Стати партнером
Мобільний застосунок
Допомога
UA
Профіль
Вішлісти
Всі акції
Відкрити картку
Жінкам
Чоловікам
Субсидій
Кешбек
Взуття
Потрібнички
Дітям
Дім
Наше
Білизна
Аксесуари
Спорт
Краса
Premium
triangle
    КаталогТовари для домуКнигиІсторія і філософія
    Каталог
    Товари для дому
    Книги
    Художня літератураПідручникиДля дітейФантастика і фентезіКоміксиМангаБізнес і кар'єраЗдоров'я і спортБіографії і мемуариІсторія і філософіяКулінарія і дімПДР
    Показати ще
    Згорнути
    Колір
    Бренд
    Ціна
    від
    до
    Обкладинка
    Ілюстрації
    Кількість сторінок
    Рік видання
    Лабораторія
    Очистити все

    Книги з історії і філософії (Бренд - Лабораторія)

    Дивіться також 👉Карти Таро
    Вид
    кешбек від 4 ₴
    розстрочка
    -5%

    Ви більше ніколи не зможете дивитися на світ так, як робили це раніше. Адже освоєння квантової механіки, теорії відносності, дослідження проблеми глобального потепління і структури атома вперше стали такими легкодоступними й цікавими! Від гравітації до чорних дір, від теорії відносності до глобального потепління — ця цікава, місцями дотепна й авторитетна книжка Маркуса Чоуна розбиває складну науку на легкі для сприйняття частини, і пояснює єдину істину, яку справді потрібно знати, щоб розібратися в науці. Адже замість того, щоб намагатися розібратися в заплутаних деталях гравітаційних хвиль, електриці та чорних дірах, простіше зрозуміти лише одну центральну концепцію, з якої випливає абсолютно все. У двадцяти одному короткому, але захопливому розділі, насиченому дивовижними фактами, науковою історією і біографіями особистостей, які стояли біля джерел найважливіших відкриттів, викладено простий шлях до фундаментальних істин, про які завжди хотілось дізнатися більше.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Протягом кількох століть ми перейшли від світу, де хвороби, насильство чи голод могли вразити будь-кого в будь-якому віці, до світу, де в багатьох країнах надлишок їжі є більшою проблемою, ніж його відсутність. Чому причини нашої смерті так змінилися? Як сталося, що століття тому люди вмирали переважно від інфекційних захворювань, а сьогодні провідними причинами смерті в промислово розвинених країнах є хвороби серця та інсульт? У своїй книжці професор Манчестерського університету Ендрю Дойґ глибоко досліджує портрет смерті протягом всієї історії людства, розглядаючи конкретні причини – від інфекційних до генетичних захворювань, від насильства до дієт. ПРО ЕНДРЮ ДОЙҐ Ендрю Дойґ, PhD — професор біохімії Манчестерського університету. Досліджує обчислювальну біологію, нейронауку, деменцію, біологію розвитку та білків. «Неминуче» — його дебютна книжка. ЧИМ ХОРОША КНИГА НЕМИНУЧЕ * Це захоплива історія розвитку медичних знань, організації суспільства, наукових досягнень і прогнозів на майбутнє. * Вміщує реальні історії людей, які сприяли підвищенню рівня життя людства і показника смертності серед людей. Зокрема, про відкриття вітаміну С і його роль у запобіганні цинги; про ірландського іммігранта, який відкрив першу пральню для бідних у Ліверпулі і довів, що чистота допомагає у боротьбі з хворобами; про куратора англіканської церкви, який започаткував анонімну гарячу лінію довіри, щоб допомагати тим, хто переживає емоційні труднощі тощо. * Детально пояснює, чому люди помирали в минулому, чому помирають зараз і наскільки кардинально зміняться причини смерті у найближчому майбутньому. ЦИТАТИ З КНИЖКИ Про історичні методи встановлення смерті: Колись уважали, що смерть настає з припиненням дихання та серцебиття. Щоб визначити, чи людина жива, їй до носа підставляли дзеркальце, і якщо воно запотівало, значить вона досі дихала. Також їй могли посвітити в очі світлом, щоб поглянути, чи скорочуються зіниці. Укол голкою викликав біль і очевидну реакцію. Сира цибулина попід носом могла пробудити від сну. Поганим знаком слугувало спорожнення прямої кишки та сечового міхура. До більш екзотичних методів визначення смерті належали: «наливання в рот оцту, солі чи теплої сечі», «запускання у вуха комах» і «різання ступень лезом бритви». Також було популярним викручування сосків. Про зв'язок між смертністю і приростом населення: Якщо діти помирають рано, то їх народжуватимуть часто. Однак щойно з’являється впевненість у тому, що вони виживуть і зможуть доглядати за батьками в старості, більшість пар народжує по дві дитини. Зниження народжуваності також пов’язане зі здобуттям жінками освіти та доступністю контрацептивів. Отож відбувається перехід від суспільства з високим рівнем народжуваності і смертності до суспільства з низькою народжуваністю і смертністю. Проте скорочення смертності стається раніше, ніж скорочення народжуваності. Отже, виникає покоління, де жінки, як і їхні матері, мають багато дітей, але майже всі вони доживають до зрілого віку. І вже наступне покоління народжує значно менше дітей. Саме цей момент між спадом смертності і народжуваності тягне за собою величезний приріст населення. Про інфекційні захворювання: Протягом більшої частини історії людства середня тривалість життя становила приблизно тридцять років. Лише 250 років тому вона почала зростати: спершу в Європі і Північній Америці, а нині в усіх країнах світу. У 2016-му загальний рівень очікуваної тривалості життя потроївся, як порівняти з римською добою, і сягнув сімдесяти двох років. Це найвищий показник, який ми будь-коли мали. Ці нехитрі дані свідчать про глибокі зміни в здоров’ї людей. У минулому нашим головним ворогом були інфекційні захворювання.
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    ГЕНІАЛЬНА Й ДОТЕПНА КНИЖКА ПРО ПЕРЕПЛЕТЕНІ ДОЛІ ПСИХОАНАЛІТИКА ЕРНЕСТА ДЖОНСА, ХІРУРГА ВІЛФРЕДА ТРОТТЕРА ТА ҐУРУ ПСИХОАНАЛІЗУ ЗИҐМУНДА ФРОЙДА Розумний, впевнений у собі й надзвичайно амбітний уельський психоаналітик Ернест Джонс був найближчим соратником і найпалкішим учнем Зиґмунда Фройда. Джонс пропагував психоаналіз, як своєрідну світську релігію. Тим часом чоловік його сестри Вілфред Троттер — знаменитий хірург, який врятував життя Ґеорґа V, і став лікарем Фройда під час його лондонського заслання — не піддався чарам фройдизму. Він не сприймав спритних кар'єристів від медицини, не довіряв грандіозним теоріям, був позбавлений пихатості й самозакоханості, що діяло як своєрідна «вакцина» проти Фройда. Від першого психоаналітичного конгресу в Зальцбурзі до хвороби короля Ґеорґа й першої зустрічі Фройда й Троттера — Шеймус О'Магоні не просто розповідає історію трьох визначних постатей, а й розкриває всі секрети сексуальних одержимостей інтелектуальних і богемних кіл Лондона, Кембриджа й Відня. «Ґуру, спільник і скептик» охоплює тридцять переломних років європейської історії, серед якої і творив невдаха-невропатолог із Відня, який здобув світовий вплив. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ҐУРУ, СПІЛЬНИК І СКЕПТИК»? * Приголомшлива історія трьох видатних постатей XX століття — Зиґмунда Фройда, його ревнителя Ернеста Джонса й скептика-хірурга Вілфреда Троттера. * Унікальний погляд на психоаналіз не лише як революційне вчення, а і як частину інтелектуального середовища Європи XX століття. * Книга занурює в культурне життя Лондона, Кембриджа й Відня початку XX століття, охоплюючи драматичні події: від перших психоаналітичних конгресів до змін у світовій політиці й медицині. * Шеймус О'Магоні розкриває не лише інтелектуальні ідеї епохи, а й людські слабкості й одержимості своїх героїв. * Допомагає зрозуміти, як ідеї Фройда і його оточення вплинули на сучасну медицину, психологію і культуру. > «О'Магоні геніально досліджує взаємозв'язки між трьома лікарями: Фройда, якого > багато хто досі вважає одним із найвпливовіших мислителів XX століття; Джонса, > якого зараз пам'ятають лише як «бульдога» Фройда; і, нарешті, Троттера, > майстра й учителя, якого зараз майже не пам’ятають.» - Професор Ендрю Ліс > «Напрочуд чесна і людяна книга, яка кидає виклик і водночас є глибоко > важливою.» - GUARDIAN > «Насичена, смішна й часом сумна історія про сліпу віру, сексуальну > одержимість, гординю та гонитву за славою і багатством.» - Literary Review > «По-бунтарськи відтворює зародження психоаналізу... Чудова книжка.» - The > Telegraph
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    Хайку, манґа, бойові мистецтва й шьоґуни: путівник строкатою і унікальною історією Японії. Що ми знаємо про Японію? Дзен, бойові мистецтва, суші, аніме, манґа… Її культура давно й глибоко проникла в наше повсякдення, і все ж сама країна досі лишається загадкою — острівною державою з непростими стосунками із зовнішнім світом. Чому культура Японії викликає захоплення? Що ховається за її стриманістю, естетикою і зовнішньою гармонією? І як Японія, уникаючи колонізації, зуміла зберегти свою ідентичність, а згодом — і завоювати світ? Британська історикиня Леслі Даунер занурює читачів у вир японської історії, повної драми, краси й парадоксів: від закритого періоду Едо до епохи гіпермодерну. На сторінках «Найкоротшої історії Японії» оживають імператори — нащадки богині Сонця, самураї і шьоґуни, придворні дами й жінки-воїни, купці та гейші — ті, хто формував культурне обличчя Японії впродовж століть. Це новий крок у світ, де манґа і меч, дзен і бізнес, традиції і технології співіснують у досконалій рівновазі.
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    > «У нас з вами зовсім різний досвід деколонізації. І це нормально. Так і має > бути. В моїй деколонізації є пошук статей про мову дарі та пошук прізвищ в > переліку людей, які померли від Голодомору. Я намагаюсь співставити своє життя > з життям однієї бабусі Олександри, яка була підліткою під час другої світової, > та бабусі Маголь, яка, коли була підліткою, народила вже третю дитину. Збираю > фотографії старого Кабулу та сучасного Києва. Я шукаю себе в цьому всьому, щоб > зрозуміти краще себе та своє коріння. Щоб відповісти собі на питання хто я, з > чого я створена, як це бути українкою та що це означає. Ці відповіді не мають > відчуватись абстрактно, це дія в першу чергу. Бути українцем – це означає > діяти.» - авторка Маріам Найем Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія — це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє. Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найєм пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток. Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ЯК ВДИХНУТИ ВІЛЬНО? ПОСІБНИК З ДЕКОЛОНІЗАЦІЇ»? * Розкриває тему деколонізації не як складну політичну концепцію, а як глибоко особистий і емоційний процес — крізь емоції, відчуття, сумніви, страхи, пам’ять і любов. * Кожна глава — окремий етап деколонізації, а послідовність їх читання може бути індивідуальною: починайте з будь-якого розділу, який резонує з вашим поточним станом. * Наповнена особистими історіями, цитатами людей, які намагаються осмислити свій шлях у постколоніальному світі, і глибокими роздумами над роллю емоцій і почуттів у процесі змін. * Містить практичні завдання, які рекомендуємо виконувати саме письмово, що допоможе краще усвідомити процеси внутрішньої трансформації.
    кешбек від 2 ₴
    -5%

