triangle
Markobook
|
0 стежать

    Перед вами збірка спогадів про яскравого і водночас загадкового персонажа сучасної української історії, що відіграв важливу роль відразу в кількох її сюжетах. Російськомовний уродженець Донбасу Олег Мужчиль став відомим як один із засновників українського буддизму лама Дорже Жамбо та як ветеран українського націоналістичного руху друг Лісник. Можна перераховувати й інші його відомі імена та амплуа: співробітник ГУР України «Шаман», опозиційний блогер Сергій Аміров тощо, аж до останнього: вбитий під час штурму співробітниками СБУ, він був оголошений російським агентом та ватажком диверсійної групи ФСБ. Втім, можливо, і це не фінал: тіла Мужчиля не бачив ніхто з близьких, а багато його учнів-буддистів та побратимів-націоналістів вірять, що він живий і ще дасть про себе знати. Загадка смерті — лише одна з багатьох загадок цієї людини. Від першої появи як буддистського ченця і до загибелі в перестрілці його супроводжував феєрверк легенд і підозр, захоплень і викриттів, безлічі суперечливих, але незмінно туманних натяків, деякі з яких походили від нього самого. Саме в надії вичленувати достовірні факти, поки очевидці подій ще живі, ми взялися за серію інтерв’ю з тими, хто особисто знав Олега Мужчиля в той чи інший період його життя, у тій чи іншій якості. Хоча без удаваної скромності можна констатувати, що нам вдалося поговорити з унікальними людьми та записати унікальні свідчення, зібрані матеріали в жодному разі не є вичерпними. На жаль, багато близьких Олега Мужчиля, свідків ключових подій його життя, не вважали за можливе чи безпечне для себе взяти участь у збірці, інші ж ділилися інформацією в режимі суттєвої самоцензури. Тому сказати, що поставлене завдання цілком виконане і в біографії Лісника не залишилося білих плям, не можна — швидше навпаки.

    Впродовж останніх десятиліть Західна цивілізація жила інерцією віри у безупинний прогрес. Здавалося, що на нас не очікують жодні масштабні потрясіння. Подібні переконання плекалися і в Україні. Навіть вибух протистояння з Росією у 2014 році не змінив такої ситуації: ігнорування динамізму нашого часу здійснювалося за рахунок ілюзій швидкого вступу до ЄС та НАТО. «Європейські хроніки» — це книжка про те, що нам необхідно бути готовими до дуже різких змін. Автор не пропонує одного-єдиного сценарію, вказуючи, натомість, на різноманіття векторів розвитку. Для філософів, політологів, соціологів, журналістів, тих, хто цікавиться проблемами футурології.

    Ця книга — про козаків-добровольців, які загинули в боротьбі за Українську державу у 2022–2023 роках: Олега «Чорного» Собченка, Юрія «Руфа» Дадака, Юліана «Бобра» Матвійчука, Дениса «Бука» Антіпова. Усі вони учасники вшанувань героїв Холодного Яру минулих років.У Холодному Яру на їхню честь та інших полеглих споруджено пам’ятники. «Тепер ми можемо говорити з нашими войовничими предками на рівних», — можуть сказати ці хлопці. Вічна їм слава і подяка!Окрім біографій героїв, у виданні опубліковано їхні спогади та спомини їхніх друзів, побратимів і рідних. Ось прізвища авторів спогадів: Павло Подобєд, Ігор Луценко, Олександр Стець, Сергій Василюк, Роман Коваль, Орест Стець, Марія Антіпова, Лілія Матвійчук, Андрій Мацьків, Андрій Ковальов, Олег Слабоспицький, Євген Карась, Галина Бабій, Павло Дзіковський, Галина Добровольська-Рибалкіна, Ігор Іваньков, Друг “Бобер”, Євген Борісов, Діана Козир, Максим Новицький-“Холодний”, Тарас Марущак, Ігор Шолтис-“Шульц”, друг “Яр”, Тарас Кобза, Сергій Мошенко, Тарас Синяговський, Ігор Скляр, Микола Біляєв, Андрій Олефіренко, Костянтин Сандига, Андрій Бугрій, Олександр Москаленко, Сергій Калініченко та інші.Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення в середніх і вищих навчальних закладах Міністерства освіти України, Міністерства оборони України, МВС, Національної гвардії і Патрульної поліції.

    Про імперську політику росії наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр., відродження українського націоналізму, спротив москвофільству, малоросійству і пацифізму, формування образу ворога, про "русофобську" програму дій, відновлення Національно-визвольних змагань, проголошення Української держави та безвідповідальне ставлення до її захисту.

