цих недобрих провіщень пройде принаймні перша половина ХХІ сторіччя. Глибоко під водою невелика група модифікованих підводників, асоціальних вигнанців із надводного світу, підтримує роботу енергетичної станції, що живить енергією глибоководних вулканів усе західне узбережжя північноамериканського континенту. Проте в одноманітному й рутинному житті станції починають відбуватися тривожні речі, а керівництво із суходолу поводить себе дедалі дивніше. Новітня небезпека насувається на все людство, звідкіля її ніхто й ніколи не чекав, а старі, як сам світ, та щойно створені форми життя готуються позмагатися за чільне місце в земній біосфері. Саме в такому тривожному, загрозливому, але й захопливому антуражі нашого найближчого майбутнього відбувається дія «Рифтерів» – антуражі світу за пів кроку до незворотної катастрофи.