    Понад півтора мільйона уйгурів та інших нацменшин зникли в таборах для інтернованих та пов’язаних із ними заводах через нові форми державного насильства та колонізації, які вже роками розгортаються у величезному північно-західному регіоні Китаю. Даррен Байлер розкриває, як величезна мережа технологій, наданих приватними компаніями ― спостереження за обличчям, розпізнавання голосу та інших даних із смартфонів ― з 2017 року дозволили державі та корпораціям занести понад мільйон уйгурів до чорного списку через їх релігійні та культурні обряди. Автор доводить, що саме зручність смартфонів прирекла китайські нацменшини на катастрофу, і показує, що ця технологія використовується у всьому світі, продається технологічними компаніями від Пекіна до Сіетла, створюючи нові форми несвободи. «У таборах високих технологій» ― приголомшлива історія про те, як Китай використовував мережу спостереження у смартфонах, щоб затримати понад мільйон людей і створити систему контролю невідому раніше в історії людства. ЧИМ ХОРОША КНИГА У ТАБОРАХ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ * Написана на основі багатогодинних інтерв’ю з вцілілими в'язнями та працівниками табору, тисячі державних документів і тривалих досліджень. * Розповідає деталі перебування у колоніях, зокрема, про табори для «навчання», де ув'язнених змушували вихваляти китайський уряд, відмовлятися від ісламу, відмовлятися від сімей і використовували як безкоштовну робочу силу. * Глибоко досліджує нові форми насильства і колонізації, демонструє, наскільки сучасні технології глибоко проникли у наші життя, роблячи нас вразливими. ПРО ДАРРЕНА БАЙЛЕРА Даррен Байлер — антрополог, експерт з уйгурського суспільства та китайських систем спостереження, доцент кафедри міжнародних досліджень Університету Саймона Фрейзера у Ванкувері, Британська Колумбія. Його навчання та дослідження розглядають позбавлення громадянства населення через форми сучасного капіталізму та колоніалізму в Китаї, Центральній Азії та Південно-Східній Азії. ЦИТАТИ ІЗ КНИЖКИ Про цифрову «пастку» для меншин: Поступово уйгури, казахи і хвеї потрапили в таку собі цифрову «пастку» (цифровий корпус): за їхньою діяльністю в інтернеті постійно стежили, а отже, смартфони перетворилися для цих людей на персональні «жучки». Система, яка 2005 року починалася з проведення 2G мобільного зв’язку, еволюціонувала й тепер давала населенню широкий доступ до інтернету. Завдяки цьому технологічні компанії і влада могли стежити за діяльністю й контролювати рух і поведінку людей, дістаючись до дедалі глибших приватних сфер. Марк Андреєвіч досліджував, як системи капіталістичного нагляду працюють у Північній Америці. Науковець стверджує, що цифровий корпус формується не тільки навколо вишок мобільного зв’язку. Оскільки нині GPS вмонтовано в усі смартфони й автоматизовані біометричні системи, «інтернет речей» отримує доступ до інформації про переміщення людей. Відповідно цифрові корпуси перетворюються на складні багатовимірні матриці. Про «школи перевиховання»: «У класі розміщувалося чотири камери спереду, дві посередині й чотири позаду. Освітлення було не дуже яскравим, але камери, здавалося, бачили все». Одного разу директор табору, високий уйгур Кадир, провів Кельбінур подивитися на «командний центр». У кімнаті стояло кілька моніторів, велика клавіатура, джойстик і мікрофон. Щодня тут чергували по кілька годин четверо наглядачів — стежили за екранами. Якщо в’язні вставали з підлоги або починали розмовляти, «вони кричали. Кричали щоразу, коли хтось починав рухатися: “Не розмовляти! Не говорити уйгурською!”». Навіть коли світла бракувало, обличчя було видно у високій роздільній здатності. Про дегуманізацію в'язнів табору: Невблаганна машина табору мов розривала в’язнів на частини. Щоб зберегти гідність, вони хотіли бути чистими. Щоб вижити, хотіли мати вдосталь їжі. Але оскільки в таборі отримували всього замало, доводилося конкурувати один з одним. Утім, часто через страх перед поліцейськими кийками й електричними стільцями або «стільцями тигрів» в’язням доводилося стримувати свої бажання. Цим людям увесь час повторювали й показували, що вони — лиш худоба, їхнє життя залежить від примхи охоронця. «У наглядачів були кийки й електрошокери, — пригадував Адільбек. — Кожного, хто наважувався висловити невдоволення, били. Я багато разів був свідком цього. Типова картина. Якщо ми не виконували правила або якщо хтось огризався, нас били».
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    > Блискуча книжка блискучої людини. Її написав творець із бездоганним смаком. > Дякувати Богові, що я його зустрів. Доторкнешся до нього — і на пальцях золото > лишається. > > Елтон Джон Тоні Кінг був довіреною особою і музою найвидатніших митців світу — від Beatles до Елтона Джона і Rolling Stones. Нарешті він розповідає власну історію. «Творець смаку» — це подорож неповторним життям людини, яка вже понад шістдесят років перебуває в самому серці найбільш знакових моментів в історії музики. Шістнадцятирічний Тоні Кінг, після закінчення школи і початку кар'єри на студії Decca Records, стане близьким другом Елтона Джона, розпалить стосунки Джона Леннона і Йоко Оно, буде посередником у сварці Міка Джаггера та Кіта Річардса і проведе час з Фредді Мерк'юрі в останні дні його життя. Тоні був одним із лідерів лондонської і нью-йоркської гей-тусовки в епоху бурхливих соціальних, технологічних і культурних змін. Поряд із шаленим життям у шоубізнесі він був свідком жорстокої дискримінації людей, які живуть зі СНІДом, та його руйнівних наслідків: смерті рідних, друзів і гнітючого тягаря відповідальності за те, що він був покликаний тримати все це під контролем. Глибока, сповнена щирого тепла і неперевершеної харизми Тоні Кінга книга «Творець смаку» змальовує інтимний портрет музичної легенди і непростого світу, в якому він залишив свій особливий відбиток. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ТВОРЕЦЬ СМАКУ»? * Пристрасть до музики, кохання, дружби і мистецтва. * Тоні Кінг вважає своєю заслугою возз'єднання Леннона і Йоко Оно після 18-місячного «невдалого вікенду» Леннона. Наполягає, що розвіяв побоювання Елтона Джона щодо пісні Don't Let the Sun Go Down on Me і стверджує, що Кліф Річард завжди вважав його веселим і неймовірно легким компаньйоном. * Бурхливе життя в епоху драйву, музики, сексу і наркотиків, за яким приховані особисті болючі таємниці.
    кешбек від 2 ₴
    -5%

