triangle
Poetry Project
|
0 стежать
    ¯\_(ツ)_/¯
    У вас немає обраних фільтрів

    «Мікрохимеризм» — це поетична історія про любов, втрату і світло, що народжується з болю. Через ніжні й глибокі вірші авторка проживає досвід материнства, втрати дитини та прийняття, знаходячи в цьому філософію: ніщо не зникає, а залишається в нас назавжди. Це книга про те, як біль перетворюється на пам’ять, а пам’ять — на життя, сповнене тепла, голосів природи і тонких ниток, що єднають нас із тими, кого ми любимо.

    Ці розповіді — про дорогу та зупинки. Історії розкидані в часі так сильно, що якби перша зустрілась з останньою, то вони б точно подумали, що це зовсім про різних людей. З людиною завжди щось має ставатись, лишається тільки питання: що з цього варто памʼятати як повчальну історію, а що тримати в собі як теплий спогад?

    До книги увійшли вірші конотопського поета Артема Довгополого, який загинув на російсько-українській війні 4 серпня 2022 року у місті Бахмуті Донецької області, а також спогади про нього, есе та літературно-критичні статті. Він все життя мріяв про свою поетичну добірку, яка вийшла, на жаль, тільки посмертно. Мета книги — щоб творчість Артема стала корінням у серцях читачів на довгі роки. Запускаємо онлайн-ланцюжок пам'яті і надихаємо вас долучитись до популяризації віршів автора. Купляйте книгу та прочитайте будь-який вірш, який вам сподобався, у своїх соцмережах. Адже в час, коли росія забирає голоси талановитих українців, замість них мають говорити живі.

    Людина пише поезію, людина читає поезію. Слова з цих рядків — це лише спосіб передати свій стан. Збірка поезій «Спальні райони» — тихі (і не дуже) емоції, суміш любові та відчаю, суміш спокою та ейфорії. Якщо пощастить, то зможете знайти в цих текстах себе, якщо не пощастить, то знайдете також.

    "КАЗКА ВІД ТАТКА" — це благодійний проєкт, який ініціювали двоє друзів-татусів Дмитро Корнелюк та Сергій Лиховида. З метою популяризації сучасних українських прозових авторських казок, наповнених сенсами, вони запросили до співавторства ще кількох впізнаваних батьків: Тімура Мірошниченка, Олексія Гнатковського, Олександра Куровського, Володимира Жогла, Тараса Стадницького та Олександра Педана. Всі кошти, отримані з реалізації цього видання, будуть спрямовані на допомогу хворим діткам лікарні Святого Миколая. Всередині книги є невеличка гра для дитини із пошуком qr-кода. Після його сканування казки зазвучать голосом авторів під супровід піаніста Євгена Хмари.

    Перша збірка поезій автора "Рідкість". Його вірші набирають сотні тисяч переглядів у соцмережах. Вірші написані в період студенства та життя у місті Чернівці. Складається з двох частин — любові та термінології. Саме в період студентства в голову починають лізти різні терміни, значення яких не завжди відомі, але вже точно цікаві. Ну і, звичайно ж, любов, куди без неї?

    «Один великий вірш» — це чотири історії різних людей, які обʼєднані спільними темами: війна, любов, спонтанність, побут в тилу. Він про те, як нічні обстріли в місті змінили хід життя головних героїв на краще. Їхні долі переплітаються раптово. Авторка римою показує читачам, як життя веде нас різними стежками (іноді — не дуже приємними) до важливих та щасливих моментів. А герої книги стануть прикладом, чому так важливо довіряти долі, навіть у абсурдних, болючих чи безвихідних ситуаціях. Це друга поетична збірка української поетки, блогерки та психологині — Дар’ї Лісіч. Окрім новел, що обʼєднані у моновиставу, на сторінках збірки ви знайдете класику стилю поетеси — лірику та іронію. Тут є і гумор, і філософія, і відсилки на світові шедеври, і любов в різних проявах… і все це — у контексті війни.

    Збірка віршів Віталія Данищука «Українська мрія» - своєрідна хронологія періоду переїзду автора в європейську столицю, що розкинулась на березі Дунаю. Кожен текст розповідає щось про дім, що таке дім, та хто в цьому домі зазвичай буває потрібен. Українська мрія - ідея описати ментальність, сум та радість бути людиною. Читаючи ці тексти можна буде прочитати щось, що й так відоме уже для всіх, можна буде дізнатись те, що ніколи ніхто не розкаже.

    Збірка поезій Олени Левченко налита темами далеких мандр і невпинного пошуку; війни, якій байдужі будь-які відстані; спогадів — про все, що просочується, знеболює і повертає додому. Вірші-обійми, вірші — цілющі ягоди, вірші-послання як для читачів, так і для самої авторки. Книга оформлена фотографіями з мандрів Олени, які для неї створила фотографиня Дар'я ван дер Кліс. Всередині збірки є qr-коди, за якими можна послухати авторське виконання деяких віршів. Про авторку: Олена Левченко - українська поетка в мандрах. Родом з міста Покров. Перші публікації побачили світ на шпальтах газети «Козацька вежа» (м. Покров), згодом вийшла дитяча збірка віршів «Сузір’я» (2008). Також вона є авторкою поетичних збірок «Філософія крил» (2017), «Обліпиха» (2024) і низки відеопоезій. У 2018 році стала призеркою конкурсу відеопоезії «МонОкль». У своїх соцмережах Олена ділиться із читачами не тільки текстами, а й поетичними фільмами на власні вірші. Інстаграм авторки: olenallevchenko.

    Ця дебютна книга поетки та музикантки – збірка віршів-історій. Її творчість стала популярною після повномасштабного вторгнення та набирає сотні тисяч переглядів у соціальних мережах. Адже авторка підіймає соціально важливі теми, описує історії звичайних українців. Книга складається з двох розділів. У перший [які ми різні, які ми схожі…] увійшли вірші, на які можна відреагувати: “Це наче про мене”. У другий [і раптом війни стало більше…] – написані після 24 лютого. То що з цього мало стати віршем? Відчути вам.