2141 рік. Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати, що він таке і чи пов’язана його поява з нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети. Чисельність населення марсіанських Колоній перевищує сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукомісткій економіці Марса і змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ці зміни ставлять під загрозу саме існування Колоній. «Колонія» — перша книга з фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок. ПРО АВТОРА Макс Кідрук — український письменник, радіоведучий і популяризатор науки. Автор проєкту «Теорія неймовірності» на Українському радіо, книжок «Де немає Бога», «Не озирайся і мовчи», «Зазирни у мої сни», а також низки тревелогів. Твори перекладено польською, німецькою, чеською та угорською мовами. ЦИТАТА > "Ґоран Загарія мав по-розбійницьки скуйовджену кучму та розкішну, випещену > бороду. На голові де-не-де промаювали білі нитки, зате ретельно спланована > борода, що сягала ключиць, залишалася всуціль чорною. Марат і Каміла > Кемхебекови здогадалися, хто перед ними, бо такі бороди на Марсі були > рідкістю. Їх носили тільки ті, хто їздив у герметичних роверах і літав на > конвертопланах, які стикувалися до герметичних рукавів, тобто міг собі > дозволити не вдягати скафандр для робіт на відкритому просторі. Доглянута > борода була виявом колосальної заможності, й Кемхебекови знали: щоб порахувати > людей із такими бородами в Ньюборні, вистачить пальців однієї руки." [/storage/app/media/uploaded-files/]