    Слово «моє» ми засвоюємо ще в дитинстві. А коли виростаємо, ідея власності здається природною, незалежно від того, купуємо ми чашку кави чи будинок. Але кому належить простір за вашим сидінням у літаку — вам чи пасажиру позаду вас? Чому плагіат — це неправильно, а копіювати рецепт чи дизайн сукні — нормально? Кому належить земля під вашим будинком, а кому повітря над ним? Виявляється, із власністю все набагато складніше, ніж нам здавалося. То що саме ми можемо назвати «своїм» і де межі наших володінь? Майкл Геллер і Джеймс Зальцман не тільки дають відповіді на ці запитання, а й показують, що існує лише шість простих правил, якими користуються люди, щоб на все претендувати. Автори поєднують цікаві роздуми про власність з захопливими, а іноді й обурливими, історіями з бізнесу, судових залів і повсякденного життя. Написана на перетині права, економіки, психології і політики, книжка «Моє!» показує, як символічне володіння інколи може підміняти справжнє, а деякі компанії заробляють, роблячи власністю зовсім не об’єктні явища, наприклад відсутність потреби стояти у черзі. ЧИМ ХОРОША ЦЯ КНИЖКА * Книжка розповідає про власність з кількох різних точок зору: економічної, соціальної, політичної, культурної, юридичної, психологічної. Тому читати її досить цікаво, щоб отримати повну картину уявлень про поняття власності. * Книжка пояснює декілька правових прецедентів простими словами, показуючи з їх допомогою, що питання власності виникає майже повсюдно. ПРО АВТОРІВ Майкл Геллер — викладач теорії приватного права в Юридичній школі Колумбійського університету. Основні сфери інтересів: питання власності, договірне право та землеволодіння. Джеймс Зальцман — професор екологічного права в Університеті Каліфорнії у Лос-Анджелесі (UCLA). ЦИТАТИ З КНИЖКИ Про приховані правила власності: Ця книжка — про сварки за простір у літаку й законність спільного використання акаунтів HBO. Вона також про те, чи мають іммігранти право починати власний бізнес у чужій країні, чому життєво важливі ліки недоступні широкому загалу, а також про чимало інших цікавих питань сучасності. Але насамперед зі сторінок цієї книжки ви дізнаєтеся, що в основі всіх цих питань — від появи нової аристократії в США до рішень щодо кліматичних змін — перебувають саме наші переконання про власність. Коли ви перегорнете останню сторінку, то інакше глянете на світ, бо дізнаєтеся те, про що навіть не підозрювали. Про рабство, яке поширене у світі й до сьогодні: За деякими даними, в Америці сьогодні живе від 60 000 до 400 000 (залежно від дефініції) поневолених людей, а у світі цей показник сягає 40 мільйонів. Сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей живуть у борговій кабалі, у якій їх тримають секс-торговці, а інші змушені безоплатно працювати в ресторанах, салонах краси чи на фермах. Імовірно, ви навіть зустрічалися з кількома такими людьми, проте навіть не підозрювали про те, що вони раби — можливо, це та майстриня, у якої ви робите манікюр, той кур’єр, що доставляє вам їжу, або та «економка» вашого сусіда... Про нерівність прав жінок та чоловіків: Без права володіти статками в заміжньої жінки не було жодних шансів збудувати кар’єру або розірвати нещасливий шлюб із чоловіком-узурпатором. «Чоловік є й має бути захисником і покровителем жінки, — було написано в рішенні Верховного суду США від 1872 року. — Основоположники загального права були переконані в тому так глибоко, що побудували на цій основі тогочасну законодавчу систему: з юридичного погляду дружина не існувала окремо від свого чоловіка, якого вважали її головою та представником у соціальній державі». Висновок суддів був однозначним: «Такий закон Творця». На законодавчому рівні «царем і Богом» чоловіки припинили бути порівняно нещодавно. Упродовж більшої частини xx століття за законами кількох штатів чоловіки володіли всім майном, що перебуває в спільній власності подружжя. Чоловік міг продати будинок без відома чи згоди жінки, навіть якщо вона теж вкладала в нього гроші, а її ім’я було вказане у свідоцтві про право власності. Луїзіана стала останнім штатом, де ці правила скасували. Це сталося лише в 1979 році, та й то під тиском федерального суду.
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    Справжню літературу не можна очистити або цензурувати. Найкращі книжки часто непристойні, відразливі, образливі. Вони викривають те, що суспільство старанно приховує, розкривають темні сторони людської природи, показують прекрасне на межі з відразливим. Хороші книжки досліджують межі, виходять за межі і порушують табу. Але передовсім — втручаються в те, що їх не стосується. У цій книжці Фредерік Беґбедер створює власний літературний пантеон із п’ятдесяти головних книг свого життя. Тут поряд із Філіпом Ротом можна зустріти Сімону де Бовуар, а поруч із Томасом Манном — Андрія Куркова. Це не просто черговий топ найкращих книжок, це справжній маніфест літератури в її найсвітлішій і найтемнішій формі водночас. Чому варто прочитати книжку «Бібліотека Судного дня»? * Містить 50 есе про улюблених письменників і їхні книжки від зірки французької літератури Фредеріка Беґбедера — від Колетт до Сімони де Бовуар та Віржині Депант, від Томаса Манна до Андрія Куркова, від Оскара Вайлда до Октава Мірбо. * Маніфест літератури в її найчистішій і одночасно найбруднішій формах. * Читачі назвали книгу «безвідмовними ліками проти похмілля» в наш час.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Це книжка про історію книжок — винахід перших людських цивілізацій. Щоб набути сучасного і зрозумілого нам вигляду, книжка мусила пройти шлях довжиною в кілька тисячоліть. Від глиняних табличок до першого друкарського верстата — авторка занурює читачів у мандри від давніх цивілізацій до сьогоднішніх часів. Маршрут цієї книжки пролягає через поле битви Олександра Македонського, віллу Папірусів під час виверження Везувію та палац Клеопатри, через перші відомі книгарні, ГУЛАГ, бібліотеку Сараєва та Оксфордський підземний лабіринт. Вона знайомить із маловідомими особистостями, які зіграли свою роль у розвитку книжкової справи — учителями, оповідачами, книгарями, перекладачами, рабами і бунтарями. Це повна історія одного із найважливіших засобів передачі знань, який і досі відчайдушно бореться за своє існування. ЧИМ ХОРОША ПОДОРОЖ КНИЖКИ * Написана авторитетною дослідницею, яка глибоко вивчила тему історії книжок. Інформація подана багатою літературною мовою на межі з художнім текстом, тому читачу вона дає не лише цінні й знання, а ще й приносить естетичну насолоду. * Переносить нас у культуру стародавніх цивілізацій та розповідає, як «Іліада» та «Одіссея» могли дійти до наших