Романа Юрія Вінничука критики вже встигли оцінити як визначну подію в українській літературі. Написаний у постмодерністській манері зі збереженням усіх характерних особливостей цього напряму, він захоплює карколомним сюжетом, присмаченим еротикою, чорним гумором, нестримним потоком фантазії і, звичайно ж, розкішною мовою. Однак у цьому своєрідному романі-лабіринті є глибокий підтекст у формі незліченних літературних алюзій та натяків, ігри з читачем, як сюжетної, так і мовної. Роман Мальва Ланда – за визначенням Андрія Бондаря – це дуже несподіваний прорив української прози у сферу нової фантазійності, якої у нас не було. Винничук настільки вміло і настільки смачно та соковито пропонує нам якийсь абсолютно альтернативний світ, світ сміття України, що, я так гадаю, цей роман є найбільшим досягненням української прози останніх десятиліть.