Пушкінія Libanotica - це дуже красива та ефектна квітка, що вкрай рідко зустрічається в українських садах, а тому вона є ексклюзивною та вартою уваги. Ця чарівна маленька рослина додає ніжності весняному саду своїми чарівними колосками блідо-блакитних квіток, кожна пелюстка яких прикрашена акуратною темнішою блакитною смужкою - виглядає це напрочуд цікаво. Розквітає дуже рано, зазвичай, ще до того як розтане останній сніг. Рослина невисока - всього 10–15 см, тож добре почувається на передньому плані клумби, в альпінарії або просто серед газону. Також підходить для посадки в горщиках як наодинці, так і в компанії з іншими весняноквітучими. Цей сорт дуже невибагливий: йому достатньо легкого ґрунту та трохи сонця навесні. Його зручно вирощувати в будь-якому куточку саду - головне, щоб там не застоювалася вода. З роками утворює щільні куртини й може навіть злегка самостійно розмножуватися, якщо умови підходять. Виглядає особливо ніжно поряд з білими крокусами, пролісками чи нарцисами. Практично це квітка, яку ви посадили один раз - і вона щороку сама нагадує про себе. Не вимагає пересадки, не боїться морозів і не потребує укриття. У підсумку - дуже простий варіант для створення весняного ефекту пробудження в саду без жодних складнощів, навіть якщо у вас ще немає досвіду з цибулинними рослинами. Ідеальні умови для вирощування: пушкінія - одна з найперших весняних квітів, і саме тому вона така бажана в кожному саду. Її ніжні блакитно-білі квітки з’являються ще до того, як повністю зійде сніг, і щороку повертаються без зайвих зусиль. Щоб ця невибаглива красуня почувалась у вашому саду комфортно, варто підібрати для неї правильне місце. Ідеально — сонячна або напівзатінена ділянка, наприклад, під листяним деревом, яке ще не дає тіні навесні. У такому місці вона отримає багато світла на початку сезону, а влітку — трохи захисту від спеки. Ґрунт має бути легкий, пухкий і добре дренований. У важкому або застійному ґрунті цибулини можуть загнивати. Посадку проводять восени, орієнтовно в жовтні, коли температура вже знижується, але ґрунт ще не мерзлий. Цибулинки заглиблюють на 5–8 см, залишаючи між ними по 5–10 см. Поливати після посадки треба помірно, просто щоб зволожити землю, а не перезволожити її. Навесні, після появи зелені, пушкінію поливають регулярно, особливо в суху погоду. Важливо не допускати пересихання ґрунту в період активного росту. Коли рослина відцвіте, листя не обрізають — його треба залишити, щоб цибулина змогла накопичити поживні речовини. У цей період також можна підживити рослину калійним добривом. У більшості регіонів України пушкінія добре зимує без укриття. Якщо зими у вашій місцевості дуже суворі (нижче –15°C), варто замульчувати ділянку торфом, перегноєм або просто шаром сухого листя. Через 3–4 роки рослини бажано пересадити — викопати, поділити гнізда цибулин і висадити знову. Це не обов’язково, але допоможе уникнути дрібнішання квіток.