днів або як римським жінкам заборонялося писати книги та оприлюднювати їх. * Досліджує народження книг і їхню подорож у часі: від каменю до очерету, від шовку до шкіри та ганчір’я, від дерева аж до світла комп'ютерів. ЦИТАТИ З КНИГИ Про книжки, які розпалювали пристрасть: Книжки відіграють важливу роль і в цій буремній історії. Коли Марк Антоній вважав себе замалим не володарем світу, йому захотілося приголомшити Клеопатру великим подарунком. Він розумів, що від золота, прикрас чи бенкетів у очах його коханки не спалахне подив, адже вона звикла до щоденного марнотратства. Якось у ніч пиятики вона скоїла показово марнотратний вчинок: розчинила в оцті величезну перлину і випила. Тож Марк Антоній обрав такий подарунок, яким Клеопатра не змогла б знехтувати від нудьги: він поклав до її ніг двісті тисяч книжок для Великої бібліотеки. В Александрії книжки розпалювали пристрасть. Про знищення бібліотек: Насправді ХХ століття позначилося моторошним книгоборством (бомбардування бібліотек під час обох світових війн, багаття нацистів, цензорські політичні режими, Культурна революція в Китаї, радянські чистки, полювання на відьом, диктатура у Європі й Латинській Америці, спалені чи розбомблені книгарні, тоталітаризм, апартеїд, месіанство деяких лідерів, фундаменталізм, Талібан чи фетва проти Салмана Рушді, та інші підпункти цієї катастрофи). А ХХІ століття почалося з розкрадання — не без потурання з боку армії США — музеїв і бібліотек в Іраку, де світ уперше змалювали за допомогою писемності. Про класичні твори, які залишаються актуальними донині: Класика добре вміє виживати. Ультрасучасною мовою соціальних мереж можна було б сказати, що її сила — чи то багатство, за цензовою термінологією, — вимірюється кількістю підписників. Це книжки, які приваблюють нових читачів сто, двісті, дві тисячі років після своєї появи. Вони маневрують поміж різних уподобань, менталітетів, політичних переконань; революцій, змін циклів, відірваності нових поколінь. І на цьому шляху, де загубитися було б дуже легко, вони потрапляють у всесвіт інших авторів, на яких впливають. Вони й далі виходять на сцени світових театрів, їх адаптують мовою кіно і показують по телебаченню, вони навіть скинули з себе палітурку й чорнила, щоб стати вогниками в інтернеті. Кожна нова форма висловлення — реклама, манга, реп, комп’ютерні ігри — привласнює і переорієнтовує ці книжки.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    Слово «моє» ми засвоюємо ще в дитинстві. А коли виростаємо, ідея власності здається природною, незалежно від того, купуємо ми чашку кави чи будинок. Але кому належить простір за вашим сидінням у літаку — вам чи пасажиру позаду вас? Чому плагіат — це неправильно, а копіювати рецепт чи дизайн сукні — нормально? Кому належить земля під вашим будинком, а кому повітря над ним? Виявляється, із власністю все набагато складніше, ніж нам здавалося. То що саме ми можемо назвати «своїм» і де межі наших володінь? Майкл Геллер і Джеймс Зальцман не тільки дають відповіді на ці запитання, а й показують, що існує лише шість простих правил, якими користуються люди, щоб на все претендувати. Автори поєднують цікаві роздуми про власність з захопливими, а іноді й обурливими, історіями з бізнесу, судових залів і повсякденного життя. Написана на перетині права, економіки, психології і політики, книжка «Моє!» показує, як символічне володіння інколи може підміняти справжнє, а деякі компанії заробляють, роблячи власністю зовсім не об’єктні явища, наприклад відсутність потреби стояти у черзі. ЧИМ ХОРОША ЦЯ КНИЖКА * Книжка розповідає про власність з кількох різних точок зору: економічної, соціальної, політичної, культурної, юридичної, психологічної. Тому читати її досить цікаво, щоб отримати повну картину уявлень про поняття власності. * Книжка пояснює декілька правових прецедентів простими словами, показуючи з їх допомогою, що питання власності виникає майже повсюдно. ПРО АВТОРІВ Майкл Геллер — викладач теорії приватного права в Юридичній школі Колумбійського університету. Основні сфери інтересів: питання власності, договірне право та землеволодіння. Джеймс Зальцман — професор екологічного права в Університеті Каліфорнії у Лос-Анджелесі (UCLA). ЦИТАТИ З КНИЖКИ Про приховані правила власності: Ця книжка — про сварки за простір у літаку й законність спільного використання акаунтів HBO. Вона також про те, чи мають іммігранти право починати власний бізнес у чужій країні, чому життєво важливі ліки недоступні широкому загалу, а також про чимало інших цікавих питань сучасності. Але насамперед зі сторінок цієї книжки ви дізнаєтеся, що в основі всіх цих питань — від появи нової аристократії в США до рішень щодо кліматичних змін — перебувають саме наші переконання про власність. Коли ви перегорнете останню сторінку, то інакше глянете на світ, бо дізнаєтеся те, про що навіть не підозрювали. Про рабство, яке поширене у світі й до сьогодні: За деякими даними, в Америці сьогодні живе від 60 000 до 400 000 (залежно від дефініції) поневолених людей, а у світі цей показник сягає 40 мільйонів. Сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей живуть у борговій кабалі, у якій їх тримають секс-торговці, а інші змушені безоплатно працювати в ресторанах, салонах краси чи на фермах. Імовірно, ви навіть зустрічалися з кількома такими людьми, проте навіть не підозрювали про те, що вони раби — можливо, це та майстриня, у якої ви робите манікюр, той кур’єр, що доставляє вам їжу, або та «економка» вашого сусіда... Про нерівність прав жінок та чоловіків: Без права володіти статками в заміжньої жінки не було жодних шансів збудувати кар’єру або розірвати нещасливий шлюб із чоловіком-узурпатором. «Чоловік є й має бути захисником і покровителем жінки, — було написано в рішенні Верховного суду США від 1872 року. — Основоположники загального права були переконані в тому так глибоко, що побудували на цій основі тогочасну законодавчу систему: з юридичного погляду дружина не існувала окремо від свого чоловіка, якого вважали її головою та представником у соціальній державі». Висновок суддів був однозначним: «Такий закон Творця». На законодавчому рівні «царем і Богом» чоловіки припинили бути порівняно нещодавно. Упродовж більшої частини xx століття за законами кількох штатів чоловіки володіли всім майном, що перебуває в спільній власності подружжя. Чоловік міг продати будинок без відома чи згоди жінки, навіть якщо вона теж вкладала в нього гроші, а її ім’я було вказане у свідоцтві про право власності. Луїзіана стала останнім штатом, де ці правила скасували. Це сталося лише в 1979 році, та й то під тиском федерального суду.
    кешбек від 4 ₴
    -5%