    Ця книжка містить концентровані ідеологеми української перемоги, які Роман Коваль викристалізовував протягом кількох десятиліть. В основу «Філософії сили» лягли його праці «Підстави націократії» , «Філософія українства» і деякі інші неопубліковані твори та тексти у новій редакції.

    Головне завдання цієї книги — схопити цілісний образ язичницького руху в Україні (а принагідно і в Європі та пост-радянському просторі) на тлі загальної історичної ситуації. Центральним питанням є те, чому саме в наш час у багатьох людей з’явилась потреба позначати себе як рідновірів, або «язичників», а у ще більшої кількості людей — свідомо чи несвідомо практикувати язичництво. Завданням було окреслити внутрішні проблеми сучасного язичництва: ті, що виникали й продовжують виникати при створенні язичницьких організацій, при розробці рідновірського богознавства й обрядовості. Окрема увага приділяється популярним міфам, деякі з яких допомагають, а деякі — явно заважають розвитку Рідновір`я в Україні. Автор має надію, що книга стане у нагоді подібно до путівника крізь морок сучасності.

    У цій книзі автор відповідає на низку питань про ідеологію націоналізму та її сучасні прояви в Європі та світі. Розвінчуються найпоширеніші міфи, знаходять свої відповіді найпопулярніші питання про націоналізм як соціальне, політичне явище та як світогляд. Спектр тем, розкритих доступною мовою у даній книжці, стосується абсолютно різних сфер: від культури до фінансів. Розкриття цих тем відбувається з неупереджених позицій.

    Коліївщина (1768–1770) була національно-визвольною боротьбою українського народу за відновлення своєї суверенної держави з революційною моделлю соціальної рівності, яка лише згодом була реалізована і діє досі на Європейському континенті. Її проводом стали герої-гайдамаки, які, не злякавшись тортур та смерті, зривалися в бій, за волю України й за свій народ «життя своє віддаючи». Вони керувалися правом народу на повстання, вперше зафіксованим у «Великій хартії вольностей» 1215 року, природним правом на спротив тиранії і гнобленню, священним правом на гідність. Для України таке право було і є надзвичайно актуальним. Це право, що й досі закріплене в «Загальній декларації прав людини», проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, є справді універсальною гарантією здійснення і, найголовніше, захисту усіх інших прав людини і громадянина. Саме пам’ять про Коліївщину сприяє збереженню самоусвідомлення та окремішності української нації, не дозволяє їй дезінтегруватися та бути асимільованою сильнішими сусідами.

    Колективна пам’ять: Голод в Україні 1946–1947 рр. в Україні.Збірник матеріалів усної історії та краєзнавчої публіцистики є першим в Україні археографічно-меморіальним виданням, яке безпосередньо відтворює причини, обставини та соціально-демографічні наслідки повоєнного голоду 1946–1947 рр. в Україні.

    Автор представив добу українсько-російської війни в 1917–1920-х рр. крізь призму буремних жіночих доль, а саме отаманші Марусі Соколовської, хоробрих козачок Тіни Пекарчук, Світлани Харченко, Юзефи Лисогор, Євгени Вовкової, Марії Волосевич, Віри Пшеничко, Стефанії Сіяк, Марії Стовбуненко-Заїченко (“козака Марка”), Ганни Осадчої, легендарних підпільниць доби УНР Віри Бабенко, Генрієти Ган, Ольги Батурової, Тамари Петрів, Марії Бесарабенко-Трейко, Марії Тарасенко, Насті Гудимович, Марусі Гальчевської, лікарів Христини Сушко, Людмили Бризгун, шляхетних сестер милосердя Галини Ліневич, Ірини Шміґельської-Климкевич, Марії Волосевич, Терези Кохель, Олени Мельничук-Кобизької, Ніни Янової, Марини Нестеренко, вільної козачки Ярини Гризло, письменниць-борців Галини Журби, Хариті Кононенко, Олени Теліги, Софії Русової, Лідії Горбачевої, Наталки Лівицької-Холодної, Юлії Кіцери, Тетяни Михайлівської-Цимбал, Людмили Старицької-Черняхівської, Валерії О’Коннор-Вілінської, учасниць Першого зимового походу Армії УНР Олени Федак-Шепарович, Віри Пшеничко, Марії Урбан-Вовк, а ще Ганни Совачевої, Мілени Рудницької, диригентки Платониди Щуровської-Россіневич, дружини полковника Петра Болбочана Марії, а також маловідомі сторінки із життя Галини Кузьменко, дружини Нестора Махна. Книжка заснована на документах із ГДА СБУ, ЦДАВО України, спогадах, щоденниках та свідченнях вояків і воячок Армії УНР та учасниць повстансько-партизанського руху.