    > Деякі книжки кидають виклик нашим ідеям. «Людство» ж кидає виклик початковим > принципам, на яких ці ідеї базуються. Сміливі та приголомшливі аргументи > змусять вас переосмислити всі переконання щодо суспільства, демократії та > самої людської природи. У морі цинізму ця книга — міцний, непотоплюваний > рятувальний човен, що так потрібен світові. — Деніел Пінк, автор книжки > «Драйв» Нас вчать, що люди за своєю природою егоїсти й керуються насамперед власними інтересами. Від Макіавеллі до вчень Томаса Гоббса, від Зигмунда Фройда до Стівена Пінкера — коріння цього переконання глибоко сидить у західній думці. Під його впливом формуються гучні заголовки у ЗМІ й визначаються закони нашого життя. Але що як це неправда? Історик і один із найвидатніших молодих мислителів Європи Рутґер Бреґмен пропонує новий свіжий погляд на останні 200 000 років людської історії і доводить, що людям притаманна доброта і співпраця, а не конкуренція й недовіра. Від реального життя «Володаря мух» до прояву солідарності після Бліцу, від прихованих недоліків експерименту Стенфордської в'язниці до реальної історії братів-близнюків, які опинились по різні боки боротьби під час апартеїду в ПАР, і врешті об’єдналися разом з Нельсоном Манделою заради миру, — автор доводить, що віра в людську доброту не просто оптимістична — вона реалістична. Повірити в революційну історію людства Бреґмена не так уже й легко, адже навколо так багато болю, злочинів і обману, але дрібки історичного оптимізму нам точно не завадить. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ЛЮДСТВО. ОПТИМІСТИЧНА ІСТОРІЯ»? * Доводить, що людство процвітає в умовах кризи, а вроджена доброта і співпраця були найбільшими факторами такого довгострокового успіху людей як виду. * Реконструює історію людства, починаючи із виникнення людини розумної, і демонструє, що інстинкт допомагати одне одному має стійку еволюційну основу. * Розвінчує наукові дослідження, які стверджують, що людська природа є лихою та небезпечною. Найвідоміші з них — це експеримент Стенфордської в'язниці та експеримент Мілґрема. * Книжка стала бестселером у світі та увійшла до 50 найкращих нонфікшн книжок за версією The Washington Post. ВІДГУКИ > Книжка змусила мене поглянути на людство з нової точки зору і закликала > переосмислити багато давніх переконань. Ювал Ной Харарі, автор світових > бестселерів "Sapiens" та "21 урок для 21 століття" > Надзвичайно потужне проголошення віри в природжену доброту й невдавану > порядність людей. Рутґер Бреґмен далебі не наївний простак і не мрійник, він > наводить серйозні й переконливі аргументи, які змушують повірити: попри > стільки очевидних доказів протилежного, ми не такі дикі, невиправно жадібні, > жорстокі й хижі істоти, як нас переконують. Стівен Фрай > Кожна революція у справах людських — а зараз ми беремо участь в одній із них! > — відбувається пліч-о-пліч із переосмисленням того, що ми розуміємо під словом > «людина». Рутґер Бреґмен зміг пробудити цю дискусію знову, запропонувавши > добріший погляд на людство (і представивши кращі результати наукової > розвідки). Ця книга дає нам справжню надію на майбутнє. Браян Іно > «Людство» забезпечує філософську й історичну основу, яка дає нам змогу > впевнено співпрацювати, бути добрими та довіряти одне одному в процесі > побудови кращого суспільства. Маріана Маццукато, авторка книжки «Цінність > усього» > Деякі книжки кидають виклик нашим ідеям. «Людство» ж кидає виклик початковим > принципам, на яких ці ідеї базуються. Сміливі та приголомшливі аргументи > змусять вас переосмислити всі переконання щодо суспільства, демократії та > самої людської природи. У морі цинізму ця книга — міцний, непотоплюваний > рятувальний човен, що так потрібен світові. Деніел Пінк, автор книжки «Драйв»
    кешбек від 2 ₴
    -5%

    Чорний одяг, темне, пофарбоване волосся й підведені очі; прогулянки на цвинтарі, специфічна музика та вірші про смерть; широкі штани, реп і графіті на стінах; металеві ланцюги, поголені голови з ірокезами й «стіли» — навколо існування субкультур десятиліттями точаться різноманітні дискусії. Дехто називає їх даниною підлітковому бунтарству, а інші вважають радикальними течіями, які можуть містити загрозу для суспільства. Але що насправді ховається за яскравими образами і які цінності транслюють ці, на перший погляд, «дивні» угрупування? Який зв’язок між першими субкультурами, які виникали на території України, й сучасністю? І чому декому з нас саме так хочеться представляти себе світові? Українська фольклористка й антропологиня Дар’я Анцибор дослідила, як українська молодь впродовж століть виборювала своє право на культурну ідентичність — від перших течій в періоди імперських та радянських часів й аж до незалежності.
    кешбек від 5 ₴
    -5%

    Pink Floyd — вичерпна історія одного з найвидатніших гуртів світу від учасника-засновника Ніка Мейсона Після року в лондонському андеграунді, експериментуючи з революційними технологіями, Pink Floyd випустили свій перший сингл. А вже через кілька років відбувся їх стрімкий злет: перший альбом The Dark Side of the Moon тримався в чартах до 1982 року (найдовше з усіх альбомів, що коли-небудь безперервно перебували в чартах) і став одним з найбільш продаваних альбомів усіх часів; Wish you were here досягнув культового статусу, а The Wall став номером один ледь не в кожній країні світу. Однак через десятиліття шалених музичних звершень між учасниками гурту стався розкол, який вилився у судові позови. І лиш нещодавно, на початку нового тисячоліття, відбулося омріяне фанами примирення, яке й дозволило учаснику-засновнику Ніку Мейсону написати власний внутрішній погляд на їхню історію. «Навиворіт» — це не просто історія гурту, який став музичною легендою. Це емоційна сповідь з перших вуст — шлях музичного мистецтва крізь безповоротні втрати, нові релізи і розколи, до впливу на успіх цифрових технологій і соціальних мереж.
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    > Коти — архіреалісти, і рідко робитимуть щось, що не має чіткої мети чи не > приносить миттєвого задоволення. Зустрівшись з людською дурістю, вони просто > ідуть геть. Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як, наприклад, коти, які від народження мають здатність бути щасливими і впродовж тисячоліть надихають правителів і філософів на нові відкриття. Домашній кіт Мішеля Монтеня, захоплива подорож Мейо, вцілілого у В'єтнамській війні, чи історія Саги, героїні оповідання «Кіт» Колетт, притчі про пастки людських ревнощів, — філософ Джон Грей досліджує природу котів і розкриває котячий спосіб життя — не обтяжений тривогою і самосвідомістю — демонструючи, як вони знаходять відповіді на глобальні питання любові й прив'язаності, моралі й самосвідомості, і, зрештою, смертності. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «КОТЯЧА ФІЛОСОФІЯ. КОТИ І СЕНС ЖИТТЯ»? * Джон Грей, відомий своєю провокативною критикою наукової пихи та ілюзій прогресу й гуманізму, цього разу крізь призму життя котів описує болісні стосунки людини зі світом і власним Я. * Книга допоможе пережити кризу, особистісну трансформацію та пристосуватися до змінених умов так, як це завжди робили та продовжують робити коти. * Прикладна філософія для любителів котів і тих, хто готовий змінити своє ставлення до життя. ВІДГУКИ > Основна частина цієї фантастичної книжки Грея не про котів... Автор > зосереджується на ненаситних (і переважно безплідних) спробах людства досягти > щастя і нашій неспроможності рахуватися з ілюзією моралі. . . Його десять > котячих заповідей, врешті-решт, призначені для нас. Дерек Берс, Big Think > На перший погляд, «Котяча філософія» може здатися новим відступом Грея — > грайливим дослідженням того, чого коти можуть навчити людей у нашому > нескінченному прагненні зрозуміти самих себе. Але ця книга, і в істинній > манері Грея, припускає, що це прагнення може бути саме по собі приречене... > Грей завжди був проникливим критиком, який спритно руйнує високочолі схеми та > їхні непередбачувані наслідки. Дженніфер Салай, New York Times > Коротка, але серйозна дискусія, що піддає критиці значну частину західної > філософської моралі. Її варто прочитати, особливо якщо ви ненавидите котів. > Роберт Армстронг, The Financial Times > Для філософів і любителів котів. Багато додаткової літератури для подальших > відкриттів. Booklist
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    Перше в українській філософській літературі системне дослідження трагедії Бабиного Яру Минуле вже не те що колись — нові часи вимагають нових способів пам’ятати. Монструозні, статичні музеї уже не приваблюють глядача і не викликають у нього не те що катарсису, а й просто сильних емоцій. Яна Барінова звертається до інструментарію нового медіамистецтва і на прикладі пам’яті про трагедію Голокосту пропонує новаторські способи організації простору пам’яті в сучасному місті. Це міждисциплінарне дослідження на стику урбаністики, мистецтвознавства та філософії історії. Чому варто прочитати книжку «New Media Art. Пам'ять. Простір»? * Глибоке осмислення нових медіа з урахуванням їх технічної і соціальної складових. * Авторка розмірковує над тим чи допомагає музей подолати травму пам’яті, яким може бути музей Голокосту, яке місце він має займати в Києві і взагалі в сучасному мегаполісі. * Авторка є науковицею, членкинею оргкомітету з питань перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» і має статус єврейського дипломата.
    кешбек від 3 ₴
    -5%