    Жорстокість, примітивність та агресія — національні риси москалів. Ми переконуємося у цьому щодня. Ці риси не від російських можновладців — так було завжди. Вони утворилися як народ на противагу українській культурі та державності. Вони «антиукраїнці».Ця книжка — опис життя московського суспільства на межі XIX та XX століть. І вона вражає тим, наскільки далеко у цивілізаційному просторі москалі знаходяться від нас. У деякі речі важко повірити, проте вони були і є частиною буденності у їхньому світі. Їхня альтернативна реальність вражає і пояснює причини їхніх дій.Нас десятиліттями запевняли, що вони такі ж, як і ми, що ми їхні брати. Проте, вони старші, культурніші, сильніші, головніші… Усе це було суцільною брехнею. Ми завжди були і є ворогами. А щоб знищувати ворога на полі бою, в культурній площині та інформаційному просторі, ми маємо добре його знати та розуміти.Ця книжка створює цілісний образ московства, як явища, що стало виразкою на тілі культурного світу. Наше завдання зараз — знешкодити її.

    Книга є результатом дослідження інфодемії – безконтрольного масованого поширення дезінформації. Показано, що інформаційний та реальний світ тісно пов’язані між собою. Як віруси стали важливим фактором розвитку людства, так і інформація стає вірусом, з яким людина не контактує, однак він безпосередньо впливає на неї. Як під час воєн супротивники використовують інформацію як зброю, так інформаційна війна поширює вогонь своєї пожежі в реальний світ.Інфодемія визначила перебіг світової пандемії COVID-19 у плані реакції суспільства на цю глобальну соціальну подію. Інфодемія спричинила глобальні наслідки російсько-української війни як для економічної ситуації, так і соціально-гуманітарної сфери. Різниця лиш у тому, що ще не всі зрозуміли, що війна в Європі – це глобальна подія, так само як і пандемія.Дезінформація стала зброєю масового ураження. Її використовують як під час пандемії, так тим більше під час війни. Інфодемія стала явищем, під знаком якого проходять всі важливі соціальні події, впливаючи на все людство і окремі групи людей. «Інфодемія» стала не тільки спробою осмислення глобальної пандемії, але й частково записками на полях російської війни проти України в кінетичній, інформаційній, віртуальній та смисловій площині.Книга звертається до читача, який шукає відповіді на питання про те, як і куди рухається сучасне суспільство та який вплив чинять глобальні соціальні події на вектор цього руху.

    Купуй ексклюзивно на MEGOGO BOOKS В основі книги Євгена Матвієнка, Євгена Букета і Олексія Дєдуша «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки» — розкрито родовід Тараса Шевченка, як по батькові, так і по матері. Автори дослідили архівні документи, які раніше не були доступні для загалу, щоб детально описати переплетіння різних гілок роду Шевченків та з’ясувати, як він пов’язаний з іншими родами сіл Кирилівка (Шевченкове) і Моринці. Особлива увага в книзі приділена не лише родичам Тараса Шевченка, а й іншим особам, які мали вплив на його життя. Загалом згадано близько 2000 осіб, оприлюднено понад 500 архівних документів, більшість з яких публікується вперше. В книзі щонайменше 50 усталених тверджень про Тараса Шевченка, його родину та оточення документально підтверджені, уточнені або спростовані.

    Праця публікується з 1932 року і принесла своєму автору міжнародну славу та стала однією з найвпливовіших книг ХХ століття.Філософські, соціальні, політичні та моральні аспекти у творі пов’язані так, що важко залишитися байдужим. Маси, фашизм, технології, лібералізм, європейська єдність і пацифізм лише деякі з тем, які досліджені у роботі.«Повстання мас» випереджає свій час і, таким чином, дозволяє нам зрозуміти наш власний.

    Центральна тема книги — «Ісламська держава» та грандіозна битва за півторамільйонне місто Мосул в Іраку. У боротьбі проти «ІД» в рамках Глобальної коаліції взяла участь і Україна. Битва за Мосул — наймасштабніша військова операція сучасності, яка сформувала концепцію ведення воєн у світі на роки, а можливо і на десятиліття вперед. З невідомої причини, ця тема не мала належного поширення в інформаційному середовищі України і світу. Цю проблему ми і прагнемо вирішити. В контексті воєнного конфлікту між США та Іраном, який вибухнув на початку 2020 року, ці люди, мабуть, єдині у світі, хто на 100% виграють від цієї можливої війни, незалежно від її наслідків. Кожна нова війна робила їх лише сильнішими. Війна СРСР в Афганістані навчила їх воювати та подарувала впевненість у можливості перемоги. Вторгнення США в Ірак зібрало їх разом в одному місці. Війна в Сирії дала їм зброю та досвід управління величезними територіями. Що подарує їм нова війна — можна лише здогадуватися.