    Путівник у світ різдвяно-новорічних традицій Кінець року неможливо уявити без прикрашання ялинок, шарудіння подарунків, запаху мандаринів, заспіву колядок, вертепної ходи, тематичного декору і відчуття дива. Ми віримо, що до нас завітає святий Миколай і залишить гостинець. Байдуже, під подушкою, під ліжком чи на підвіконні... Згодом ми зберемося родиною на Різдво — з кутею, дванадцятьма стравами й колядками: хтось на 25 грудня, хтось іще звично на 7 січня. На Новий рік дехто, можливо, ще чекатиме на Діда Мороза, хтось на Санту, а інші просто обміняються подарунками, привітаннями й побажаннями. Але для кожного це особливий період, коли підбиваємо підсумки року, намагаємося намітити цілі на наступні 365 днів і відчути магію єднання, надії й любові. Навколо круговерті зимових свят, окрім магічності, завжди присутні питання й історичної складової. Яких символів сповнене традиційне й сучасне українське Різдво? Чому ми чекаємо Миколая і який він має зв'язок із Сантою? Хто такий Дід Мороз і чи правда, що він — повністю продукт радянської культури? Коли українці почали прикрашати ялинку і чи можна казати, що вона заступила собою дідух? Як співіснували практики святкування Різдва у містах і в селах? Як формувалися нові канони свята під впливом радянської влади й у часи незалежності? Зимові свята — це сімейні традиції, віра в диво, смаколики й подарунки. Ґрунтовне дослідження антропологині Дар'ї Анцибор «Під подушку чи під ялинку» допоможе вам дізнатися, як і коли ці уявлення утвердилися. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ПІД ПОДУШКУ ЧИ ПІД ЯЛИНКУ? АНТРОПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯТ»? * Ви знайдете відповіді на запитання, як виникли й розвивалися традиції зимових свят на території України. * Допоможе розібратися у міфах, що утворилися довкола постаті Діда Мороза. * Подарує відчуття ностальгії за магією свят, яку всі так чекали в дитинстві. ЦИТАТИ: > Через популяризацію серед народу різдвяних містерій неписьменному селянству > дохідливо й наочно доносили догмати християнського вчення. Водночас > нав’язувалися «регламентовані» церковні колядки замість народних, які > часто-густо мали дохристиянські сюжети й далекі від християнства традиції > виконання. Тож, так чи інакше, різдвяні звичаї поширювалися. Десь завдяки > народній традиції, яка освоювала містерії, вертепи і ялинки, десь уже більше > завдяки церкві, яка зрозуміла, що варто очолювати процеси, поки вони не вийшли > з-під контролю остаточно. Простіше було заохочувати вірян ставити вдома ялинку > як нагадування про Едем і переосмислювати її декорування на християнський > лад. > Треба згадати, що любов до салютів і петард справді дуже давня, і в Європі > вона сягає Середньовіччя. На українські землі феєрверки ввійшли в моду у XVIII > столітті. Провести новорічний салют доручали Генеральній артилерії. За ці > кілька днів вона витрачала до половини річного запасу пороху й петард. > Козацькі феєрверкери не лише вправно стріляли з гармат, але й фігурно > викладали вензелі з ініціалами гетьмана та іменитих гостей із порохових свічок > і ґнотів. Розваги з салютами були популярні протягом наступних століть. Через > пережитий під час війни досвід для українців ці звуки є такими тригерними, що > наразі важко уявити, коли феєрверки знову асоціюватимуться зі святом. Тим > часом гучне святкування — це й досі одна з головних особливостей не лише > європейської новорічної ночі. У XVIII - XIX століттях по всій Європі стріляли > й підпалювали порох. Про гучні стрілянини в різних українських містах часто > згадують в історичних і літературних джерелах. Наприклад, публіцист Павло > Морозов, писав про одеський звичай стріляти з рушниць і пістолетів усю ніч > напередодні Різдва й Нового року. Але так було лише до 1825 року, далі > традиція затихла. Окрім цього, довго жив звичай розстрілювати кутю з рушниць > на Водохрещу. > …законодавицею різдвяних мод (і взагалі всього шаленства довкола Різдва — від > декору вашої піжами до оленів на ґанку) стала Америка... В Україні все > почалося раніше, ніж у США, але через війни, голод і радянську окупацію в нас > просто не було шансів продовжувати те, що так яскраво зароджувалося в XIX > столітті. Звісно, магазини реагували на сезонний попит, тож різдвяний > маркетинг і в нас — далеко не сучасне явище. Вже з 1830-х років у Київ, Одесу, > Харків та інші великі українські міста завозили фабричні іграшки, які > замовляли з-за кордону або з тодішніх імперських столиць. З часом з’явилися > місцеві майстри, готові робити картонажі, коників, візочки для ляльок, музичні > інструменти та іграшки на замовлення. У Києві з 1834 року цим зайнявся > німецький ремісник Кордес, що потім переросло у справді прибуткову справу і > власний магазин на Хрещатику. > Первинно практики обдаровувати одне одного на Різдво не існувало. Її пов’язали > з біблійною оповіддю про трьох волхвів уже згодом. Спочатку символічні дарунки > дітям пов’язувалися саме з Миколаєм Мирлікійським. > > Сьогодні чимало українців вірить, що Миколай — споконвічний, органічний, > питомий, автентичний,
    кешбек від 4 ₴
    розстрочка
    -5%

    Жовтень 1962 року. Британія, що втрачає свої колонії та статус наддержави, робить несподіваний хід. В один і той самий час світ бачить два дебюти: сингл «Love Me Do» та фільм «Доктор Ноу». Так почалася нова ера, де замість червоних мундирів і фрегатів англійський прапор понесли у світ четверо хлопців з Ліверпуля та один агент з ліцензією на вбивство. Джон Гіґґз досліджує унікальний момент, коли постімперська нація одночасно породила дві протилежні, але однаково потужні ікони. Це історія про те, як Британія здійснила найуспішніший ребрендинг в історії, експортувавши свої фантазії та страхи в Америку і далі — у вічність.
    кешбек від 4 ₴
    розстрочка
    -5%

    Вони клялися у взаємній ненависті й вели війни на знищення. Але Лучано Пеллікані стверджує: між червоним прапором комунізму та свастикою нацизму більше спільного, ніж відмінного. Обидві ідеології мали одного ворога — буржуазну свободу, і одну спільну мрію — «очистити» людство. Це глибоке дослідження анатомії революційного фанатизму. Пеллікані доводить, що і Ленін, і Гітлер були одержимі однією манією: перекроїти реальність силою, створити «досконалий світ» на руїнах старого. Автор зриває маски з обох режимів, показуючи, що за різними гаслами ховався один і той самий механізм — тоталітаризм, що не визнає законів людяності заради примарного ідеалу.
    кешбек від 5 ₴
    розстрочка
    -5%

    Рівно сто років тому в ефірі вперше пролунало «Алло». Відтоді Українське радіо стало свідком і учасником найважливіших подій століття. Воно пережило цензуру імперій, зародження української естради та здобуття Незалежності. А сьогодні воно звучить із бомбосховищ, стаючи маяком надії для мільйонів. «Українське радіо. Історія буремного століття» — це хроніка непереможності. Це розповідь про те, як технічний винахід перетворився на зброю і щит нації. Від Харкова 1924-го до деокупованого Херсона 2022-го — це історія про те, як українці виборювали право говорити і слухати своє.
    кешбек від 7 ₴
    розстрочка
    -5%

    2019 рік був вершиною людської цивілізації: найбезпечніший, найситіший і найтехнологічніший час в історії. Ми звикли до дешевих гаджетів, миттєвих подорожей і глобального миру. Але Пітер Зейхан стверджує: вечірка закінчилася. «Золота доба» глобалізації помирає, і ми стрімко котимося у світ, який буде дорожчим, повільнішим і набагато небезпечнішим. У своїй книзі відомий геополітичний стратег малює карту майбутнього, де правила гри змінюються радикально. Більше ніхто не прийде на допомогу: країнам доведеться самим вирощувати їжу, добувати енергію і вести війни, спираючись на населення, що старіє і вимирає. Це подорож у завтрашній день — лякана, але необхідна, сповнена чорного гумору та жорсткої правди. Бо кінець звичного нам світу — це справді лише початок чогось нового.
    кешбек від 5 ₴
    розстрочка
    -5%

    Коли Луїджі Ейнауді став президентом Італії, перед ним стояло завдання відродити націю. Його зброєю стали не гучні гасла, а глибоке розуміння економіки та людської природи. Ця книга пропонує поглянути на політику очима одного з архітекторів Європейського Союзу. Ейнауді вчить нас, що процвітання не падає з неба — воно є результатом людської винахідливості та прагматизму. Його статті — це інтелектуальне щеплення проти популізму, де автор майстерно пов'язує моральні ідеали з економічними реаліями, доводячи, що одне без одного не працює.
    кешбек від 3 ₴
    розстрочка
    -8%

    Скільки ми існуємо, стільки ж часу знаходимося у тривожних пошуках відповідей на екзистенційні питання: як бути щасливим, добрим, коханим? Як вижити і не зламатися у світі постійних змін та втрат? А що, як ми можемо навчитися більшого і нарешті стати щасливішими тільки тоді, коли забудемо про власні тривоги і приймемо життя і всі його виклики такими, як вони є? Як, наприклад, коти, які від народження мають здатність бути щасливими і впродовж тисячоліть надихають правителів і філософів на нові відкриття. Домашній кіт Мішеля Монтеня, захоплива подорож Мейо, вцілілого у В'єтнамській війні, чи історія Саги, героїні оповідання «Кіт» Колетт, притчі про пастки людських ревнощів, — філософ Джон Грей досліджує природу котів і розкриває котячий спосіб життя — не обтяжений тривогою і самосвідомістю — демонструючи, як вони знаходять відповіді на глобальні питання любові й прив'язаності, моралі й самосвідомості, і, зрештою, смертності.
    кешбек від 3 ₴
    розстрочка
    -5%

    Нас підтримує і супроводжує музика: в навушниках дорогою до роботи чи в колонках власного авто, із динаміків ноутбука чи під гітару з друзями на відпочинку, акапельно в укритті під звуки воєнної реальності чи у власних думках. І чи не вперше за столітній період російської культурної експансії, ми нарешті по-справжньому витісняємо чуже і відроджуємо та переосмислюємо власне. Від питомих мелодій XX століття до їх обробки та сучасних хітів — українська музика стає гучнішою. Здається, що кожен хоча б раз в житті чув і мугикав «Червону руту» або ж «Чорнобривці», але настав час дізнатися більше про те, ховається за знайомими мелодіями радянського укрпопу. Чи знали ви, що діти діячів УНР «винайшли» український джаз, гімн Києва був написаний за два дні, а всім відома «Пісні про вчительку» (так-так, саме та, що «зоре світова») приховує справжню воєнну таємницю? Філ Пухарєв — український журналіст та автор Telegram-каналу про українську поп-музику радянського періоду «ПЛАЙ», створив книжковий гайд, що розкриває історію ключових постатей української естради, історію пісень та головні події української попсцени. Застерігаємо: читання книжки «Це вам не естрада» викликає непереборне бажання слухати музику. Рекомендуємо тримати напоготові навушники, носову хустинку і власну ностальгію. Чому варто прочитати книжку «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття»? Книжка-гайд українською естрадою від ключових постатей і пісень до подій української попсцени радянського періоду. Написана на основі відкритих джерел, журналістських матеріалів автора у медіавиданнях та дописів у авторському телеграм-каналі «ПЛАЙ». Наповнена гумором, молодіжним сленгом і QR-кодами, які ведуть на плейлисти, що стануть ідеальним доповненням до атмосферного читання.